Головуючий у 1 інстанції Ус О.В.

Категорія 45 Доповідач Корчиста О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

31 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої: Прокопчук Л.М.

суддів: Могутової Н.Г., Корчистої О.І.

при секретарі Бордюзі Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ясинуватської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

встановив:

Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ясинуватської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, оскільки судом першої інстанції надано неналежну оцінку обставинам справи, що призвело невідповідним висновкам суду фактичним обставинам по справі, а також, до порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

В судове засідання не з'явився представник Ясинуватської районної державної адміністрації, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, подав клопотання про розгляд справи без його участі, а також, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 31 жовтня 2012 року між Ясинуватською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Розівської сільської Ради за межами населених пунктів, загальною площею 135,2 га, в тому числі земельна ділянка 1 кадастровий №1425586500:04:000:0880 - 63,4 га ріллі та ділянка 2 кадастровий №1425586500:04:000:0888 - 71,8 га рілля. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Ясинуватському районі Донецької області 14 листопада 2012 року за номером у Державному реєстрі земель 142550004001793 (а.с. 57-59).

Також, судом першої інстанції встановлено, що підставою для укладання спірного договору оренди земельної ділянки є розпорядження голови Ясинуватської районної державної адміністрації №561 від 13 жовтня 2009 року (а.с. 136-137). Зазначеним розпорядженням затверджений проект землеустрою, дозвіл на розробку якого наданий розпорядженням голови Ясинуватської районної державної адміністрації №212 від 23 квітня 2007 року (а.с. 70).

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що спірний договір оренди укладений 31 жовтня 2012 року при проведенні 21 березня 2012 року перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу земельної ділянки з кадастровим №1425586500:04:000:0888, не встановлено перетинання земельних ділянок переданих в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 березня 2013 року, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 31,1695 га кадастровий №1422482:16:000:0078, укладений між Костянтинівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 (а.с. 128-130).

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31 жовтня 2012 року, укладеного між Ясинуватською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Ясинуватському районі Донецької області 14 листопада 2012 року за номером у Державному реєстрі земель 142550004001793, суд першої інстанції керувався ст.ст. 122, 124, 134 ЗК України, ст. 16 ЦК України та ст. 60 ЦПК України та виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не є стороною спірного договору оренди, його бажання укласти такий договір не є підставою для визнання вже укладеного договору оренди земельної ділянки недійсним. Крім цього, суд першої інстанції виходив з того, що передача спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 без проведення земельних торгів відповідає нормам законодавства, оскільки відповідний дозвіл на розробку проекту землеустрою надано було ОСОБА_2 23 квітня 2007 року, а проведення земельних торгів, як обов'язкової умови для ухвалення рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки до 15 жовтня 2010 року при наявності рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки до 01 січня 2008 року, не встановлено. Крім цього, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушення його прав тим, що, як стверджує в позовній заяві ОСОБА_1, в спірному договорі оренди земельної ділянки відсутні його істотні умови.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним є насамперед сторони правочину.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він оспорює правочин, учасником якого не був і який укладений між Ясинуватською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 31 жовтня 2012 року, але стверджує, що при укладанні вказаного правочину були порушені його права тим, що він мав бажання укласти договір оренди вказаної земельної ділянки; спірний договір оренди було укладено без проведення земельних торгів; передана в оренду відповідачу ОСОБА_2 земельна ділянка перетинається з земельною ділянкою, яка знаходиться в його оренді.

Такі доводи ОСОБА_1 не ґрунтуються на нормах закону та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частина 2 статті 124 ЗК України визначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка не відноситься до переліку, наведеному вище у ст. 134 ЗК України.

Частиною 3 статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Перехідних Положень ЗК України у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів). Даний абзац діє протягом двох років з дня набрання чинності.

З наявної в матеріалах справи копії договору оренди від 31 жовтня 2012 року, вбачається, що між Ясинуватською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Розівської сільської Ради за межами населених пунктів, загальною площею 135,2 га, в тому числі земельна ділянка 1 кадастровий №1425586500:04:000:0880 - 63,4 га ріллі та ділянка 2 кадастровий №1425586500:04:000:0888 - 71,8 га рілля. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Ясинуватському районі Донецької області 14 листопада 2012 року за номером у Державному реєстрі земель 142550004001793 (а.с. 57-59).

Зі змісту копії розпорядження голови Ясинуватської районної державної адміністрації №561 від 13 жовтня 2009 року вбачається, що підставою для укладання вищенаведеного договору оренди земельної ділянки є розпорядження голови Ясинуватської районної державної адміністрації №561 від 13 жовтня 2009 року (а.с. 136-137). Зазначеним розпорядженням затверджений проект землеустрою, дозвіл на розробку якого наданий розпорядженням голови Ясинуватської районної державної адміністрації №212 від 23 квітня 2007 року (а.с. 70).

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що при укладанні спірного договору оренди порушення діючого на той час законодавства допущено не було, відповідають нормам матеріального закону. а також узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами.

Крім цього, як убачається зі змісту рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 березня 2013 року, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 31,1695 га кадастровий №1422482:16:000:0078, укладений між Костянтинівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 (а.с. 128-130).

У зв'язку з чим, висновки суду першої інстанції про те, що при укладанні оспорюваного договору оренди не були порушені права ОСОБА_1 відповідають обставинам справи.

На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції, відображені в рішенні суду та не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді