6

Справа 1/0914/63/2011

Провадження 11/779/225/13

Категорія ст.366 ч.2 КК України

Головуючий у 1 інстанції Собко В.М.

Суддя-доповідач

Фіцак Т.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Фіцака Т.Д.,

суддів Кукурудза Б.І., Хруняка Є.В.

прокурора Шишка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора Фільварок Н.І., який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Заболотів та жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, розлученого, директора ПП «Снятин-будсервіс», раніше не судимого, громадянина України, -

засуджено: - за ч.2 ст. 364-1 КК України до штрафу 170 000 грн. з позбавленням права здійснювати функції представників влади, а також обіймати постійно чи тимчасово на підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконувати такі обов'язки за спеціальним повноваженням на строк 3 роки;

- за ч.2 ст. 222 КК України до штрафу 51 000 грн. з позбавленням права здійснювати функції представників влади, а також обіймати постійно чи тимчасово на підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконувати такі обов'язки за спеціальним повноваженням на строк 1 рік;

- за ч.2 ст. 366 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права здійснювати функції представників влади, а також обіймати постійно чи тимчасово на підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконувати такі обов'язки за спеціальним повноваженням на строк 2 роки та до штрафу 4 250 грн.;

- ч.1 ст. 190 КК України до штрафу 850 грн.

Згідно ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 визначено 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права здійснювати функції представників влади, а також обіймати постійно чи тимчасово на підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконувати такі обов'язки за спеціальним повноваженням на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком 1 (один) рік.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 працюючи на посаді директора приватного підприємства «Снятин-будсервіс», будучи службовою особою юридичної особи приватного права, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, що завдало великої матеріальної шкоди та службове підроблення, що спричинили тяжкі наслідки, а також заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою.

Зокрема, ОСОБА_2, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, для отримання ВАТ "Державний Ощадний банк України" кредиту по договору відновлювальної кредитної лінії 21 від 20.11.2006 року в сумі 235 000 грн., в особистих інтересах, надав завідомо неправдиву інформацію банку про те що підприємство веде господарську діяльність, при цьому достовірно усвідомлював неправдивість цієї інформації, а також виступив майновим поручителем, за в'язаннями юридичної особи ПП "Снятин-будсервіс". ОСОБА_2 достовірно знаючи про те, ОСОБА_3 на підприємстві не працювала, з метою незаконного отримання кредиту, в листопаді 2006 року надав завідомо неправдиві накази № 2 від 22.05.2005 року про прийняття на посаду головного бухгалтера ПП ОСОБА_3 та № 11 від 13.11.2006 року про надання право підпису кредитного договору останній, що не відповідало дійсності. Також, ОСОБА_2 зобов'язав ОСОБА_3 скласти завідомо неправдиві фінансові звіти за 2005 - 2006 роки подальшої подачі їх в ДПІ та у банк для незаконного одержання кредиту. Після цього, 20.11.2006 року між банком та ПП "Снятин-будсервіс" в особі ОСОБА_3 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 21, предметом якого є грошові кошти в сумі 235 тисяч грн., які підлягали поверненню у строк не пізніше 20.11.2009 року, вказана сума кредиту була перерахована на поточний рахунок позичальника. Отримані кредитні грошові кошти ОСОБА_2 використав на потреби підприємства. При цьому, обов'язком позичальника було регулярне надання банку фінансового звіту, у зв'язку з цим ОСОБА_2 з метою ведення в оману банк, протягом строку дії договору зобов'язував ОСОБА_3 складати завідомо неправдиві фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва, дані в яких не відповідали дійсності.

20.11.2009 року коли закінчився термін дії договору кредитної лінії № 21 ОСОБА_2 отримані грошові кошти умисно не повернув, та використав на потреби підприємства. Своїми діями директор ПП "Снятин-будсервіс" спричинив державним інтересам в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" тяжкі наслідки, які виражаються в непогашенні кредиту в розмірі 235 000 грн.

22 жовтня 2008 року ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіти шляхом обману чужим майном, діючи протиправно і розуміючи це, увійшов в довіру ОСОБА_4, жителю АДРЕСА_2, шляхом обману взяв у нього у формі завдатку гроші в сумі 20 000 гривень, за які зобов'язався передати будівельні матеріали. В подальшому ОСОБА_2 будівельні матеріали ОСОБА_4 не передав, а повернувши з завдатку лишень 7 000 гривень, до цього часу 13 000 гривень не повернув, вказані кошти привласнив та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальні збитки на суму 13 000 гривень.

В апеляції прокурор, не оспорюючи вини та кваліфікації дій, вважає, що вирок підлягає зміні з підстав неправильного застосування кримінального закону. Просить вирок змінити та на підставі ст. 49 КК України звільнити засудженого від покарання за ст. 366 ч.2, 222 ч.2, 190 ч.1 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, та вважати ОСОБА_2 засудженим за ст. 364-1 ч.2 КК України.

Засуджений не з'явився на апеляційний розгляд, а також не виконано його привід з невідомих причин. Заслухавши думку прокурора, який вважає, що справу слід розглянути у відсутності засудженого, колегія суддів вважає, що справу можна розглянути, в силу ст. 362 КПК України 1960 року, у відсутності засудженого, оскільки його становище не погіршується, і апеляційним судом його участь в засіданні не визнано обов'язковою.

Згідно вироку суду від 11.06.2012 року, ОСОБА_2 засудженого за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України до трьох років позбавлення волі основного покарання, з застосуванням ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку один рік. Тобто покарання призначене засудженому з застереженням, і невиконання покладених на нього обов'язків судом в силу ст. 78 КК України є підставою для відбування призначеного покарання, в даному випадку позбавлення волі. Прокурор в апеляції просить звільнити від покарання засудженого за ст. 366 ч.2, 222 ч.2, 190 ч.1 КК України з підстав ст. 49 КК України та залишити покарання за ст. 364-1 ч.2 КК України штраф.

В силу ст. 51 КК України позбавлення волі, хоч і з умовою більш суворіше покарання ніж штраф.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляцію, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що подану апеляцію слід задовольнити, з наступних підстав.

Згідно із ст. 323 КПК України 1960 року, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Однак, вирок по даній справі відносно ОСОБА_2 таким вимогам не відповідає.

Підставою для зміни вироку суду, відповідно до положень ст. 367 КПК України 1960 року, є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, і полягає у наступному.

Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості та 5 років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Злочини передбачені ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 222, ч.2 ст. 366 КК України є злочинами відповідно невеликої та середньої тяжкості. Як вбачається із зібраних матеріалів кримінальної справи на час постановлення вироку суду з дня вчинення вказаних злочинів на час постановлення вироку суду минуло більше як 3 і 5 років відповідно.

Відповідно до ст. 74 ч.5 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 кодексу.

Обставин, передбачених ст. 49 ч.2 КК України, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 відповідно до ст. 74 ч.5 КК України підлягає звільненню від покарання призначеного судом першої інстанції за вчинення злочинів, передбачених ст. 366 ч.2, 222 ч.2, 190 ч.1 КК України.

Щодо засудження ОСОБА_2 за ст. 364-1 ч.2 КК України, то дане покарання відповідає чинному законодавству, та положенням ст. 65 КК України, а також є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, апеляцію прокурора є обґрунтована і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 373 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора Фільварок Н.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - задовольнити.

Вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2012 року відносно ОСОБА_2 - змінити.

На підставі ст.ст. 74 ч.5, 49 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання за ст.ст. 366 ч.2, 222 ч.2, 190 ч.1 КК України та справу в цій частині закрити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ст. 364-1 ч.2 КК України до штрафу 170 000 грн. з позбавленням права здійснювати функції представників влади, а також обіймати постійно чи тимчасово на підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконувати такі обов'язки за спеціальним повноваженням на строк 3 роки.

Виключити з резолютивної частини вироку посилання на ст.ст. 70, 75 КК України.

В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий Т.Д. Фіцак

Судді: Б.І. Кукурудз

Є.В. Хруняк

Згідно з оригіналом:

Суддя Т.Д. Фіцак