7

Справа №0907/17150/12

Провадження 22ц/779/1203/2013

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Бойчука І.В., Мелінишин Г.П.

секретаря Драганчук У.М.

з участю апелянта ОСОБА_2, представника Івано-Франківської митниці Кота Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці, управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб митниці, з апеляційними скаргами ОСОБА_2 та начальника Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 лютого 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року з позовом в суд до Івано-Франківської митниці, управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області звернувся ОСОБА_2, щоб ухвалити рішення про стягнення з Державного бюджету на його користь 3 060 гривень матеріальної шкоди, 10 000 гривень моральної шкоди, а всього 13 060 гривень.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що Івано-Франківська митниця неправомірно відмовила йому в оформленні автомобіля Mercedes Benz 200 D, кузов № НОМЕР_1, що належить йому на праві власності і ввезений на територію України у зв'язку з поверненням на постійне місце проживання, мотивуючи, що порушив умови постійного проживання на території м. Брно Чеської республіки.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 19 лютого 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Івано-Франківської митниці на користь ОСОБА_2 700 гривень матеріальної шкоди та 500 гривень моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги.

Свої вимоги мотивував тим, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд вважав встановленими і які мають значення для справи не доведено, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що він обґрунтував підставу звернення до суду через завдані збитки неправомірними діями посадових осіб Івано-Франківської митниці, що полягали в протиправній відмові в пільговому розмитненні транспортного засобу. Суми сплачені ним за надання правової допомоги, сплату митного оформлення документів за перебування не розмитненого автомобіля на стоянці є різновидом шкоди, обов'язок відшкодування якої покладено на митницю. Протиправні дії посадових осіб Івано-Франківської митниці підтверджуються судовим рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду, що набуло законної сили.

Начальник Івано-Франківської митниці в поданій апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Свої вимоги мотивував тим, що рішення ухвалене внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушенням норм матеріального права. Суд покладаючи обов'язок відшкодування шкоди позивачеві не взяв до уваги той факт, що позивач маючи можливість митного оформлення транспортного засобу не здійснив цих дій. Після ухвалення Івано-Франківським адміністративним судом рішення на користь митниці позивач оскаржив його, що мало наслідком затягування часу до завершення митного оформлення автомобіля.

Суд, визначивши суму матеріального відшкодування, зокрема, на купівлю акумулятора, не дослідив факт купівлі акумулятора для автомобіля, не з'ясував причину невжиття заходів позивачем для збереження транспортного засобу у належному стані, не встановив факт непридатності акумулятора, що був встановлений на автомобілі для подальшої експлуатації, крім того, судом не доведено зв'язок між фактом купівлі акумулятора та виною в цьому митниці.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди суд констатував факт страждань позивача, не з'ясовуючи в чому вони полягали. Суд не взяв до уваги вимоги законодавства щодо встановлення причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою митниці, не констатував протиправності поведінки митниці, не встановив вину митниці у спричиненні моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Крім того, суд порушив норми матеріального права, поклавши на митницю обов'язок сплатити кошти позивачу, проігнорувавши той факт, що виплата грошових сум здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів на підставі рішення суду.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта та представника, які вимоги своїх скарг підтримали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що обидві апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як підставу для часткового відшкодування шкоди та відшкодування її за рахунок Івано-Франківської митниці суд першої інстанції зазначив, що позивачу спричинено матеріальну шкоду тільки через необхідність заміни акумулятора, який вийшов з ладу в період знаходження автомобіля на стоянці через незаконну відмову в пільговому розмитненні автомобіля, а оплата за стоянку автомобіля та витрати на правову допомогу при розгляді адміністративної справи відшкодуванню не підлягають у зазначеному позивачем порядку.

Однак, такий висновок судом першої інстанції зроблено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суд обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.

Відповідно до матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що 11 липня 2011 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Івано-Франківської митниці про митне оформлення автомобіля Mercedes Benz 200 D 1987 року випуску, що належить йому на праві власності із звільненням від оподаткування у зв'язку із ввезенням транспортного засобу громадянина, який переселяється в Україну на постійне місце проживання.

Листом Івано-Франківської митниці від 09 вересня 2011 року позивачу відмовлено у звільненні від оподаткування при митному оформленні ввезеного транспортного засобу у зв'язку із порушенням ним умов постійного проживання на території країни попереднього місця проживання.

Однак, постановою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2012 року визнано неправомірною відмову Івано-Франківської митниці у пільговому митному оформленні ОСОБА_2 автомобіля Mercedes Benz 200 D 1987 року випуску та зобов'язано митницю провести митне оформлення цього транспортного засобу на пільгових умовах.

Відповідно до посвідчення про реєстрацію транспортного засобу на а.с.17 від 06 липня 2012 року, виданий Івано-Франківською митницею транспортний засіб Mercedes Benz 200 D 1987 року випуску, який належить ОСОБА_2 розмитнений та надано дозвіл на проведення реєстрації в ДАІ МВС України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Тому, при вирішенні даного спору суд першої інстанції повинен був встановити, що відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції повинен був звернути увагу на факти які підлягають встановленню, та на докази, які підлягають дослідженню, а також на вимоги щодо доказування.

У даній справі факт неправомірних дій митного органу, що призвело до завдання шкоди встановлений у передбаченому законом порядку постановою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2012 року.

