АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 541/1553/13-к
Номер провадження 11-сс/786/201/2013
Категорія
Головуючий у 1-й інстанції Чернюк В.Д.
Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Голубенко Н.В.,
суддів Гавриша В.М., Костенка В.Г.,
при секретарі Гринь А.В.,
з участю: прокурора Безмаль О.В.,
неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_2,
його законного представника ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури Полтавської області на ухвалу слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 6 червня 2013 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 6 червня 2013 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області про застосування відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, учня ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого,
запобіжного заходу у виді тримання під вартою та передано підозрюваного під нагляд батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_3
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється в тому, що 21 травня 2013 року близько 11 год. збув ОСОБА_6 поблизу буд. №157, що по вул. Озерній в м. Миргороді особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 2,77 г.
Повторно, 28 травня 2013 року близько 16:10 год. ОСОБА_2 поблизу того ж домогосподарства збув ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 10,926 г.
3 червня 2013 року ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
4 червня 2013 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя вказав, що всупереч вимогам п.5 ч.1 ст. 184 КПК України клопотання не містить посилання на матеріали, які підтверджують наміри чи можливість ОСОБА_2 переховуватись від слідства та суду, продовжити злочинну діяльність.
В ухвалі також йдеться про те, що до клопотання слідчого не долучено спеціального повноваження на здійснення досудового розслідування щодо неповнолітнього підозрюваного слідчим Огромним Д.А. як це передбачено законом.
В обґрунтування прийнятого рішення в ухвалі зазначено, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, навчається, характеризується посередньо, раніше не судимий.
Процесуальний прокурор в апеляції порушує питання про скасування ухвали слідчого судді, постановлення апеляційним судом нової ухвали, якою клопотання слідчого просить задовольнити та обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Апелянт стверджує, що кількість епізодів збуту ОСОБА_2 наркотичного засобу вказує на систематичність його дій, тому, перебуваючи на волі, останній зможе продовжити злочинну діяльність, а злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 відноситься до категорії тяжких, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.
Крім того, зазначає, що слідчий суддя, передаючи підозрюваного під нагляд батьків не виконав вимоги ч.4 ст. 493 КПК України та не зібрав відомостей про особу кожного з батьків, їхні стосунки з підозрюваним і не впевнився в тому, що вони можуть належно здійснювати нагляд за неповнолітнім підозрюваним, не взяв до уваги, що батьки ОСОБА_2 здійснювали недієвий контроль щодо неповнолітнього сина, що призвело до вчинення ним злочину.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора Безмаль О.В. на підтримання апеляційної скарги, заперечення захисника ОСОБА_4, підозрюваного ОСОБА_2, законного представника неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_3 проти задоволення апеляції та залишення ухвали слідчого судді без змін, обговоривши доводи апеляції, дослідивши наявні матеріали, вважає, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 184 КПК України, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу повинно містити виклад обставин, на підставі яких слідчий дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Згідно зі ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Як випливає з наявних матеріалів, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження даних, оцінивши в сукупності всі обставини та з огляду на приписи ст. 493 КПК України, всупереч твердженням апелянта, належним чином врахував, що в клопотанні слідчого відсутні матеріали, які обґрунтовують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Натомість, свій висновок про відмову в обранні щодо ОСОБА_2 найсуворішого запобіжного заходу слідчий суддя мотивує тим, що неповнолітній підозрюваний має постійне місце проживання, навчається в ПТУ, має родину, що свідчить про міцність його соціальних зв’язків, до кримінальної відповідальності раніше він не притягувався.
Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з конкретних обставин справи і тяжкості злочину та з урахуванням особи неповнолітнього, дослідивши при апеляційному розгляді умови його життя і виховання, стосунки з батьками, дані про здатність батьків забезпечити належний контроль за поведінкою неповнолітнього, приходить до переконливого висновку, що батьки зможуть забезпечити належну поведінку неповнолітнього ОСОБА_2 та його з’явлення до слідчого, прокурора, суду, про що в апеляційній інстанції вони взяли на себе письмове зобов’язання.
На користь цього висновку свідчать дані з сільської ради, а саме те, що обоє батьків ОСОБА_2 працюють, позитивно характеризуються, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, в сім’ї склалися доброзичливі стосунки, між підозрюваним і його батьками є взаєморозуміння.
Конкретних даних, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не встановлено як під час розгляду клопотання слідчим суддею, так і під час апеляційного розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про можливість знищення підозрюваним будь-яких із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також продовження злочинної діяльності по суті є припущенням та не підтверджені матеріалами справи.
Хоча з матеріалів справи і убачається, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, що відноситься до категорії тяжких, однак вказана обставина не є безумовною підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Поміж тим, у ст. 37 Конвенції про права дитини міститься положення про те, що «арешт, затримання чи тюремне ув’язнення здійснюється згідно з законом та використовується лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу».
Відповідно до п. 13.2 «Пекінських правил» утримання під вартою до суду за можливістю має змінюватись іншими альтернативними заходами.
Законом України від 26 квітня 2001 року «Про охорону дитинства»(ч.2 ст.33) регламентовано, що затримання та арешт неповнолітніх застосовується, як винятковий захід і тільки у випадках та в порядку, встановлених законом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано і на законних підставах відмовив у обранні найсуворішого запобіжного заходу щодо неповнолітнього, а тому підстав для зміни чи скасування ухвали не вбачає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, –
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 6 червня 2013 року про відмову у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу - взяття під варту без змін.
СУДДІ:
ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8