ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309
РІШЕННЯ
Іменем України
09.10.2008 | Справа №2-22/8926-2008 |
09 жовтня 2008 року Справа №2-22/8926-2008
За позовом Відкритогоакціонерного товариства «Ветропак Гостомельський склозавод» (0829, Київська область, с. Гостомель, пл. Рекунова, 2)
до Сільськогосподарського Закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Крим» ( 98433, Бахчисарайський район, с.Віліне, вул.Леніна, 128)
про стягнення 143070,08 грн.
Суддя: Калініченко А.А.
Представники сторін:
Позивача : Калюжна К.П. –представник, дов. №07/2515 від 11.09.2008 р.
Відповідача: Дем’янович, К.С. – представник, дов. № 234 від 08.08.2008 р.
Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський склозавод» - звернувся до Господарського суду АР Крим із позовною заявою, у якій просить стягнути з Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Крим» 143070,08 грн. , у тому числі 116447,80 грн. основного боргу, 23872,25 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 2750,03 грн.
У судовому засіданні представник позивача надав клопотання про збільшення позовних вимог, у якому просив стягнути з відповідача 116447,80 грн. заборгованості, 23872,25 грн. пені, 3 % річних у сумі 2750,30 грн.
Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку із тим, що договір № 39 від 17.09.2007 р. стягнення за яким є предметом спору по даній справі є неукладеним у зв’язку з відсутністю підпису з боку позивача на договорі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши представлені докази, суд
встановив:
Між позивачем та відповідачем 17.09.2007 р. було укладено договір № 39, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський склозавод» прийняло на себе зобов'язання передати відповідачу у власність продукцію (пляшки винні типу 1-КН-700 зеленого кольору), а останній був зобов’язаний її одержати та сплатити її вартість.
Згідно з п. 1.3 договору кількість щомісячної поставки товару здійснюється після надходження та погодження постачальником замовлення від покупця, поданого до 10-го числа місяця, що передує місяцю поставки. (п.1.3 договору).
Позивач, за замовленнями позивача протягом жовтня-листопада 2007 р. відповідач поставив відповідачу товар на загальну сум 116447,80 грн., який останній отримав, але не оплатив у терміни, встановлені договором.
Суд не приймає доводи СЗАТ «Агрофірма «Крим» стосовно того, що між позивачем та відповідачем не виникли договірні відносини на підставі договору №39 від 17.09.2007 року з наступних підстав.
Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, після отримання оферти з боку СЗАТ «Агрофірма «Крим», позивач негайно приступив до виконання договору №39 від 17.09.2007 і саме на виконання цього договору здійснив відвантаження продукції 18.09.2007, 19.09.2007, 25.09.2007, 10.10.2007, при цьому представник відповідача у судовому засіданні не заперечував факт надіслання з боку СЗАТ «Агрофірма «Крим» проекту договору №39, підписаного директором Бабич Г.Ф.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання в силу якого, один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін) або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі й кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника в сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. (ст. 217 ГК України). При цьому, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ст. 218 ГК України). У відповідності зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні їм правил здійснення господарської діяльності, невиконанні або неналежному виконанні господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст.232 ГК України). Згідно зі ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України ) зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони ( кредитора) певні дії ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України( ст. 526 ЦК України). Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).
Ст. 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передавати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Ст. 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму.
Позивачем представлені копії тоаро-транспортних накладени № ГС30004446, № ГСЗ 30004453, № ГС 30004486, № ГСЗ 30004647, № ГСЗ 30005131, згідно із якими відповідачу поставлено товар на загальну суму 126447,80 грн.
Відповідач виконав свої зобов'язання частково, у рахунок погашення заборгованості ним перераховано лише 10000 грн.
Непогашеною залишилась сума 116447,80 грн.
У порядку, передбаченому ст. 33 ГПК України, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару в повному обсязі або докази повернення позивачу товару, вартість якого не сплачена в терміни, передбачені у договорі від 17.09.2007 р.
За таких обставин суд вважає, що матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором № 39 від 17.09.2007 р., тому згідно зі ст. 218, 230 ГК України, ст.ст. 526, 549, 625 ЦК України підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача заборгованості у сумі 116447,80 грн.
Поряд з вимогами про стягнення основного боргу, позивачем також заявлено вимоги, з урахуванням клопотання про уточнення, про стягнення 23872,25 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 2750,03 грн., які підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.
Відповідач у порядку, передбаченому ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів виконання зобов'язань по оплаті поставленого відповідачем товару у повному обсязі.
За таких обставин суд вважає, що матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором № 39 від 17.09.2007 р., тому згідно зі статтею 549, 625 ЦК України підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 23872,25 грн. інфляційних втрат, а також 3 % річних у сумі 2750,03 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82 –85 ГПК України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Сільськогосподарського Закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Крим» ( 98433, Бахчисарайський район, с.Віліне, вул.Леніна, 128, п/р 260060953980003 АБ «Укрбізнесбанк» м.Донецьк МФО 3345969,ЄДРПОУ 03759754) на користь Відкритого акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський склозавод» (0829, Київська область, с.Гостомель, пл.Рекунова,2, п/р 26001380731211 Київськ.ОД Укрсоцбанку МФО 321013,ЄДРПОУ 00333888) 116447,80 грн. заборгованості, 23872,25 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 2750,03 грн., а також 1430,70 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.