Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л.В.

Категорія 34 Доповідач Корчиста О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: Санікової О.С.

суддів: Могутової Н.Г., Корчистої О.І.

при секретарі Бордюзі Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 квітня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 06 жовтня 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шевроле Лачетті», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідачки ОСОБА_3 та автомобіля ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача. Також вказував, що зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована Страховою компанією «Добробут», яка сплатила на його користь страхове відшкодування в розмірі 25 375 гривень. Просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 30 167, 77 гривень з яких 3 055 гривень витрати на лікування, моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 501, 67 гривень, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 350 гривень сплачені ним за правову допомогу.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 30 017 гривень 77 копійок, моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень, витрати по оплаті юридичної допомоги в розмірі 350 гривень та судовий збір в розмірі 320 гривень 18 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду не погодилася відповідачка ОСОБА_3 та через свого представника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 в засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Позивач в засіданні апеляційного суду в задоволені апеляційної скарги просив відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 06 жовтня 2010 року в м. Єнакієве Донецької області, о 18 годині 30 хвилин, на перехресті вул. Постишева та вул. Свердлова, ОСОБА_3, виїжджаючи з другорядної дороги на технічно справному автомобілі «ШевролеЛачетті», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Постишева, не надала перевагу руху транспортному засобу, який рухався по головній дорозі та скоїла зіткнення з автомобілемВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2., чим порушила п. 16.11 Правил дорожнього руху України.

Також, судом першої інстанції встановлено, що постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 27 січня 2011 року, яка набрала законної сили 07 лютого 2011 року, ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 06 жовтня 2010 року та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України (а.с. 7).

Згідно епікризу з історії хвороби, складеного Комунальною лікувально-профілактичною установою «Міська лікарня № 7», ОСОБА_2 з 09 жовтня 2010 року по 22 жовтня 2010 року перебував на стаціонарному лікуванні у зазначеній установі (а.с. 30-31).

Відповідно висновку експерта №1/30/11/10 про проведення авто товарознавчогодослідження транспортного засобу ВАЗ-211540-120-20, державний номер НОМЕР_2, проведеного 30.11.2011 року експертом - автотоварознавцем, вартість поновлювальних робіт без врахування фізичного зносу по ремонту транспортного засобу становить 46 356,52 грн.; вартість поновлювальних робіт з врахуванням фізичного зносу по ремонту транспортного засобу становить 46 356,62 грн.; вартість матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу ВАЗ -211540-120-20, державний номер НОМЕР_2, з технічної точки зору згідно проведеного дослідження становить 51 045,14 грн. (а.с. 10-26).

Страховою компанією «Добробут» було сплачено позивачу страхове відшкодування у сумі 25 375,00 грн. (а.с. 27).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06 жовтня 2010 року майну ОСОБА_2 з боку ОСОБА_3, яка керувала автомобілем марки Шевроле-Лачетті, реєстраційний номер НОМЕР_1, була завдана майнова шкода у розмірі 30 167 гривень 77 копійок, в яку входять витрати на лікування у сумі 3 055 гривень, а також позивачу завдана немайнова шкода.

Колегія суддів не може повністю погодитися з даним висновком суду з наступних підстав.

Як зазначено в ст.303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення що оскаржується не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальним правилом, встановленим частиною 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до статті 1167 ЦК України та роз'яснень, викладених в п. п. 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується у повному обсязі тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені противоправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06 жовтня 2010 року знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, вина відповідача ОСОБА_3 доведена. При цьому суд послався на норми ст.ст.1166, 1167, 1187 ЦК України та правильно оцінив докази, що надані сторонами, та дав їм належну правову оцінку. Підстави для переоцінювання наявних в матеріалах справи доказів відсутні.

Проте, суд першої інстанціїдійшов невірного висновку в частині включення в суму матеріальної шкоди витрат на придбання ліків, які, як зазначив суд, позивачу довелося придбати під час знаходження на стаціонарному лікуванні у зв`язку з дорожньо-транспортною пригоду з огляду на наступне.

На підтвердження позову в частині понесених витрат на лікування ОСОБА_2 надано епікриз із історії хвороби, виданий КЛПУ «Міська лікарня № 7», згідно якого позивач отримав травми - струс головного мозку; забиття лівого тазостегнового суглобу, церебральний атеросклероз. Травма сталася, зі слів хворого, внаслідок побутової автодорожньої травми. Після виписки з лікарні рекомендовано нагляд та призначення невропатолога (а.с. 30-31).

На аркушах справи 32-36 знаходяться ксерокопії чеків аптечних установ про оплату седативних та серцевих ліків, анальгетиків, вітамінів.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Колегія суддів вважає, що положення цього Закону можуть бути враховані при визначенні належності та допустимості доказів, які відповідно до статей 10, 11 ЦПК України позивач зобов'язаний надати на підтвердження своїх вимог про відшкодування витрат на лікування.

За змістом роз'яснень підпункту «в» п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розмір витрат на ліки, лікування визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Проте, позивачем на надано належних письмових доказів на підтвердження понесення витрат на придбання ліків, діагностування та інше, що було обумовлено пошкодженням здоров'я при ДТП.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, висновками суду, викладеними в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, апеляційний суд вважає необхідним рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на лікування скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у відшкодуванні витрат на лікування в розмірі 3 055 гривень.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 відхилити задовольнити частково.

РішенняЄнакіївського міського суду Донецької області від 01 квітня 2013 року в частині стягнення витрат на лікування скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 в частині відшкодування витрат на лікування в розмірі 3 055 гривень відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді