ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11.12.07р. | Справа № А36/612-07 |
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Тураеро", м.Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ
третя особа: Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, м.Деніпропетровськ
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001432303 від 30.05.2007р.
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Гаврилова О.В.
Представники сторін:
від позивача Бойко Г.І довіреність від 14.11.2007р.
від відповідача Каніну С.С. довіреність №44608/6/10-001 від 20.11.2007р.
від третьої особи представник не з"явився
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001432303 від 30 травня 2007 р. за порушення п.1 ст.1 та ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР «Про застосування РРО в сфері торгівлі громадського харчування та послуг»із змінами та доповненнями, на суму 854 138,5 гривень, яке виписано ДШ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем порядку здійснення перевірки та невірним застосування відповідачем діючого законодавства.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення винесено у відповідності з діючим законодавством та просить в позові відмовити.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
13.04.2007 р. працівниками Обласної податкової державної адміністрації була проведена виїзна перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності господарської одиниці Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "Тураеро" за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 81.
За результатами перевірки було складено Акт № 002052 в якому зазначено, що перевіркою встановлено здійснення продажу авіаквитків, які не є бланками суворої звітності, оскільки вони надруковані за межами України, а не підприємством Держзнак України і їх форму не затверджено Міністерством Фінансів України на суму 170827,7гривень.
В акті зроблено висновок про порушення УТ ТОВ з II "Тураеро" пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
У зв’язку з виявленими порушеннями відповідачем було прийнято Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001432303 від 30 травня 2007 р. за порушення п. 1, ст.1 та ст. З Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР «Про застосування РРО в сфері торгівлі громадського харчування та послуг»із змінами та доповненнями, на суму 854 138,5грн. (170827,70 грн. х 5) - проведення розрахункової операції без застосувс реєстратора розрахункових операцій (РРО).
ДПА у Дніпропетровській області рішенням про результати розгляду скарги від 07.07.07 за №20332/10/25-008 скасувало рішення ДПІ у Бабушкінському районі від 30.05.07 за №0001432303 в частині застосованих до УТ ТОВ з II «Тураеро»штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12270,00 грн., а в іншій частині залишило скаргу на це рішення без задоволення.
ДПА України рішенням про результати розгляду скарги від 03.10.07 за №20249/7/25-0415 залишило висновки вищезазначеного рішення Обл.ДПА, а скаргу УТ ТОВ з II «Тураеро»лишила без задоволення.
Таким чином, станом на момент розгляду справи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.05.07 за №0001432303 не скасовано у сумі 841 868,50 грн. (854134,50 грн. - 12270,00 грн.).
Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позов уз наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операції розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових та звітних документів.
Розділом 3 "Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу", затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 р №187 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 червня 2006 року за №706/12580) (далі - Правила авіаперевезень) визначено:
агент з продажу перевезень - особа, що призначена перевізником згідно з агентською, угодою представляти інтереси перевізника при продажу перевезень на рейси перевізника і, якщо має відповідні повноваження, на рейси інших перевізників (далі - агент);
перевізник (або авіакомпанія) - юридична або фізична особа, що мас постійне місце діяльності в Україні (і/або Україна забезпечує і підтримує фактичний контроль за діяльністю юридичної або фізичної особи) і яка перевозить або бере на себе зобов'язання перевезти пасажира та/або його багаж згідно з квитком, а також бере на себе зобов'язання надати інші послуги, що пов'язані з таким перевезенням, незалежно від того, чи є ця юридична або фізична особа "фактичним перевізником" або "перевізником за договором" (визнане "фактичний перевізник" та "перевізник за договором" наведені у розділі 19 цих Правил). З метою звільнення чи обмеження відповідальності, передбаченої чи визначеної в цих Правилах, термін "перевізник" включає агентів, службовців, представників і підрядників перевізника, як цими Правилами не передбачене інше.
Відповідно до розділу 1 "Положення про сертифікацію суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України", затверджене наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 30 грудня 2004 року №255 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2005 року за №27/10307) (далі-Положення №255):
генеральний агент з продажу авіаційних перевезень (далі - Генеральний агент) - юридична особа, яка здійснює продаж авіаційних перевезень за договором з авіаперевізником, включаючи взаєморозрахунки, управління блоками комерційного завантаження, маркетингові дослідження;
агентство - юридична особа, яка здійснює продаж авіаційних перевезень за дорученням авіаперевізники або Генерального агента:,
агентські послуги - діяльність з продажу авіаційних перевезень, яка здійснюється за винагороду (комісійні) однією особою (агентством) за дорученням іншої особи (авіаперевізника або його Генерального агента);
сертифікат на право продажу авіаційних перевезень - документ на право здійснювати продаж авіаційних перевезень на території України, який видається агентству Державіаслужбою згідно з цим Положенням і свідчить про те, що агентство відповідає вимогам, цього Положення.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Обґрунтовуючи своє право на здійснення реалізації авіаквитків без застосування реєстраторів розрахункових операцій позивач вказує на те, що він є агентом на підставі агентської угоди.
Проте, позивачем не надано суду доказів отримання ним від Державіаслужби сертифікату на право продажу авіаційних перевезень згідно з "Положенням про сертифікацію суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України".
Крім того, слід зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" визначено, що до номенклатури бланків документів суворого обліку, які виготовляються підприємствами за ліцензією Мінфіну, належать зокрема проїзні документи (квитки на проїзд у залізничному, морському, річковому і повітряному транспорті).
Відповідно до пункту 2.4.1. "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності", затверджених спільним наказом від 9 січня 2001 року №1/3 Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства фінансів України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 січня 2001 року за №58/5249) при виготовлені .бланків за межами України суб'єкт господарювання, зареєстрований в Україні, повинен узгодити з Міністерством фінансів України їх технічний опис, який є невід'ємною частиною договору (контракту) на виготовлення бланків.
Тобто підприємства (авіакомпанії та їх агенти) при продажу авіаперевезень можуть використовувати бланки авіаквитків, які виготовлені в Україні та є бланками суворого обліку, а також бланки авіаквитків, виготовлені за межами України, після їх ввезення та погодження з Міністерством фінансів.
Якщо підприємство-агент (в даному випадку агенство з продажу авіаквитків), яке має відповідні агентські угоди з авіаперевізниками та сертифікат Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державна авіаційна адміністрація) на право продажу авіаційних перевезень, то таке підприємство також є перевізником. Тобто, при виконанні вказаних умов, діяльність підприємства з продажу авіаперевезень з використанням бланків суворого обліку підпадає під дію пункту 4 статті 9 Закону №265.
Обґрунтовуючи своє право на здійснення реалізації авіаквитків без застосування реєстраторів розрахункових операцій позивач вказує на те, що технічні описи перевізних авіаційних документів: бланки авіаквитків двохкупонні (у кількості 300000 штук з №1814200241001 по №1814200541000) та чотирьохкупонні (у кількості 200000 штук з №1814400120001 по №1814400320000), виготовлених "Аеrо-Рrіnt Sесurities Limited" ("Аеропринт", Великобританія) відповідно до контракту від 28 серпня 2002 року №080702302 між ВАТ АК "Дніпроавіа" та "Аеrо-Рrіnt Sесurities Limited", ордеру різних зборів (у кількості 14000 штук з №4010060001 по №4010074000), виготовленого "Ваrtsch GmbН") (Німеччина) відповідно до контракту від 12 жовтня 2006 року №001 між ВАТ АК "Дніпроавіа" та "Ваrtsch GmbН" узгоджено листом Міністерства фінансів України від 31.05.2007р. №32000-08/433 і надане ВАТ АК "Дніпроавіа".
Суд вважає, що вказаний лист не є належним доказом здійснення позивачем реалізації перевізних авіаційних документів технічні описи яких узгоджено у встановленому порядку на момент їх реалізації з наступних підстав.
Відповідно до акту перевірки реалізація спірних авіаквитків здійснювалась до 13.04.2007 р., а відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31.05.2007р. №32000-08/433 їх технічний опис узгоджено лише через півтора місяця після здійснення перевірки. Отже, позивач продавав авіаквитки, технічний опис яких не був узгоджений.
Крім того, частиною 4 ст.70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до вказаного листа Міністерства фінансів України вказані бланки авіаквитків були узгоджені для ВАТ АК "Дніпроавіа". Проте, позивачем не доведено його право на їх реалізацію. Так, надані позивачем фотокопії видаткових ордерів на видачу бланків суворої звітності №38 від 30.01.07р., №116 від 15.03.07р., №618 від 26.10.06р. не є такими доказаним, оскільки вони не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказані видаткові ордери на видачу бланків суворої звітності не містять вказаних обов’язкових реквізитів первинного документу, а саме: посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції що унеможливлює визнання його доказом отримання позивачем вказаних бланків авіаквитків.
За викладених обставин суд прийшов до висновку про доведеність факту порушень діючого законодавства, за які до позивача застосовано штрафні санкції.
Щодо правомірності здійсненої перевірки слід зазначити наступне.
Аналіз положень чинного законодавства та матеріалів справи свідчить про відсутність порушень з боку відповідача порядку проведення перевірки.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Частиною 1 статті 16 наведеного Закону встановлено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Згідно з п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Відповідачем здійснювалась перевірка відповідно до плану-графіку проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових, затвердженого начальником податкової інспекції.
Таким чином, зазначена перевірка була плановою, а тому є необґрунтованим твердження позивача про необхідність надання наказу про проведення такої перевірки і рішення суду, так як відповідні вимоги ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» стосуються позапланових документальних перевірок.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили у відповідності до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.П.Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі 18.12.2007р.