Вирішуючи питання про стягнення 800 гривень шкоди за придбання акумулятора, який вийшов з ладу в результаті вимушеного зберігання автомобіля на стоянці суд першої інстанції не дав оцінку доводам позивача про необхідність його заміни на новий, відсутність будь - якого висновку про необхідність його повного виходу з ладу і у зв'язку з цим відшкодування вартості.

В засіданні апеляційного суду позивач пояснив, що при покупці нового акумулятора, попередній, який вийшов з ладу здав, однак доказів про це не має. Тому, колегія суддів вважає, що відсутня вина митного органу у необхідності заміни позивачем акумулятора і апеляційна скарга Івано-Франківської митниці в частині необґрунтованості стягнення 800 гривень підлягає задоволенню.

Позивач ОСОБА_2 не подав до справи жодного доказу про сплату при пільговому митному оформленні 560 гривень, тому його вимога про стягнення цієї суми не доведена.

Відмовляючи позивачу у стягненні 1000 гривень сплачених за правову допомогу при розгляді адміністративної справи про визнання неправомірної відмови та зобов'язання вчинити дії, суд необґрунтовано вважав, що такі витрати згідно поданих квитанцій про сплату не можуть бути відшкодовані у даній справі, а тільки при розгляді адміністративної справи. Івано-Франківська митниця не заперечує, що позивачем сплачено 1000 гривень за надання допомоги адвокатом згідно квитанцій від 26.09.2011 року та 11.06.2012 року при розгляді адміністративної справи, в якій вирішено питання пільгового розмитнення автомобіля, однак вважає, що звернення за наданням послуг адвоката є правом позивача, тому такі витрати не можуть відшкодовуватись за їх рахунок.

Колегія суддів вважає, що враховуючи особливості відшкодування шкоди завданої посадовими особами органу державної влади встановлені законодавством, сплата позивачем 1000 гривень витрат на правову допомогу, які він змушений був зробити для відновлення свого порушеного права є майновою шкодою і підлягає відшкодуванню.

Відповідно до квитанції на а.с. 18 за стоянку автомобіля представником позивача сплачено 800 гривень. ОСОБА_2 пояснив, що після відмови у пільговому розмитненні у вересні 2011 року посадові особи митниці відмовились повернути йому автомобіль, не випустили із зони митного контролю, тому змушений був залишити його на стоянці. Автомобіль зміг отримати тільки після проведення пільгового митного оформлення і обов'язкової сплати 6.07.2012 року 800 гривень.

У запереченнях на позовні вимоги Івано-Франківською митницею зазначалось, що збереження автомобіля позивача проводилось не в зоні митного контролю, затвердженої наказом від 17.08.2011 року, розташованої на території ТзОВ «Кобра» і кошти за зберігання на рахунок митниці не вносились.

При дослідженні даних обставин апеляційним судом представник відповідача уточнив місце зберігання автомобіля позивача на період вирішення спору про пільгове митне оформлення, і згідно план - схеми а.с. 42 місце збереження знаходиться в зоні митного контролю. Відповідачем та його представниками не подано жодних заперечень чи спростувань доводів позивача, щодо неможливості отримання автомобіля позивачем для зберігання на час вирішення спору про пільгове митне оформлення поза зоною митного контролю.

Тому, колегія суддів вважає, що сплата позивачем 800 гривень за вимушене зберігання його в зоні митного контролю, яке він змушений був зробити через неправомірну відмову митниці провести пільгове митне оформлення є також майновою шкодою і підлягає відшкодуванню.

Колегія суддів вважає, що неправомірними діями митниці ОСОБА_2 спричинено матеріальну шкоду на суму 1800 гривень.

Постановою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2012 року визнано неправомірною відмову Івано-Франківської митниці у пільговому митному оформленні ОСОБА_2 автомобіля Mercedes Benz 200 D 1987 року випуску та зобов'язано митницю провести митне оформлення цього транспортного засобу на пільгових умовах. Позивачем доведено в засіданні, що такими діями йому спричинено моральні страждання, тому суд першої інстанції правомірно враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступеня вини, інших обставин справи, що мають істотне значення, визначив розмір морального відшкодування в сумі 500 гривень.

Апелянт ОСОБА_2 у поданій апеляційній скарзі неправомірність рішення суду першої інстанції обґрунтовував тільки помилковою відмовою у стягненні матеріальної шкоди, жодним чином не зазначив про неправомірність рішення суду в частині визначення розміру моральних страждань.

Встановивши, що шкода ОСОБА_2 спричинена з вини Івано-Франківської митниці суд першої інстанції повинен був врахувати, що відповідно до вимог ст. ст. 1173-1174 ЦК України, шкода в даному випадку відшкодовується державою в особі відповідного органу Державної казначейської служби України як розпорядчика грошових коштів державного бюджету, за рахунок якого відшкодовується шкода у випадку задоволення позову.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

У даній справі відповідачем притягнуто також управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області, тому саме цей орган за нормами законодавства повинен відшкодувати позивачу завдану матеріальну та моральну шкоду.

На підставі ст. ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України,

керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та начальника Івано-Франківської митниці задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 19 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з Управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області, місцезнаходження: вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, 76000 на користь ОСОБА_2 1800 гривень матеріальної шкоди та 500 гривень моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: І.В. Бойчук

Г.П. Мелінишин