Головуючий у І інстанції Карабан І.І.

Категорія 32 Доповідач Барков В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Маширо О.П.,

суддів Баркова В.М.,

Зайцевої С.А.,

при секретарі Риндіній Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 30 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 30 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Представник публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином повісткою (а.с. 45), тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, який просив скаргу задовольнити, вивчивши письмові матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи позивача, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що збільшення ступеню втрати працездатності за трудовим каліцтвом не є підставою для повторного відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я.

Як встановлено судом першої інстанції, 01 березня 2001 року під час знаходження на робочому місці з позивачем трапився нещасний випадок під час якого він впав та вдарився головою об рейку отримавши струс головного мозку про що був складений акт за формою Н-1.

Висновком МСЕК від 16 червня 2011 року позивачу вперше встановлена третя група інвалідності з втратою 40% працездатності в зв'язку із вищезазначеною травмою.

Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 22 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 лютого 2012 року, з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом від 01 березня 2001 року, стягнуто 8 000 грн. (а.с. 4-6, 6-7).

07 березня 2013 року було проведено повторний огляд МСЕК, яким позивачеві встановлено третю групу інвалідності з втратою вже 60% професійної працездатності строком до 01 квітня 2015 року (а.с. 3).

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначив, що збільшення ступеню втрати професійної працездатності свідчить про погіршення стану здоров'я, він відчуває ще більшу проблематизацію життя в порівнянні зі станом здоров'я у 2011 році. Це спричиняє збільшення душевного дискомфорту та все більше відриває його від повноцінного життя, а тому в зв'язку з цим просив стягнути з відповідача 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення самостійних цивільних правовідносин (ст. 11 ЦК України).

Крім того, за змістом ст. 1167 ЦК України відшкодуванню підлягає моральна шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності факту ушкодження здоров'я, а наслідки такого ушкодження враховуються судом при визначенні розміру відшкодування цієї шкоди.

Позивач скористався своїм правом на пред'явлення позову про відшкодування моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом, його позов задоволено частково вищезазначеним рішенням, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не має права на повторне звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди завданої тим самим ушкодженням здоров'я.

Доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які є підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 30 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді