АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/775/1627/13 Слідчий суддя: Хацько Н.А.
Категорія: ч.3 ст.187 КК України Доповідач: Демяносов О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2013 року місто Донецьк
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Демяносова О.В.
суддів Свіягіної І.М., Фоменка О.В.
за участю прокурора Красної К.О.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2, прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Чередніченка О.В., захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
засуджено за ч.3 ст.187 КК України до 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, -
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 08 грудня 2012 року о 03 годині 00 хвилин ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, проходив біля будинку АДРЕСА_2, біля розташованого там на першому поверсі вікна кухонної кімнати квартири НОМЕР_1, в якій мешкала раніше йому знайома ОСОБА_4 Через незачинену кватирку вказаного вище кухонного вікна проник у всередину житла, після чого пройшов до спальної кімнати, в якій знаходилась ОСОБА_4 Підійшовши до неї, почав вимагати наявні у неї гроші, при цьому душив потерпілу руками за шию. Намагаючись захиститись, ОСОБА_4 почала хапати руками за обличчя ОСОБА_2, однак останній стягнув її з ліжка на підлогу, після чого почав наносити їй численні удари руками і ногами в область голови і тулубу, продовжуючи вимагати видачі грошей і погрожувати їй застосуванням фізичного насилля небезпечного для життя і здоров'я, що виразилось у його висловлюваннях: «Вб'ю», «Якщо хочеш жити - віддай гроші». Під час побиття ОСОБА_4 декілька разів втрачала свідомість, а ОСОБА_2 у цей час взяв у кухонній кімнаті ніж і зайшов з ним до зальної кімнати даної квартири. У цей момент ОСОБА_4 опритомніла і встала біля вхідного отвору, що вів з спальної кімнати до зальної, де у цей час знаходився ОСОБА_2 Утримуючи ніж у праві руці, останній почав вимагати від ОСОБА_4 видачі грошей, обіцяючи в іншому випадку її зарізати. Злякавшись за своє життя і здоров'я, ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 гроші в сумі 400 гривень, після чого ОСОБА_2 відчинив зсередини вхідні двері даної квартири, і вийшов на вулицю.
В результаті розбійного нападу потерпілій ОСОБА_4 було заподіяно матеріальну шкоду в сумі 400 гривень, а також тілесні ушкодження у виді синців тулубу і кінцівок, синців і саден обличчя, які згідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В апеляційних скаргах:
Засуджений ОСОБА_2 вирок суду першої інстанції просить скасувати, мотивуючи тим, що показання свідків є суперечливими, непрямими та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що злочин, який ставиться йому у вину він скоював. З потерпілою він знайомий, робив їй у квартирі ремонт. Пояснює, що потерпіла стверджувала, що соціальні робітники її неправильно зрозуміли з приводу обставин, що виникли.
Прокурор просить привести вирок Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2012 року у відповідності до ухвали Апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2012 року, визначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вказує, що судом першої інстанції були порушені вимоги ст.375 КПК України в частині призначення покарання при новому судовому розгляді кримінальної справи.
Захисник ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2 вирок Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2012 року просить скасувати, постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_2 Вказує, що ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченням, пред'явленим ОСОБА_2 вона не згодна. Пояснення, які були дані свідками ОСОБА_5 і ОСОБА_7 вона не підтримує. Гроші вона дала сама, при цьому їй ніхто не погрожував, свідомість вона не втрачала, коли давала гроші, то знала, що ОСОБА_2 їй поверне, а тому не хвилювалася за це. Крім того, ОСОБА_4 у судовому засіданні було зроблено письмову заяву, де вона виклала обставини, що сталися і просила ОСОБА_2 виправдати, а провадження у справі закрити. Таким чином, обставини, викладені у обвинувальному висновку, в ході судового слідства були спростовані.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції і просив вирок суду першої інстанції змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які, у свою чергу, також підтримали свої апеляції та просили вирок суду скасувати з мотивів, викладених в їх апеляційних скаргах, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляційних скарг прокурора, засудженого та його захисника ОСОБА_1, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції повинен бути змінений в частині призначеного покарання засудженому ОСОБА_2, з огляду на наступне:
Суд першої інстанції, дослідивши докази у ході судового слідства, правильно прийшов до висновку про те, що дії ОСОБА_2 підпадають під ознаки кримінального закону, який передбачає відповідальність за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), скоєний з проникненням у житло, яке слід кваліфікувати за ч.3 ст.187 КК України.
Не дивлячись на повне заперечення своєї вини у скоєнні даного злочину ОСОБА_2, його винність підтверджується наступними доказами:
Потерпіла ОСОБА_4 на досудовому слідстві і в суді пояснила, що 08 грудня 2010 року приблизно о 03 годині 00 хвилин вона проснулась від того, що із зальній кімнаті доносився якийсь шум і вона побачила чоловіка, в особі якого одразу не впізнала засудженого. Той підійшов до неї і почав вимагати гроші, при цьому схопивши руками її за шию, почав душити. Вона почала відбиватися від нього і при цьому схопила його за обличчя. ОСОБА_2 стягнув її з ліжка на підлогу і почав наносити удари руками і ногами в область голови і тулубу, при цьому продовжував вимагати гроші і висловлював в на її адресу погрози. Під час побиття вона знепритомніла. Злякавшись за своє життя, вона віддала гроші в сумі 400 гривень ОСОБА_2, після чого останній пішов (т.1, а.с.84-86).
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що вона є соціальним робітником територіального центру м. Селидове і обслуговує на дому потерпілу ОСОБА_4 10 грудня 2010 року вона прийшла додому до потерпілої. Зайшовши, побачила побиту ОСОБА_4, яка пояснила, що прокинувшись побачила хлопця, який став вимагати гроші і бити її. Після чого вона вимушена була віддати йому гроші у сумі 400 гривень (т.3, а.с.19-20).
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що у той час вона працювала соціальним працівником територіального центру м. Селидове. 10 грудня 2010 року співробітник - соціальний працівник ОСОБА_5 повідомила їй, що при відвідуванні на дому потерпілої ОСОБА_4 остання сказала, що її побили і забрали гроші. Крім того, ОСОБА_4 казала, що хлопець погрожував ножем (т.3, а.с.22-23).
Допитаний у якості свідка ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що працює слідчим СВ Селидівського МВ УМВС України в Донецькій області і в його провадженні знаходилась кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України. В ході проведення слідчих дій він відповідно до вимог кримінально-процесуального кодексу України допитував потерпілу ОСОБА_4, яка добровільно давала показання, зауваження від неї не надходили, ніякий вплив на неї не чинився. По закінченню допиту, потерпіла була ознайомлена з протоколом допиту (т.3, а.с.23).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 277 від 10 грудня 2010 року, при освідування у ОСОБА_2 були виявлені садна на чолі праворуч, садна у зовнішнього краю лівої орбіти, садна на задній поверхні шиї, садна на тильній поверхні лівої кістки, які були заподіяні діями тупих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень, як у сукупності, так і кожне окремо (т.2, а.с.23-24).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 283 від 15 грудня 2010 року, у ОСОБА_4 були виявлені: синці тулубу і кінцівок, синці і садна обличчя, які були заподіяні їй діями тупих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень, як у сукупності, та і кожне окремо (т.2, а.с.29-30).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1738 від 13 грудня 2010 року кров потерпілої ОСОБА_4 відноситься до групи О з ізогемагглютиніном анти-А, анти-В, її організму властивий антиген Н. Кров ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемагглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н. На гаманці, а також на двох ножах виявлений піт, виявлені антигени А,В,Н. Такий результат міг бути отриманий при змішенні поту однієї або декількох осіб, в організмі яких наявні дані антигени в любому їх поєднанні. Таким чином, наявність поту потерпілої ОСОБА_4 і засудженого ОСОБА_2 не виключається у виді домішку. На гаманці виявлений піт, виявлені антигени А і Н. Такий результат міг бути отриманий при змішенні поту однієї або декількох осіб, в організмі яких наявні дані антигени у любому їх поєднанні. Таким чином, цей піт міг належати засудженому ОСОБА_2, наявність поту потерпілої ОСОБА_4 не виключається у виді домішку (т.2, а.с.52-54).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 887 від 14 грудня 2010 року кров ОСОБА_4 відноситься до групи 0 (І) з ізогемагглютиніном анти-А, анти-В, ізосерологічної системи АВ0. Кров ОСОБА_2 відносить до групи А (ІІ) з ізогемагглютиніном анти-В, ізосерологічної системи АВ0. В піднігтьовому вмісті обох рук ОСОБА_4 кров не виявлена, знайдені: сліди білка, три невеликі пласта кліток ороговілого епітелію, що мають травматичний характер. При визначенні групової приналежності кліток виявлені антигени А і Н. Подібний результат міг бути отриманий за рахунок змішення кліток від потерпілої ОСОБА_4, організму який притаманний антиген Н і засудженого ОСОБА_2, якому властивий антиген А (т.2, а.с.60-63).
Крім того, його винність підтверджується протоколом відтворення обстановки і обставин події і фототаблицею до нього (т.2, а.с.118-122).
Таким чином, доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки є такими, що не відповідають матеріалам справи та спростовуються дослідженим у судовому засіданні доказами.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.2 ст.375 КПК України, при новому розгляді справи судом першої інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання, а також, коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.
Вироком Селидівського міського суду Донецької області від 08 листопада 2011 року ОСОБА_2 було засуджено до 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю (т.2, а.с.108).
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2012 року вирок Селидівського міського суду Донецької області від 08 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 було скасовано у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону. В частині виду і міри покарання вирок Селидівського міського суду Донецької області від 08 листопада 2011 року було залишено без змін.
При новому судовому розгляді вироком Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2012 року ОСОБА_2 було призначене покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 375 КК України, в частині призначення покарання при новому судовому розгляді кримінальної справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2012 року повинен бути змінений в частині призначеного покарання засудженому ОСОБА_2
Керуючись ст.ст.365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Чередніченка О.В. задовольнити.
Вирок Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2012 року змінити.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вважати винним за ч. 3 ст.187 КК України і призначити покарання за ч.3 ст.187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
СУДДІ