Справа №22ц-6972                                                  Головуючий в І інстанції Єлісєєва Т.Ю.

Категорія 40                                                              Доповідач Кузнецов В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2007 року    Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі.

головуючого   - Болтунової Л.М.

суддів                               - Кузнецова В.О. Лаченкової О.В.

при секретарі - Журавель Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" на рішення Бабушкінського районного суду М.Дніпропетровська від 08 червня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" про поновлення на роботі, стягнення серед­нього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Бабушкінського районного суду М.Дніпропетровська від 08 червня 2007 року позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволе­ний частково. ОСОБА_1 поновлена на посаді інженера відділу обладнання, запасних частин і комплектуючих ВАТ "Дніпрошина" з 24 серпня 2006 року. З ВАТ "Дніпрошина" підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8229 грн. 90 коп. та моральна шкода в розмірі 1000 грн., в іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідач ВАТ "Дніпрошина" подало апеляційну скар­гу, в якій просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду М.Дніпропетровська від 08 чер­вня 2007 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а та­кож невідповідність висновків суду обставинам справи .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка знаходилась у трудових правовідносинах з ВАТ "Дніпрошина" з 16.04.1980 р. відповідно до наказу №152/к від 15.04.1980 р.

29 травня 2006 року наказом №238-р ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної від­повідальності, їй була оголошена догана за порушення трудової дисципліни, яке виразилося в неви­конанні посадової інструкції в частині підготовки проведення тендера, а також вона позбавлена пре­мії за травень 2006 року у розмірі 100 % .

14 серпня 2006 року наказом №370-р ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, що виразилося в систематичному невиконанні без поважних причин посадової інструкції в частині доде­ржання вимог СТП 63-2004, Положення про безпеку підприємства, розпоряджень керівництва звіль­нена згідно з п.3 СТ.40 КЗпП України та зобов'язано директора по кадрам та режиму погодити звіль­нення з профспілковим комітетом відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України.

Згідно з наказом №370-р від 14 серпня 2006 року, відповідно письмової вказівки генерального директора від 26 квітня 2006 року, начальником відділу обладнання, запасних частин і комплектую­чих в письмовій формі було надане доручення ОСОБА_1 підготувати відповідь на лист, який надійшов до ВАТ "Дніпрошина" від ПП ОСОБА_2 по питанням розрахунків за надану продук­цію 25 квітня 2006 року. ОСОБА_1 підготувала відповідь та відправила лист з відповіддю ПП ОСОБА_2

Профспілковий комітет надав згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП Украї­ни, що підтверджується протоколом №25 засідання профспілкового комітету від 21 серпня 2006 року. 23 серпня 2006 року на виконання наказу №370-р від 14 серпня 2006 року та на підставі згоди профспілкового комітету був виданий наказ № 398-р від 23.08.2006р. про звільнення позивачки за п.3 ст.40 КЗпП України з 23 серпня 2006 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, у тому числі - систематичного неви­конання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

З роз'яснень, які містяться у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року „ Про практику розгляду судами трудових спорів „ слідує, що за передбачени­ми п.3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутріш­нього розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково ( ст. 151 КЗпП ), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідно­сті до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації , і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Колегія суддів вважає, що рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та про­цесуального права, а висновки суду відповідають обставинам справи.

Відповідач не мав правових підстав звільняти позивачку за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, оскі­льки працівник може бути звільнений за таких підстав лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення. За попередній проступок пози­вачка була притягнута до відповідальності 29 травня 2006 року наказом №238-р . Другий проступок, який мав місце на думку відповідача стався у квітні 2006 року, тобто до того як позивачка була при­тягнута до відповідальності за попередній проступок, а не після застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповно­важеним ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непраце­здатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення про­ступку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши всі обставини по справі, обгрунтовано прийшов до висновку, що в діях позивачки відсутнє систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. В діях позивачки не убачається невиконання вимог передбачених п.6.7 СТП 63 - 2004, п.9 Положення про безпеку підприємства. Формальне порушення вимог п. 8.15 СТП 63 -2004 яке мало місце до 29 травня 2006 року також не можна вважати підставою для звільнення пози­вачки з підстав передбачених п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги , висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріально­го чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду М.Дніпропетровська від 08 червня 2007 року зали­шити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оска­ржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.