Справа № 1008/4556/12 Головуючий у І інстанції Медведєв К.В.

Провадження № 22-ц/780/2286/13 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.

Категорія 50 18.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

13 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Мережко М.В.,

суддів: Данілова О.М., Суханової Є.М.,

при секретарі: Власенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 червня 2012 року він отримав лист від Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», з якого дізнався, що був звільнений з займаної посади 30.06.2011 року за прогул. Наказ про звільнення виданий 24.05.2012 року. У листі відповідача зазначено, що позивача звільнено 30.06.2011 року за прогул, тоді коли наказ про звільнення підписаний 25.05.2012 року, тобто з моменту вчинення проступку до моменту накладення дисциплінарного стягнення пройшло 11 місяців. Відповідно до наказу від 29.06.2011 року позивач у період з 29.06.2011 року до 13.07.2011 року перебував у відпустці. Вважає, що відповідач не мав права застосовувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи. Просив суд, поновити на посаді заступника голови правління з юридичних та економічних питань Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар». Стягнути з Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» середню заробітну плату на користь Позивача за час вимушеного прогулу з 30.06.2011 року. Зобов'язати відповідача анулювати запис у трудовій книжці про звільнення позивача за прогул.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на підставі наказу №56-к від 27.04.2005 року призначений на посаду заступника директора з питань економіки та фінансування ЗАТ «Індар» по виробництву інсулінів». Накзом №68-к від 01.06.2005 року переведений на посаду заступника голови правління з юридичних та економічних питань по контракту.

У липні 2011 року змінилося керівництво підприємства, після чого було видано розпорядження про звільнення позивача з роботи на виконання рішення загальних зборів акціонерів від 22.06.2009 року. У зв'язку з тим, що підстави для звільнення не були вказані, розпорядження виконано не було і трудові книжки попередніх керівників підприємства, в тому числі і позивача, залишилися на підприємстві.

Наказом Голови правління №57-к від 04 травня 2012 року була створена комісія з метою проведення службового розслідування у зв'язку із встановленням факту зберігання на підприємстві трудових книжок 3-х колишніх керівників підприємства - ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 Службовим розслідуванням було встановлено, що позивач з 01.07.2011 року до 16.05.2012 року на роботу не виходив, про своє місце перебування та причини відсутності на робочому місці не повідомляв. Працівники бухгалтерії підприємства та відділу кадрів у своїх пояснювальних записках посилалися на те, що позивач був протабельований до 30.06.2011 року включно і його місце знаходження на підприємстві невідоме. З висновку комісії вбачається, що на підприємстві позивач у цей період часу не з'являвся, трудову книжку не вимагав, причин відсутності на робочому місці не пояснював.

Наказом №69-к від 25.05.2012 року позивач був звільнений з займаної посади за прогул без поважних причин.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішив, що підстави для задоволення його вимог відсутні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

З урахуванням наведеного суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Досліджуючи докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повністю з'ясовані всі обставини за даним позовом відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», де зазначено, що, оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01 липня 2011 року по 16 травня 2012 року, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на робочих місцях на території ЗАТ (ПрАТ) «Індар» не перебували. З приводу отримання перепусток для проходу на підприємства, до керівництва ПрАТ «Індар» не звертались. Будь-які документи, що містили б інформацію щодо місця та мети їх перебування протягом вказаного періоду за межами підприємства як працівників ЗАТ (ПрАТ) «Індар», відсутні.

Згідно довідки ПрАТ «Індар» від 21 травня 2013 року №851/114-08-110, нараховано заробітну плату за 20 робочих днів в сумі 8400 грн., інших нарахувань, таких як добові та витрати на відрядження, відпускних та ін. не було. За липень місяць 2011 року нарахування зарплати не здійснювалось.

Трудову книжку з записом про звільнення згідно наказу №69-к від 24.05.2012 року ОСОБА_2 отримав 07.06.2012 року, на підставі довіреності від 07.06.2012 року виданої ОСОБА_2 - ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу строком на три місяці.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно копії паспорту (а.с. 14), ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_2 з 12.07.2012 року.

Позовну заяву про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 подав до Васильківського міськрайонного суду Київської області 18.07.2012 року.

Просив відновити строк на звернення до суду, посилаючись на те, що втративши роботу та заробіток, повернувся проживати за місцем державної реєстрації (Рівненська обл., смт. Млинів, вул. Загребельна, 5), вважаючи дані обставини поважними причинами пропуску.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2012 року позивач звернувся до керівника ПрАТ «Індар» (а.с. 111), про повернення йому трудової книжки, особистих речей, виплатити заробітну плату і надіслати за адресою: АДРЕСА_1 або передати представнику ОСОБА_6

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи і вірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не виходив на роботу з 01 липня 2011 року без поважних причин, мав можливість звернутись за вирішенням спору на протязі тривалого періоду часу, посилання на поважність пропуску строку звернення до суду, з тих підстав, що він знаходився за межами м. Києва, суд вірно прийшов до висновку, про неможливість поновити порушений строк.

Доводи апелянта про те, що звільнення з посади проведено без погодження з профсоюзним комітетом, в період відпустки, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони спростовуються письмовими доказами, наданими відповідачем, яким надана правильна правова оцінка відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Судом першої інстанції з'ясовані обставини в сукупності доказів періоду з якого позивач одержав можливість звернутися до суду, разом з тим, зневажливо відносився до питання про захист своїх трудових прав і законних інтересів, про що свідчить дата звернення з позовом про поновлення на роботі, тоді як законом чітко встановлений місячний строк і поважність причин пропуску строку відповідно до вимог ст. 234 КЗпП України, судом не встановлено.

Оскільки судом першої інстанції в рішенні вказані мотиви залишення позову без задоволення за безпідставністю позовних вимог та за пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, тому колегія суддів вважає можливим виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на мотиви відмови в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог, а саме: «окрім відсутності підстав для задоволення вимог позивача по суті спору», залишивши відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском встановленого строку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: