Справа №22-ц/775/5342/ 2013 Головуючий у 1 інстанції Пушнов О.О.

Категорія: 6 Доповідач Лісовий О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого ЛІСОВОГО О.О.

Суддів: КІЯНОВОЇ С.В., ЯНЧУК Т.О.

При секретарі ЗАБАВІНІЙ М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку

справу за апеляційною скаргою прокурора м. Тореза, який діє в інтересах держави

на рішення Торезького міського суду Донецької області від 20 січня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Торезької міської ради про визнання права власності на самочинно переобладнане нерухоме майно -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 20 січня 2009 року визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно переобладнане нерухоме майно - приміщення, вбудоване в житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, під літерою «А», загальною площею 61,3 кв. м, основною площею 44,4 кв.м.

В апеляційній скарзі прокурор м. Тореза просить рішення суду скасувати, справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, суд при розгляді справи не залучив до участі інспекцію архітектурно-будівельного контролю та БТІ в м. Торезі, земельна ділянка на якій розташоване самовільно зведене нерухоме майно не оформлена, по справі відсутні документи, що підтверджують законність заняття позивачем земельної ділянки.

Позивач звернувшись до суду із вказаним позовом зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12 липня 2006 року він є власником , що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Рішеннями виконкому Торезької міської ради вказана квартира визнана непридатною для проживання, позивачу дозволено переведення вказаної квартири із жилого в нежиле приміщення.

Оскільки у позивача виникли проблеми з оформленням документів на нежиле приміщення, він просив суд визнати за ним право на нежиле приміщення.

Представник виконавчого комітету Торезької міської ради в судове засідання апеляційного суду не з»явивися, від відповідача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, позивача та його представника, які просили рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав:

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником вказаної квартири і як власник на свій розсуд володіє, користується, розпоряджається своїм майном, тому визнав за ним право власності на самочинне переобладнане нежитлове приміщення із вказаної квартири.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи позивач дійсно є власником квартири , що розташована за вказаною вище адресою на підставі договору купівлі-продажу.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно ( ч.3 ст.376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст.376 ЦК ).

Частиною 2 ст.331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі,споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з ч. ч. 1,3 ст.22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає в можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про основи містобудування» будівництво містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому КМУ.

Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 22 вересня 2004 року №1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, як житлово - громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно - технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Крім того, відповідно до ст.26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Згідно з ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

З огляду на вказане звернення до суду з позовом про визнання права власності повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на наведене та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин ухвалене у справі рішення вважати обґрунтованим немає підстав, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України апеляційний суд -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу прокурора м. Тореза задовольнити частково.

Рішення Торезького міського суду Донецької області від 20 січня 2009 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Торезької міської ради про визнання права власності на самочинно переобладнане нерухоме майно відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді