Справа № 1911-625/2012

Провадження № 1/603/1/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

при секретарі Пшеничняк В.Й.

за участю прокурора Миколюка О.М.

захисників: ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Монастириська кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хоросткова Гусятинського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_2, зареєстрованого у АДРЕСА_3, громадянина України, освіти вищої, розлученого, непрацюючого, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_4 21.02.2012 року умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження громадянину ОСОБА_5, від яких настала смерть останнього.

Так, 21.02.2012 року близько 23.00 год. підсудний ОСОБА_4 вийшов із помешкання своєї співмешканки ОСОБА_6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та йдучи по дорозі проходячи повз приміщення місцевої поліклініки, вирішив зайти у провулок, для того щоб справити свої природні потреби.

Підійшовши до стіни місцевої поліклініки та в момент, коли був обернутим обличчям до стіни приміщення поліклініки, що знаходиться у м. Монастириська по вул. Шевченка, 46 у період часу від 23 год. до 23:30 год. до нього підійшов потерпілий ОСОБА_5, який мав намір з'ясувати з підсудним ОСОБА_4 стосунки з приводу їх спільної знайомої ОСОБА_7

Підійшовши із заду до ОСОБА_4 ОСОБА_5 шарпнув його за одяг, внаслідок чого ОСОБА_4 розвернувся. Сприйнявши такі дії ОСОБА_5 як загрозу в застосуванні фізичної сили щодо нього та образу, ОСОБА_4 у відповідь умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс удар правою рукою ОСОБА_5 в обличчя.

Від завданого ОСОБА_4 удару ОСОБА_5 не втримався на ногах та вдарившись спиною до стіни будинку поліклініки встав на коліна. Перебуваючи у такому положенні, ОСОБА_5 почав лаяти ОСОБА_4 нецензурними словами, запитуючи останнього навіщо той чіпляється до його дружини.

Слова ОСОБА_5 розлютили підсудного ОСОБА_4 і він умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс йому численні удари ногами в ділянки рук, грудей, обличчя та в інші частини тіла.

Після того, як ОСОБА_4 перестав наносити удари ОСОБА_5, останній підвівся з землі та пішов з місця пригоди, а ОСОБА_4 з місця події скрився.

Від завданих ОСОБА_4 ударів потерпілий ОСОБА_5 отримав: один синець, десять саден на голові, два крововиливи на слизовій оболонці нижньої губи, один крововилив на білковій оболонці правого ока та п'ять крововиливів в м'які покрови голови в ділянці склепіння черепа, масивну субдуральну гематому та крововиливи під мозкові оболонки, крововиливи у м'яку мозкову оболонку та підоболонковий простір у всіх долях обох півкуль головного мозку, правій і лівій півкулях мозочка; деструкцію та некроз речовини мозку з її геморагічним просяканням у лівій лобній долі, мості та правому зоровому горбі; крововилив у судинне сплетення довгастого мозку; набряк, розлад кровообігу із переваскулярними крововиливами та дистрофічні зміни у всіх частинах мозку. Згідно із висновком судово-медичної експертизи від 05.04.2012 року № 59/36 внаслідок зазначених ушкоджень потерпілий ОСОБА_5 отримав закриту черепно-мозкову травму, що проявилася забоєм речовини головного мозку та крововиливами під оболонки головного мозку.

Від заподіяних тілесних ушкоджень, що згідно висновку експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, ІНФОРМАЦІЯ_2 у власному помешканні, за адресою: АДРЕСА_1 настала смерть потерпілого ОСОБА_5

Окрім цього, від завданих ОСОБА_4 ударів, потерпілий ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження, у вигляді тринадцяти синців та десяти саден на тулубі, руках і ногах.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого злочину не визнав.

Проте, незважаючи на заперечення підсудним ОСОБА_4 причетності до інкримінованого йому злочину, суд, об'єктивно оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні письмові докази, висновки експерта, допитавши підсудного, потерпілих, свідків, експерта, прийшов до переконання про доведеність обвинувачення підсудного ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 показав, що потерпілому ОСОБА_5 жодних ударів не завдавав, оскільки у вказаний в обвинуваченні день, а саме пізно у ввечері 21 лютого 2012 року ОСОБА_5 взагалі не бачив, так як перебував у своєї співмешканки ОСОБА_6 та її брата ОСОБА_9 у дома, де і заночував.

Окрім цього, підсудний вказав на те, що із потерпілим ОСОБА_5 він познайомився лише 20 лютого 2012 року близько 20 год. в барі «Фортуна», що знаходиться у місті Монастириська. Після знайомства, він, потерпілий ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли у гості до їх спільної знайомої та співмешканки потерпілого - ОСОБА_7

У помешканні ОСОБА_7 між її сином ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_5 виникла сварка під час котрої він вказав ОСОБА_5, щоб той не ображав чужу дитину, бо це є син іншого чоловіка, на що потерпілий ОСОБА_5, взявши речі, покинув помешкання ОСОБА_7 гримнувши дверима.

Також, підсудний зазначив, що і явку з повинною й визнавальні покази, які він давав на досудовому слідстві, ним були надані під фізичним та психологічним тиском працівників міліції.

Суд критично оцінює і не бере до уваги показання підсудного ОСОБА_4, дані ним у судовому засіданні, в тій частині, що він не заподіював тілесних ушкоджень ОСОБА_5 від яких настала смерть останнього, а також, про застосування щодо нього незаконних методів слідства працівниками міліції, оскільки ці показання повністю спростовуються сукупністю досліджених та перевірених у судовому засіданні доказів.

Так, будучи допитаним, із застосуванням відеозапису, у справі в якості підозрюваного 5 березня 2012 року ОСОБА_4 після роз`яснення йому положення ст. 63 Конституції України про те, що він не зобов`язаний свідчити проти себе, членів сім`ї та близьких родичів пояснив, що побив ОСОБА_5, однак не бажав щоб настала його смерть. Так, із даних протоколу вбачається, що 20 лютого 2012 року його співжителька ОСОБА_6, познайомила його з ОСОБА_5 в барі «Фортуна», що знаходиться у м. Монастириська. Після чого вони пішли у гості до ОСОБА_7 де розпивали спиртне. Однак, між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 виник конфлікт, під час якого неповнолітній син ОСОБА_7 - ОСОБА_10 почав кричати на ОСОБА_5 : «ти не мій тато і можеш мені не вказувати», на що ОСОБА_5 щось відповів йому. Під час цієї перепалки, як зазначає ОСОБА_4, він зробив зауваження ОСОБА_5 щоб той не кричав до ОСОБА_10, оскільки то не його син.

Як зазначив ОСОБА_4, ОСОБА_5 надалі продовжував сперечатися із ОСОБА_7, після чого гримнувши дверима покинув помешкання, взявши свої речі, а ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 пішли додому до останньої.

На наступний день ввечері 21 лютого 2012 року перебуваючи із ОСОБА_6 у барі «Фортуна» ОСОБА_4 сперечався із нею та працівником бару ОСОБА_11 після чого вийшов із бару отримати у банкоматі гроші, а ОСОБА_6 пішла купувати цигарки в магазині. Близько 22 год., як слідує із протоколу, ОСОБА_4 пішов за поліклініку справити свої природні потреби під час цього, якийсь чоловік різко взявши його за руку розвернув його. ОСОБА_4 розвернувшись одразу попхав (ударив) цього чоловіка, однак чи ударив його у груди чи в обличчя не пам'ятає. Внаслідок удару чоловік вдарився до стіни головою. Після чого, цей чоловік встав на коліна, піднявши голову запитав ОСОБА_4 чого він пристає до його жінки, після чого ОСОБА_4 упізнавши у цьому чоловікові ОСОБА_5 відповів, що ніколи цього не робив, та наніс ОСОБА_5 три удари ногою, після чого останній почав нецензурно лаятися.

Після цього, ОСОБА_5 піднявшись пішов у сторону автобусної станції, а ОСОБА_4 пішов назад у бар. Посидівши у барі із ОСОБА_6 до 23-23.15 год. пішли додому до ОСОБА_6 спати (т. 2 а.с. 105-108).

Із додаткового протоколу допиту ОСОБА_4, як підозрюваного від 07.03.2012 року після роз`яснення йому положення ст. 63 Конституції України про те, що він не зобов`язаний свідчити проти себе, членів сім`ї та близьких родичів, ОСОБА_4 показав, що 5 березня він був допитаний, як підозрюваний з приводу спричинення ним 21.02.2012 року біля поліклініки в м. Монастириська тілесних ушкоджень ОСОБА_5. Дані покази повністю підтримує й наполягає на них (т.2. а.с.120-122).

Дані протоколи допитів підписані ОСОБА_4, жодних зауважень з приводу невірного їх складення він не висловлював, скарг на незаконні дії слідчого, який його допитував не подавав і не заявляв про те, що на нього чинився будь-який тиск слідчим під час допитів.

Вищевказані показання в якості підозрюваного ОСОБА_4 давав після роз`яснення йому слідчим права на захист, про що 05.03.2012 року, 07.03.2012 року складено відповідний протокол, який долучено до матеріалів кримінальної справи і згідно якого ОСОБА_4 особисто відмовився від послуг захисника, власноручно зазначивши про це у протоколі та виконавши цей запис українською мовою (т. 2 а.с. 92, 117). Також ОСОБА_4 особисто зазначив у протоколі відмови від захисника від 05.03.2012 року, що на даний час захисника не бажає і це не пов'язано із його матеріальним становищем (т. 2 а.с.93, 115) .

Під час проведення 05.03.2012 року відтворення обстановки та обставин події за участю підозрюваного ОСОБА_4, із застосуванням відеозапису, останній у присутності понятих повністю підтвердив вищевказані показання в якості підозрюваного та безпосередньо показав де саме відбулась сутичка і у який спосіб він наносив потерпілому ОСОБА_5 удари, відтворивши на місці відомі йому обставини вчинення вказаного злочину. З протоколу вказаної слідчої дії вбачається, що будь-яких зауважень чи доповнень від її учасників, в тому числі і від підозрюваного ОСОБА_4 не надходило (т. 2 а.с.110-113).

Добровільність дачі ОСОБА_4 зазначених показань, підтверджується оглянутим у судовому засіданні відеозаписом слідчої дії, зокрема відтворення обстановки та обставин події від 05.03.2012 року, а також власноручними записами виконаними ОСОБА_4 у протоколах цих слідчих дій, з яких убачається, що показання ОСОБА_4 давав добровільно, без будь-якого тиску на нього і жодних зауважень та доповнень до протоколів слідчих дій не мав.

Достовірність показань ОСОБА_4 даних ним під час допиту в якості підозрюваного 05 березня 2012 року підтверджується висновком амбулаторної судово-психологічної експертизи від 03.05.2012 року № 273, в пункті 7 заключної частини висновку зазначено, «ознак психологічного впливу зі сторони особи, яка проводила слідчу дію та зі сторони третьої особи не виявлено» (т. 2 а.с. 182-184).

З метою з'ясування та перевірки обставин, на які вказував ОСОБА_4 у судовому засіданні, був допитаний свідок ОСОБА_12, який показав, що він був старшим групи й розслідував дану кримінальну справу й проводив усі слідчі дії із ОСОБА_4 особисто. Всі протоколи допитів складенні відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України (1960 р.), підписані після прочитання їх особою, яка допитана, про що зазначено у кожному з протоколів. ОСОБА_4 добровільно, без фізичного та психологічного тиску, розповів про обставини скоєння злочину, які викладенні у протоколах. ОСОБА_4 роз`яснювалися його права, зокрема право на захист. Жодного тиску на ОСОБА_4, та на свідків ні він особисто, ні інші працівники міліції не здійснювали. Всі слідчі дії по даній кримінальній справі проведенні з дотриманням вимог чинного законодавства.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_13 ствердив, що 26 лютого 2012 року він особисто у приміщенні Монастириського районного відділу міліції спілкувався із ОСОБА_4 де останній добровільно, без фізичного та психологічного тиску розповів про обставини скоєння побиття ОСОБА_5 ОСОБА_13 відібрав пояснення у ОСОБА_4, які останній прочитав і підписав. Жодного тиску на ОСОБА_4 працівники міліції не чинили.

Окрім цього, за результатами перевірки, по виділених матеріалах із кримінальної справи № 111899 прокуратурою Монастириського району 24.05.2012 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи по факту примушування ОСОБА_4 давати показання стосовно начальника сектору УКР УМВС України в Тернопільській області майора міліції ОСОБА_14 та старшого оперуповноваженого в ОВС ОКР УМВС України в Тернопільській області майора міліції ОСОБА_15 за відсутності в їх діях злочину передбаченого ст. 372 КК України.

Окрім цього, як убачається із висновку експерта № 403 при судово-медичному обстеженні 27 лютого 2012 року ОСОБА_4, у нього лише виявлено зміни слизової оболонки перехідної кайми центральної частини верхньої губи у вигляді її підсихання, незначного потовщення та поверхневої тріщини, що може бути наслідком її механічного подразнення («прикушування» зубами, як на то вказував обстежуваний). Інших особливостей, ушкоджень механічного походження чи їх слідів, на тілі ОСОБА_4 не встановлено (т. 1 а.с. 76-77). Таким чином, жодних даних, які б вказували на сліди фізичного впливу працівниками міліції на ОСОБА_4 виявлено не було, а відтак твердження підсудного про фізичний на нього тиск, судом не береться до уваги.

Також, з ціллю перевірки письмового клопотання ОСОБА_4 щодо вчинення на останнього фізичного та психологічного тиску, поданого через канцелярію суду та підтриманого у судовому засіданні, судом 21.11.2012 року, в порядку ст. 315-1 КПК України, ухвалено постанову згідно якої доручено прокуратурі Монастириського району провести перевірку фактів, викладених у клопотанні та поясненнях підсудного ОСОБА_4, наданих у судовому засіданні 21 листопада 2012 року щодо законності дій працівників міліції під час проведення досудового слідства. Строк виконання даного доручення було визначено до 29.11.2012 року.

Виконання даного судового доручення за розпорядженням прокуратури Тернопільської області було скеровано прокуратурі Бучацького району Тернопільської області.

За результатами проведеного прокуратурою Бучацького району досудового розслідування по кримінальному провадженні, в порядку виконання судового доручення винесено кілька постанов про закриття кримінального провадження (від 11.12.2012 року, 21.01.2013 року, 21.02.2013 року, 11.04.2013 року), які скасовувалися з мотивів неповноти проведеного розслідування, як прокуратурою Тернопільської області так і слідчими суддями Монастириського районного суду Тернопільської області та Бучацького районного суду Тернопільської області. Втім, постановою від 28.05.2013 року прокуратурою Бучацького району кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012210140000001 від 26 листопада 2012 року, закрито в зв'язку з відсутністю в діяннях начальника СКР Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_16, оперуповноваженого СКР КМ Монастириського РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_17, начальника сектору УКР УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_14, старшого оперуповноваженого в ОВС УКР УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_15, заступника начальника кримінальної міліції Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_18, заступника начальника кримінальної міліції Монастириського РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_19 та оперативного чергового Монастириського РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_20 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 373 КК України та ч. 1 ст. 371 КК України, оскільки факти протиправних дій, щодо ОСОБА_4, на які він вказував, свого підтвердження не знайшли (т. 4 а.с.99-111).

Показання ОСОБА_4 щодо обставин заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 викладені і у протоколі допиту як підозрюваного від 05.03.2012 року так й у протоколі відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису, суд, вважає правдивими, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими та перевіреними судом доказами, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, висновками судових експертиз та іншими доказами, а тому, суд бере їх до уваги, як докази вини підсудного у вчиненні інкримінованого злочину.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що зізнавальні покази зафіксовані у протоколі допиту підозрюваного, із застосуванням відеозапису, від 05.03.2012 року, в частині заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 21.02.2012 року, є належними доказами й відповідають вимогам допустимості, достатності і достовірності.

Разом з тим, показання ОСОБА_4 відповідно до яких останній стверджує, що показання в якості підозрюваного давав при застосуванні щодо нього психологічного та фізичного тиску працівниками міліції, суд, вважає такими, що спрямовані на уникнення підсудним кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Крім того, вчинення саме ОСОБА_4 інкримінованого діяння підтверджується й іншими здобутими, як на досудовому так і на судовому слідстві доказами.

Із показань даними в судових засіданнях свідком ОСОБА_7 слідує, що 21 лютого 2012 року ОСОБА_5 у вечірній час прийшов до неї додому, посидівши деякий час забрав попрані речі й пішов додому. Того ж вечора ОСОБА_7 мала телефонну розмову із ОСОБА_5, під час якої останній їй повідомив, що ідучи додому мав «інцидент» із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 біля поліклініки.

Окрім цього, свідок ОСОБА_7 вказала, що 22 лютого 2012 року вона двічі спілкувалася із ОСОБА_5 по стаціонарному телефону, та під час розмови ОСОБА_5 їй повідомив, що вчора ввечері прийшов до дому без мобільного телефону та без шапки, дуже побитий, оскільки мав неприємний інцидент з ОСОБА_4. Також ОСОБА_5 повідомив, що його нудить. Після цього, вона ще 23 лютого 2012 року спілкувалася по телефону з ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 телефонну слухавку уже не піднімав, а 25 лютого 2012 року працівники міліції повідомили її про те, що ОСОБА_5 помер.

Із показів свідка ОСОБА_24 наданих у судовому засіданні слідує, що вона мала телефонну розмову із ОСОБА_7, точної дати пригадати не може, однак вказала, що ця розмова мала місце у день народження дочки ОСОБА_7. Під час цієї розмови ОСОБА_7 їй розповіла про те, що вона у телефонному режимі спілкувалася із ОСОБА_5, який їй повідомив що погано себе почуває, оскільки його побили ОСОБА_4 із ОСОБА_6 й він загубив мобільний телефон.

Із показів неодноразово допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_25, вбачається, що 21 лютого 2012 р. близько 19 год. він із ОСОБА_5 спілкувався по мобільному телефону, і останній запросив його до себе в гості, попросивши ОСОБА_25 взяти по дорозі пляшку горілки. ОСОБА_25 прийшов до ОСОБА_5 приблизно о 20 год. 15 хв. з пляшкою горілки, яку вони разом з ОСОБА_5 розпили. Посидівши деякий час ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_25, що бажає ще випити спиртного, однак зазначив, що вдома у нього немає ні спиртного, ні грошей. Після чого, ОСОБА_25 дав ОСОБА_5 20 грн. і останній, одягнувшись, пішов в магазин за горілкою, а ОСОБА_25 залишився в квартирі ОСОБА_5 Приблизно о 01 год. 22 лютого 2012 року ОСОБА_5 повернувся додому з побитим обличчям, розбитим носом, синцем під оком, пошкрябаним та закривавленим обличчям, його одяг був брудний, шапка відсутня. На запитання ОСОБА_25 що сталось, ОСОБА_5 відповів, що його побив раніше невідомий ОСОБА_25 чоловік, прізвище якого ОСОБА_4. Після цього ОСОБА_25 ОСОБА_5 не бачив.

Такі ж покази свідок ОСОБА_25 давав й на досудовому слідстві, що підтверджується протоколом його допиту від 06.03.2012 року (т. 1 а.с. 241-243).

Про те, що саме підсудний, а ні хто інший вчинив даний злочин свідчить також і сама обстановка, яка передувала злочину, а саме конфлікт, що виник у квартирі ОСОБА_7 між ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5

Як зазначала у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 20 лютого 2012 року у неї перебував ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зі своїм співмешканцем ОСОБА_4 Всі вони розпивали на кухні горілку. Під час застілля між ОСОБА_5 та сином ОСОБА_7 - ОСОБА_10 виникла суперечка під час якої ОСОБА_5 словесно образив ОСОБА_10, однак, на захист ОСОБА_10 став ОСОБА_4, який сказав ОСОБА_5 щоб той не ображав дитину, бо це не його син. Після таких слів між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник конфлікт, під час котрого ОСОБА_4 хотів ударити ОСОБА_5, однак цьому завадила сама ОСОБА_7 посадивши ОСОБА_4 у крісло, зазначивши, що вони з ОСОБА_5 самі розберуться. Після цього, ОСОБА_4 сказав до ОСОБА_5, що "Я з тобою буду не так говорити", на що ОСОБА_5 взявши речі покинув помешкання ОСОБА_7

Сам підсудний, як у судовому засіданні так і на досудовому слідстві, не заперечував того, що він конфліктував із ОСОБА_5, звертаючи увагу останньому на те, щоб він не ображав ОСОБА_10 тому що це не його син.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22, який в період з 27 лютого по 1 березня 2012 року перебував у одній камері ІТТ Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській області разом із ОСОБА_4 показав, що відбував адміністративний арешт й перебував в одній камері Чортківського ІТТ разом із ОСОБА_4. ОСОБА_4 говорив ОСОБА_22, що затриманий за вчинення вбивства мужчини, із яким у нього виникла бійка із за жінки. Дана бійка мала місце у м. Монастириська біля лікарні де ОСОБА_4 наніс чоловіку кілька ударів після чого вони обоє розійшлися. Також як повідомив свідок, ОСОБА_4 дуже жалкував про скоєне ним побиття.

Аналогічні за змістом покази надав у судовому засіданні свідок ОСОБА_23, який в період з 1 по 5 березня 2012 року перебував у одній камері ІТТ Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській області разом із ОСОБА_4

Як вбачається із постанови Монастириського районного суду Тернопільської області від 27.02.2012 року (т. 4. а.с.66) та довідки начальника Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській області (т. 3 а.с. 263) ОСОБА_4 дійсно перебував у зазначений період разом із ОСОБА_22 та ОСОБА_23 в ІТТ Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській області.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що 21.02.2012 року між 23 та 24 год. вона, закриваючи бар «Фортуна» бачила потерпілого ОСОБА_5, який йшов попри бар в сторону свого місця проживання із чорним пакетом. Наявність тілесних ушкоджень на обличчі ОСОБА_5 не помітила, оскільки на це не звернула уваги.

Крім цього, вина підсудного ОСОБА_4 доводиться й іншими оголошеними, дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні доказами.

Висновком судово-медичного експерта від 05 квітня 2012 р. № 59/36, згідно якого під час судово-медичного дослідження трупа громадянина ОСОБА_5 встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, що проявилася забоєм речовини головного мозку та крововиливами під оболонки головного мозку.

При досліджені тіла ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді одного синця, десяти саден на голові, двох крововиливів на слизовій оболонці нижньої губи, одного крововиливу на білковій оболонці правого ока та п'яти крововиливів в м'які покрови голови в ділянці склепіння черепа, масивної субдуральну гематоми та крововиливів під мозкові оболонки, крововиливів у м'яку мозкову оболонку та підоболонковий простір у всіх долях обох півкуль головного мозку, правій і лівій півкулях мозочка; деструкції та некрозу речовини мозку з її геморагічним просяканням у лівій лобній долі, мості та правому зоровому горбі; крововиливу у судинне сплетення довгастого мозку; набряку, розладу кровообігу із переваскулярними крововиливами та дистрофічні зміни у всіх частинах мозку; тринадцяти синців та десяти саден на тулубі, руках і ногах. Усі вищезазначені тілесні ушкодження, судячи з їх виду (крововиливи, синці, садна), виникли від дії тупих предметів, індивідуальні особливості травмуючої поверхні яких не відобразились в ушкодженнях. Враховуючи властивості синців, саден та крововиливів, можна дійти висновку, що вони утворились за 2-3 доби до настання смерті.

Враховуючи стадію трупних плям, смерть ОСОБА_5 настала більше як 48 годин до моменту розтину його тіла.

Закрита черепно-мозкова травма, що проявилась забоєм речовини головного мозку та крововиливами під оболонкою головного мозку, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння відноситься до тяжких тілесних ушкоджень і має прямий причинний зв'язок з настанням смерті.

Із висновку також слідує, що з отриманими тілесними ушкодженнями на різних ділянках та поверхнях тіла ОСОБА_5 міг виконувати самостійні дії, зокрема, пересуватися та кричати.

Окрім цього із даних судово-медичного дослідження вбачається, що в ОСОБА_5 на руках виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден та просторих синців, які, найбільш вірогідно, виникли при самообороні. Усі виявлені на тілі ОСОБА_5 тілесні ушкодження в комплексі не могли утворитись при падінні «з висоти власного росту», а також «при падінні зі сходів».

Окрім цього, у пункті 16 висновку зазначено, що всі виявлені на тілі ОСОБА_5 тілесні ушкодження, могли утворитись за обставин на які вказав ОСОБА_4 у процесі проведення відтворення обстановки і обставин події (т.1 а.с. 152-155).

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_26, показав, що ним проводилася судово-медична експертиза, за результатами якої ним було складено висновок № 59/36 від 05.04.2012 року, який він повністю підтверджує. Також, експерт зазначив, що тілесні ушкодження, які заподіяно потерпілому ОСОБА_5 й відображені у висновку не могли утворитися при падінні потерпілого в підвал, і після їх отримання ОСОБА_5 міг самостійно ходити. Виявлена на голові у ОСОБА_5 до 21.02.2012 року подряпина немає нічого спільного із настанням його смерті. Крім цього, експерт зазначив, що потерпілого ОСОБА_5 били. Удари по голові наносилися з різних сторін тупим предметом в тому числі і ударами ногами людини яка у взутті, визначити конкретні характеристики предмету яким наносився удар не є можливим.

Висновком судово-медичного експерта від 9 квітня 2012 року № 241, згідно якого кров громадянина ОСОБА_4 належить до групи А (ІІ) - ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО (т.1 а.с. 160-161).

Висновком судово-медичного експерта від 12 квітня 2012 року № 66, згідно якого в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_4 знайдено клітини особи чоловічої генетичної статі і походження цих клітин від потерпілого ОСОБА_5 не виключається (т.1 а.с. 86-87).

Оголошеним протоколом огляду місця події від 25 лютого 2012 року, з додатками до нього, у процесі проведення якого, у квартирі АДРЕСА_1 виявлено труп ОСОБА_5, зафіксовано стан предметів та об'єктів у будинку, вилучено предмети та речі, які зберегли на собі слідову інформацію. В даній квартирі слідів боротьби та самооборони не виявлено (т. 1 а.с. 17-32).

Висновком експерта від 22 травня 2012 року № 11/22-12, згідно якого сліди розміром 22х25 мм., 15х21 мм. та 14х13 мм. вилучені з поверхні пляшки вермут «MARENGO BIANCO», яка знаходилася під столом у кухні в квартирі потерпілого ОСОБА_5 залишені пальцями правої руки свідка ОСОБА_27, що підтверджує покази свідка ОСОБА_27 про перебування його у квартирі потерпілого (т. 1 а.с. 170).

Оголошеною у судовому засіданні роздруківкою про факти з'єднань абонентів оператора мобільного зв'язку (т. 2 а.с. 200), якими підтверджується показання ОСОБА_25 про факт з'єднань його по телефону з потерпілим у час, коли скоєно злочин, а також про факти з'єднань потерпілого в цей час з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 в період з 18-00 год. 21.02.2012 року по 01.21 год. 22.02.2012 року.

Згідно вказаної роздруківки підтверджуються показання ОСОБА_25 про те, що у 18-15 год. 21.02.2012 року йому зателефонував потерпілий ОСОБА_5, який запропонував прийти до нього в гості, також підтверджується перебування ОСОБА_25 у квартирі ОСОБА_5 з'єднаннями між їх телефонними номерами о: 23-25 год., 23-59 год. 21.02.2012 року та 00-19 год., 00-20 год., 00-50 год. 22.02.2012 року, в той час коли ОСОБА_5 пішов по спиртне.

Окрім цього, суд не бере до уваги покази ОСОБА_25 надані ним в судовому засіданні 14.03.2013 року та 25.03.2013 року, в яких ОСОБА_25 вказав що його змусили працівники міліції сказати, що потерпілий ОСОБА_5 йому повідомляв, про побиття його саме ОСОБА_4, оскільки сам ОСОБА_25 пізніше (20.05.2013 року) під час перехресного його допиту із свідком ОСОБА_17 працівником міліції, який відбирав у нього пояснення, визнав, що в суді 14 та 25 березня сказав неправду, так як йому стало жаль підсудного ОСОБА_4. Крім цього, свідок ОСОБА_25 запевнив, що усі покази, які він давав на досудовому слідстві та в суді, згідно котрих потерпілий ОСОБА_5 повідомив йому про побиття його ОСОБА_4, є правдивими і їх слід брати до уваги.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази в їх повній сукупності, суд, приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочину.

Вищевказані проаналізовані судом докази, зокрема показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, висновки судово-медичних експертиз, роздруківки телефонних з'єднань, первинні визнавальні показання ОСОБА_4, зафіксовані в протоколі допиту в якості підозрюваного від 05.03.2012 року та 07.03.2012 року, які судом взяті до уваги та інші докази, беззаперечно вказують на те, що заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 від котрих настала його смерть було вчинено саме підсудним ОСОБА_4

Окрім цього, повідомлення самим підсудним, безпосередньо після вчинення злочину, свідкам ОСОБА_22 та ОСОБА_23 про деталі побиття потерпілого та причину цього конфлікту вказують на те, що саме підсудний ОСОБА_4, а ніхто інший заподіював тілесні ушкодження ОСОБА_5, оскільки такі обставини могли бути відомі на той період лише безпосередньому виконавцю злочину.

Також, суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_7 про повідомлення їй потерпілим ОСОБА_5 про побиття його ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_6, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що під час побиття ОСОБА_4 потерпілого ОСОБА_5 була присутня ОСОБА_6, судом не здобуто.

Суд, також, не бере до уваги явку з повинною від 07 березня 2012 року ОСОБА_4 (т.2 а.с.88-91), оскільки її критично оцінює сам підсудний й вину не визнає.

Водночас, суд критично оцінює твердження захисту та підсудного про можливість заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 іншими особами, оскільки вони не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та повністю спростовуються вищевказаними, описаними у вироку доказами.

Суд також не погоджується із доводами захисту, щодо надання критичної оцінки показам ОСОБА_7, оскільки допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 повідомила, що спілкувалася із ОСОБА_7 по мобільному телефону, що підтверджується роздруківкою з'єднань абонентів (т.2 а.с. 207), де остання їй повідомила, про побиття потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_4 та ОСОБА_6, і що їй про це стало відомо від самого потерпілого. Як показала свідок ОСОБА_24, зазначена телефонна розмова мала місце у день народження дочки ОСОБА_7 Як слідує із дослідженої у суді копії довідки форми № 1 (т. 4 а.с. 85) датою народження дочки ОСОБА_7 є ІНФОРМАЦІЯ_3. Отже, показами зазначеного свідка підтверджується факт того, що ОСОБА_7 ще ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто до настання смерті потерпілого та наданих ОСОБА_7 перших показань на досудовому слідстві було відомо про побиття ОСОБА_5, саме ОСОБА_4, а не іншою особою.

Зазначене підтверджується й показами свідка ОСОБА_6 наданих у судовому засіданні, де свідок зазначила, що ОСОБА_7 24.02.2012 року повідомляла їй у телефонному режимі про те, що потерпілого ОСОБА_5 побив ОСОБА_4

Доводи сторони захисту про допущені під час досудового слідства істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі права на захист підозрюваного, про відсутність доказів на підтвердження вини підсудного за викладених у вироку обставин не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства і тому є безпідставними, виходячи, крім зазначеного вище, з наступного.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що підсудний ОСОБА_4 перебуваючи на підпитку робиться агресивним. Аналогічні за змістом покази щодо агресивності ОСОБА_4 надала свідок ОСОБА_24, яка також повідомила у судовому засіданні, що як їй розповідала ОСОБА_6 вона через агресивну поведінку ОСОБА_4 інколи покидала свою домівку.

Підтвердженням того, що ОСОБА_4 бажає будь-яким шляхом уникнути відповідальності за вчинений злочин є покази допитаного, за клопотанням підсудного свідка ОСОБА_28, який нібито у судовому засіданні мав повідомити про те, що працюючи таксистом у м. Монастириська він бачив потерпілого, який виходив із бару на автовокзалі м. Монастириська у період з 22 по 24 лютого зі слідами на обличчі свіжозаподіяного тілесного ушкодження. Про зазначені відомості, як показав підсудний ОСОБА_4, свідок ОСОБА_28 повідомляв йому в камері слідчого ізолятора, де вони обоє перебували.

Однак, як повідомив у судовому засіданні свідок ОСОБА_28, він дійсно перебував у одній камері із ОСОБА_4, проте жодних розмов стосовно того, що він бачив потерпілого ОСОБА_5 із ОСОБА_4 не вів, і не розуміє, які важливі обставини він може повідомити суду й чому ОСОБА_4 клопотав про виклик його до суду. Зазначена обставина підтверджує той факт, що ОСОБА_4 вдається до будь-яких спроб аби поставивши під сумнів повноту й правомірність проведеного розслідування з метою уникнення відповідальності за скоєне.

В ході розгляду справи сторона захисту обґрунтовувала невинуватість ОСОБА_4 тим, що із показів ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_30 вбачається, що ОСОБА_4 перебував з 19 год. 21.02.2012 року в будинку за адресою АДРЕСА_4 та цей будинок не покидав, оскільки о 22 год. пішов спати.

Разом з тим, суд не може погодитися із таким твердженням захисту з огляду на таке.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що на протязі цілого дня 21 лютого 2012 року ОСОБА_4 вживав алкогольні напої. Близько 19 год. 21.02.2012 року вони із ОСОБА_4 прийшли до неї додому де перебували її брат ОСОБА_9 та його співжителька ОСОБА_30. Випивши ще горілки, яку запропонував ОСОБА_4 ОСОБА_9 та повечерявши, близько 22 год. свідок ОСОБА_6 разом із підсудним ОСОБА_4 пішли спати у кімнату на другому поверсі. ОСОБА_6 вказала, що ключі від будинку були в її сумочці й підсудний про це знав, а сумочка знаходилася у їхній кімнаті. Також ОСОБА_6 показала, що заснула скоріше ніж ОСОБА_4, а останній лежачи бурмотів та лаявся. Ще свідок зазначила, що спить міцно, а тому не чула, що підсудний покидав кімнату. Більше того, ОСОБА_6 також не чула, як із кухні по сходах піднімалися у іншу кімнату на другий поверх спати її брат ОСОБА_9 та ОСОБА_30. За таких обставин суд приходить до висновку, що свідок ОСОБА_6 могла й не чути, як підсудний ОСОБА_4 покидав кімнату у якій перебував, а враховуючи те, що ОСОБА_6 заснула скоріше ніж ОСОБА_4 вона й не могла бачити що робив останній. З огляду на зазначене, покази цього свідка, які нібито підтверджують невинуватість ОСОБА_4 судом не беруться до уваги.

Не підтверджують невинуватість підсудного й покази свідка ОСОБА_9 й ОСОБА_30 оскільки, як зазначали вони у судовому засіданні й на досудовому слідстві в одній кімнаті із підсудним та ОСОБА_6 вони не ночували, а тому й бачити не могли, як ОСОБА_4 міг покинути будинок, а пізніше повернутися. Окрім цього, як зазначали свідки у суді, коли ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 пішли спати вони ще залишилися на кухні, де розмовляли, однак не бачити того хто виходив із будинку. Також, як зазначили свідки після того коли вони піднялися до своєї кімнати близько 23 год. вони одразу ж позасинали. Відсутність лаяння собаки, як підтвердження того, що ОСОБА_4 без шуму не міг покинути будинок, судом також не береться до уваги, оскільки як слідує із показів свідків, ОСОБА_4 неодноразово бував у помешканні ОСОБА_7 й собака міг на нього не реагувати.

Разом з тим, із показів свідка ОСОБА_6, ОСОБА_9 та підсудного ОСОБА_4, слідує, що у них є спільна дочка ОСОБА_31, проте батьком у свідоцтві про народження зазначено іншу особу, крім того, останні спільно проживають перебуваючи у близьких стосунках близько чотирьох років, а тому, ОСОБА_6 та її брат ОСОБА_9 із співмешканкою ОСОБА_30 можуть бути зацікавлені в уникненні підсудним відповідальності за скоєний злочин, а відтак суд, покази надані цими свідками, які нібито можуть підтвердити невинуватість підсудного ОСОБА_4, оцінює критично.

Не знайшли свого підтвердження і покази підсудного ОСОБА_4 та його захисника про порушення вимог закону при його доставлені до Монастириського РВ УМВС України в Тернопільській області та його прав під час досудового слідства, оскільки вказані факти також були предметом перевірки прокуратури Бучацького району Тернопільської області, про яку вказано вище у вироку та за результатами якої було винесено постанову про закриття кримінального провадження 28.05.2013 року (т. 4 а.с.99-111).

Із врахуванням зазначених й вище проаналізованих засобів доказування суд оцінює критично покази надані ОСОБА_4 як підозрюваним у протоколі від 05.03.2012 року, в частині перебування його та ОСОБА_6 в період близько 22- 23.15 год. 21 лютого 2012 р. у барі «Фортуна», оскільки у цій частині покази не підтверджені дослідженими у судовому засіданні письмовими та іншими доказами, а тому суд бере до уваги із зазначеного протоколу лише дані щодо факту нанесення ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, способу, місця та часу їх спричинення, що цілком підтверджується зібраними та перевіреними матеріалами кримінальної справи.

Враховуючи викладене, суд, допитавши підсудного, потерпілих, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що вина підсудного ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б вплинули на всебічність, повноту та об'єктивність досудового слідства судом не встановлено.

За таких обставин суд погоджується, що дії підсудного ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5, кваліфіковані вірно.

При призначенні покарання підсудному, суд виходить із загальних засад призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи підсудного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочин, який є тяжким злочином, особу винного - його вік, те що підсудний є розлученим, офіційно не працював, його освіту, позитивну характеристику за місцем проживання, думку потерпілого та представника потерпілого щодо призначення покарання підсудному, та характер його дій при вчиненні злочинів, те що підсудний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставин, які пом'якшують покарання підсудному, у судовому засіданні не встановлено, а обставиною, що обтяжує покарання підсудному, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції частини статті, якою передбачено покарання за вчинений підсудним тяжкий злочин, що є необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

До набрання вироком законної сили, обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, залишити попередній без змін.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4, час перебування його під вартою, з часу затримання в порядку ст. 115 КПК України, зокрема з 05 березня 2012 року.

По справі є судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи (висновок № 11/22-12 від 22.05.2012 року) в сумі 352,80 грн., які суд вважає слід стягнути з підсудного у користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області (т. 1 а.с. 165).

Речові докази: одяг та речі потерпілого ОСОБА_5, зокрема футболку, труси, джинсові штани, чоловічу зимову куртку, подушку - повернути потерпілому ОСОБА_2, після набрання вироком законної сили; фрагмент махрового рушника, відбитки папілярних візерунків, зішкряби та зіскоби речовини бурого кольору в пакетах, зрізи нігтьових пластин ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що зберігається в камері схову Монастириського РВ УМВС України в Тернопільській області - знищити, після набрання вироком законної сили; фрагменти та відбитки папілярних візерунків слідів пальців рук зберігати при кримінальній справі.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 11 розділу ХІ КПК України в редакції 2012 року, ст. ст. 323, 324 КПК України (в редакції Закону 1960 року), суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України і призначити йому за цією статтею покарання у виді - 8 (вісім) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід засудженому ОСОБА_4, залишити попередній - взяття під варту.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4, час перебування його під вартою, з часу затримання в порядку ст.115 КПК України, зокрема з 05 березня 2012 року.

Стягнути із засудженого ОСОБА_4 судові витрати за проведення: судово-дактилоскопічної експертизи (висновок № 11/22-12 від 22.05.2012 року) в сумі 352,80 грн., у користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області (отримувач платежу НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 24524727,банк одержувач УДКС вТернопільській області МФО 838012, р/р 31256272210463).

Речові докази: одяг та речі потерпілого ОСОБА_5, зокрема футболку, труси, джинсові штани,чоловічу зимову куртку, подушку - повернути потерпілому ОСОБА_2, після набрання вироком законної сили; фрагмент махрового рушника, відбитки папілярних візерунків, зішкряби та зіскоби речовини бурого кольору в пакетах, зрізи нігтьових пластин ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що зберігається в камері схову Монастириського РВ УМВС України в Тернопільській області - знищити, після набрання вироком законної сили; фрагменти та відбитки папілярних візерунків слідів пальців рук зберігати при кримінальній справі.

На вирок може бути подана апеляція на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим до позбавлення волі, з моменту вручення копії вироку, до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області.

Суддя І. М. Галіян

Копія з оригіналом згідно.

Вирок не набрав законної сили.

Оригінал вироку знаходиться в справі №1911-625/2012.

Копія вироку видана ____ червня 2013 року.

В.о. голови Монастириського

районного суду І.М. Галіян