ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2008 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Ліпського Д.В.
судді-доповідача Гуріна М.І.
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Замезі Ю.І,
за участю ОСОБА_1., представника Президента України Жменяка Ю.Ю., представника Міністерства охорони здоров'я України Дяк Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника Президента України на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01.06.2006 року та постанову апеляційного суду міста Києва від 13.02.2007 року у справі за позовомОСОБА_1 до Президента України, Міністерства охорони здоров'я України про поновлення на роботі, зарахування часу вимушеного прогулу до безперервного стажу роботи, скасування наказу і зобов'язання видати наказ про надання відпустки у повному обсязі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
У березні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Президента України, Міністерства охорони здоров'я України про поновлення на роботі, зарахування часу вимушеного прогулу до безперервного стажу роботи, скасування наказу і зобов'язання видати наказ про надання відпустки у повному обсязі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 01.06.2006 року позов задоволено частково. Визнано Указ Президента України № 399/2005 від 01.03.2005 року про звільнення ОСОБА_1. з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України нечинним. Визнано наказ Міністра охорони здоров'я України від 21.03.2005 року № 70-К про звільнення ОСОБА_1. з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України нечинним. Поновлено ОСОБА_1. на посаді заступника Міністра охорони здоров'я України Міністерства охорони здоров'я України з 21.03.2005 року. Зараховано ОСОБА_1час вимушеного прогулу з 21.03.2005 року до 01.06.2006 року до безперервного стажу роботи. Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_1. 170 720 грн. 82 коп. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_1. 1000 грн. відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13.02.2007 року постанову суду першої інстанції частково скасовано та ухвалено нове судове рішення. Визнано Указ Президента України № 399/2005 від 01.03.2005 року про звільнення ОСОБА_1. з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України нечинним. Визнано наказ Міністра охорони здоров'я України від 21.03.2005 року № 70-К про звільнення ОСОБА_1. з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України нечинним. Поновлено ОСОБА_1. на посаді першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України з 21.03.2005 року. Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_1. 16 879 грн. 30 коп. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.03.2005 року по 01.06.2006 року. У іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими судовими рішеннями, представник Президента України подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01.06.2006 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 13.02.2007 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судами безпідставно застосовані норми Кодексу законів про працю України при вирішенні спору, оскільки ОСОБА_1. не перебував у трудових відносинах з Президентом України. На момент ухвалення рішення посаду першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України було скорочено, порядок звільнення з посади Президентом України не порушувався.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. про поновлення на посаді, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що його звільнення з посади на підставі Указу Президента України від 01.03.2005 року № 399/2005 було проведено з порушенням положень частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України під час перебування ОСОБА_1. у відпустці (14 календарних днів з 21.02.2005 року по 07.03.2005 року) та у період тимчасової непрацездатності з 04.03.2005 року по 18.03.2005 року, а також до ухвалення рішення про скорочення штату керівників міністерств, та з недотриманням вимог пункту 1 статті 492 цього Кодексу, оскільки ОСОБА_1. не був за два місяці попереджений про ліквідацію посади.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. був призначений на посаду першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України у серпні 2003 року на підставі Указу Президента України від 06.08.2003 року та наказу Міністра охорони здоров'я України від 07.08.2003 року.
Указом Президента України № 399/2005 від 01.03.2005 року, за поданням Прем'єр-міністра України, ОСОБА_1. було звільнено з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України у зв'язку з ліквідацією цієї посади.
Тобто, з Указу вбачається, що Президент України ліквідував посаду першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України і прийняв рішення про звільнення особи, яка її займала.
Висновок судів попередніх інстанцій про те, що посада, яку займав позивач скорочена Указом Президента України від 10 березня 2005 року № 455 “Про зміну кількісного складу керівництва у системі центральних органів виконавчої влади”, пунктом першим якого було ліквідовано посади перших заступників міністрів - керівників апарату міністерств, перших заступників міністрів у зв'язках з Верховною Радою України - у міністерствах, є помилковим, оскільки, як зазначалося, посада першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України була ліквідована Указом Президента України від 1 березня 2005 року, як правовим актом індивідуальної дії до видання Указу щодо скорочення всіх посад перших заступників міністрів у зв'язках з Верховною Радою України.
Президент України при виданні Указу від 1 березня 2005 року про ліквідацію посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України й звільнення ОСОБА_1. діяв відповідно до положень частини другої статті 19, пунктів 10, 15 частини першої статті 106 Конституції України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, тому підстави для визнання Указу незаконним відсутні.
У даному випадку суб'єкт владних повноважень, уповноважений вирішувати питання про призначення громадян на публічну службу (Президент України), не співпадає в особі з органом державної влади (Міністерство охорони здоров'я України), де цей громадянин перебуває на публічній службі.
Виконання указів Президента України про звільнення з посад керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади в межах його компетенції врегульовано Порядком розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об'єднань, керівників самостійних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в пункті 11 якого визначено, що на підставі рішень Президента України або Кабінету Міністрів України про призначення на посаду чи звільнення з посади за місцем роботи особи видається наказ (розпорядження), в якому фіксується дата початку роботи на відповідній посаді або дата припинення роботи.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що видаючи наказ про звільнення ОСОБА_1. та визначаючи дату припинення роботи, Міністерство охорони здоров'я України повинно врахувати та виконати вимоги Кодексу законів про працю України щодо порядку звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, зокрема, положення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України та статті 492 цього Кодексу.
Наказом Міністра охорони здоров'я України № 44-К від 03.03.2005 року ОСОБА_1. був звільнений з посади з 09.03.2005 року. Даний наказ був виданий під час перебування позивача у відпустці з 21.02.2005 року по 07.03.2005 року та у період тимчасової непрацездатності з 04.03.2005 року по 18.03.2005 року. З цих підстав Міністром охорони здоров'я України 21.03.2005 року було видано наказ №70-К про визнання наказу про звільнення ОСОБА_1. недійсним та звільнено з 21.03.2005 року.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, про ліквідацію посади та про своє звільнення позивач дізнався 21 березня 2005 року. Тобто, вимога пункту 1 статті 492 Кодексу законів про працю України про персональне попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці дотримана не була.
Оскільки Указ Президента України про скорочення посади, яку займав позивач та про його звільнення є чинним, але Міністерством охорони здоров'я не було додержано строку попередження ОСОБА_1. про наступне вивільнення й поновленню на посаді з інших підстав він не підлягає, тому дата припинення роботи (звільнення) повинна бути зміненою з урахуванням двомісячного строку попередження, визначеного пунктом 1 статті 492 Кодексу законів про працю України.
Питання щодо можливості надання позивачу іншої роботи судами попередніх інстанцій при розгляді справи перевірені й належним чином оцінені.
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати постановлені судові рішення та ухвалити нове рішення.
Керуючись частиною 3 статті 160, частиною четвертою статі 167, статтями 220, 221, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу представника Президента України задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01.06.2006 року та постанову апеляційного суду міста Києва від 13.02.2007 року скасувати.
ПозовОСОБА_1 задовольнити частково.
Наказ Міністра охорони здоров'я України від 21.03.2005 року в частині дати звільненняОСОБА_1 скасувати.
ВважатиОСОБА_1 звільненим з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України з 22.05.2005 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
|
Головуючий |
(підпис) |
Д.В. Ліпський |
|
|
|
|
|
Судді |
(підпис) |
М.І. Гурін |
|
|
|
|
|
|
(підпис) |
С.Є. Амєлін |
|
|
|
|
|
|
(підпис) |
М.Г. Кобилянський |
|
|
|
|
|
|
(підпис) |
В.В. Юрченко |
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар