2

Справа №338/122/13-ц

Провадження 22ц/779/1153/2013

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Шишко О.А.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

з участю апелянта - ОСОБА_2, позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богородчанського районного суду від 14 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, просила стягнути на її користь аліменти з ОСОБА_2 для утримання дочок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 2000 гривень щомісячно до досягнення ними повноліття.

Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що відповідач тривалий час не надає коштів на утримання дітей, участі у їх вихованні не бере, працює за кордоном та отримує високий заробіток.

Рішенням Богородчанського районного суду від 14 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти в розмірі по 750 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про стягнення аліментів не більше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини.

Скаргу апелянт обґрунтував тим, що рішення ухвалене без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи. Суд ухвалив рішення не дослідивши всі докази, які мають істотне значення для визначення розміру аліментів. Після розірвання шлюбу за усною домовленістю з колишньою дружиною залишив все майно набуте за час шлюбу позивачці, а вона зобов'язувалася не стягувати з нього аліменти в судовому порядку. Суд не врахував, що не має постійного місця роботи, на роботу в Російську Федерацію виїжджає періодично, підприємницькою діяльністю не займається, інших джерел існування немає. Після розірвання шлюбу проживає з матір'ю, яка є особою похилого віку, змушений надавати їй матеріальну допомогу, витрачає гроші на утримання житла та оплату комунальних послуг.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, який вимоги скарги підтримав, позивачку, яка вимоги скарги не визнала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_2 періодично виїжджає на заробітки за кордон, тому має можливість сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі відповідно до ст. 184 СК на утримання обох дітей.

За ст. ст. 141, 180 СК розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. А батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Однак визначаючи суму стягнення суд першої інстанції не в повній мірі врахував матеріальне становище платника аліментів, його можливість на даний час отримувати доходи від сезонних робіт, позивачка також працює за кордоном і має можливість утримувати дітей, тому колегія суддів вважає, що рішення підлягає до зміни, зменшивши розмір стягнення аліментів на дітей в твердій грошовій сумі по 600 гривень на кожну дитину щомісячно.

Крім цього, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, суд першої інстанції помилково зазначив, що відповідач як платник повинен щомісяця сплачувати на кожну дитину не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку. Відповідно до вимог ст. 182 СК такий розмір аліментів не застосовується у випадку присудження аліментів у твердій грошовій сумі.

Тому у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає до зміни.

На підставі ст. ст. 180, 181, 182,184 Сімейного Кодексу,

керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Богородчанського районного суду від 14 березня 2013 року в частині визначення розміру та стягнення аліментів не більше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 для утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в твердій грошовій сумі по 600 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення повноліття.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко