5
Справа №343/88/13-ц
Провадження № 22ц/779/1161/2013
Категорія 52
Головуючий у І інстанції: Керніцький І.І.
Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Горблянського Я.Д., Горейко М.Д.
секретаря Турів О.М.
з участю: апелянта ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу освіти Долинської районної державної адміністрації про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду від 05 квітня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
В січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 27.08.2007 року по 21.12.2012 року вона працювала директором Долинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5. Наказом начальника відділу освіти Долинської РДА від 21.12.2012 року № 363-к її звільнено з роботи з підстави вчинення нею аморального проступку не сумісного з продовженням даної роботи. Вважає її звільнення незаконним та просила задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Долинського районного суду від 05 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки діям відповідача щодо посилання ним на різні норми КЗпП, на підставі яких її було звільнено з роботи та його різне формулювання.
Апелянт також вказує, що суд не взяв до уваги те, що відповідачем не доведено що вона вчинила аморальний проступок і цей проступок є несумісний з продовженням її роботи у школі. Вважає, що посилання відповідача на постанову Долинського районного суду від 12.12.2012 року про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності і що її вина у скоєнні злочину доведена, оскільки вона особисто написала заяву про звільнення від кримінальної відповідальності чим фактично визнала свою вину є безпідставними. Так вказує, що вона написала дану заяву для того, щоб закінчилось її кримінальне переслідування і щоб вона повернулась до нормального життя та почала працювати та заробляти на проживання, однак вини своєї у вчиненні інкримінованих їй злочинах не визнавала.
На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.
З вище наведених підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному об'ємі.
В судовому засіданні апелянт та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Представники відповідача доводи апеляційної скарги заперечили, вважають її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим, яке просили залишити в силі.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі зібраних доказів виходив з того, що вчинення позивачкою діяння, яке було інкриміноване їй в обвинуваченні, відповідачем було правильно розцінено як вчинення аморального проступку, несумісного з займаною посадою, а тому наказ про її звільнення є правомірним, а позовні вимоги - безпідставними.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Як встановлено судом та доводиться матеріалами справи, позивач з 27.07.2007 року по 21.12.2012 року працювала на посаді директора Долинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5, що підтверджується записами в трудовій книжці. Наказом начальника відділу освіти Долинської РДА від 21.12.2012 року № 363-к ОСОБА_2, директора Долинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 звільнено з роботи з 21.12.2012 року за вчинення аморального проступку не сумісного з продовженням даної роботи відповідно до ч.3 ст.41, ст.43-1 КзпП України. Наказом відповідача від 31.01.2013 року № 27 -К «Про внесення змін до наказу № 363-к від 21.12.2012 року» через допущено помилку при друкуванні наказу про звільненя ОСОБА_2, заключну частину наказу викладено в такій редакції: замість слів «відповідно до ч.3 ст. 41, ст. 43-1 КЗпП України», написати «відповідно до п.З ч.І ст. 41 КЗпП України» (а.с. 23).
Судом також встановлено, що позивач по справі притягувалась до кримінальної відповідальності про її обвинувачення за ст. 364 ч.І, 366 ч.І ККУкраїни.
Постановою старшого слідчого Долинської міжрайонної прокуратури від 16.04.2010 року було відсторонено ОСОБА_2 від посади директора Долинської ЗОШ № 5 (а.с. 10).
Постановою Долинського районного суду від 12.12.2012 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.І, 366 ч.І КК України її було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давностіі, а кримінальну справу відносно неї за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч.І, 366 ч.І КК України - закрито (а.с 12-14).
В мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що в діях підсудної ОСОБА_2 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.І ст. 364, ч.І ст. 366 Кримінального кодексу України, які у відповідності до вимог ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, з дня вчинення нею злочинів минуло більше трьох років, що свідчить про те, що на час розгляду даної справи сплили строки давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та є підставою для звільнення її від такої.
Суть пред'явленого обвинувачення полягала в наступному: літом 2009 року ОСОБА_2, працюючи директором Долинської ЗОШ №5, будучи службовою особою, володіючи організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, зловживаючи своїм службовим становищем, тобто умисно, в інтересах випускників школи, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, незважаючи на те, що учням Долинської ЗОШ № 5 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за підсумками навчання в Долинській ЗОШ 1-111 ступенів № 5, виставлені нижчі оцінки, маючи умисел на зловживання своїм службовим становищем і службове підроблення, діючи з метою створення видимості кращих результатів навчання зазначеними учнями в школі, в документах про освіту, що зазначені в «Переліку документів про освіту та вчені звання в Україні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1997 року № 1260, а саме , в додатках до свідоцтв про базову загальну середню освіту учнів ОСОБА_7 (серія НОМЕР_1), ОСОБА_8 ( серії НОМЕР_2), а також додатках до атестатів про повну загальну освіту учнів ОСОБА_9 ( серії НОМЕР_5), ОСОБА_10 (серії НОМЕР_4), ОСОБА_11 ( серії НОМЕР_3) завищила оцінки з більшості предметів, чим завдала істотної шкоди державним інтересам, підірвала авторитет і престиж закладів освіти, а також дискредитувала репутацію працівника закладів освіти. При цьому, неправдиві оцінки в додатки до атестатів про повну загальну середню освіту учнів ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та додаток до свідоцтва про базову загальну середню освіту учня ОСОБА_7 вона внесла особисто власним почерком. В подальшому ці додатки до атестатів та свідоцтв про освіту директор Долинської ЗОШ № 5 ОСОБА_2 підписала та проставила на них гербову печатку Долинської ЗОШ 1-111 ступенів № 5 і видала вказаним учням.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 41 КзпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Отже, судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка.
Посилання апелянта, що за вчинення діянь щодо неї, як винної особи не було постановлено обвинувального вироку суду, а тому її не можна вважати такою, що вчинила злочин, є безпідставними, оскільки звільнення особи від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 49 КК України (в зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності) не є реабілітуючою обставиною.
Посилання апелянта на ст. 43 КзпП України, про те, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник колегія суддів відхиляє, оскільки статтею 43-1 передбачено винятки, де розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян.
А тому суд обгрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційні скарги не містять посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.
Розглянувши справу, в межах поданої позовної заяви та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Долинського районного суду від 05 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Я.Ю. Ковалюк
Судді: Я.Д. Горблянський
М.Д. Горейко
Згідно з оригіналом
Суддя Я.Ю. Ковалюк