Справа № 435/2024/13

Провадження № 11кп/782/737/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 21» червня 2013 року м. Луганськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого судді : Руденка В.В.

Суддів : Каткова І.А., Мариніна О.В.

за участю секретаря: Сотніковой О.А.

Прокурора : мазепіной М.В.

Обвинуваченої : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Луганської області кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Жовтневого району м.Луганська Яцкіна П.В. на вирок Жовневого районного суду м.Луганська від 18 квітня 2013 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Луганська, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не замужньої, яка має на утриманні неповнолітню дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює, раніше судимої 31.05.2012 року Ленінським районним судом м.Луганська за ч.І ст.185 КК України до одного року позбавлення волі, із застосуванням ст.75 УК України з іспитовим строком один рік, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК Ураїни,-

В С Т А Н О В И Л А :

27 серпня 2012 року, у нічний час, ОСОБА_1, знаходилась у приміщенні кафе «Калинка», розташованого за адресою: м.Луганськ, вулиця Будьонного. Приблизно о 03.40 годині, у ОСОБА_1, яка помітила, що дівчина з сусіднього столику пішла танцювати, залишивши без нагляду свій мобільний телефон, виник намір на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаного телефону. З цією метою, ОСОБА_1, діючи повторно, переконавшись, що її діі не будуть помічені сторонніми особами, таємно викрала з сусіднього столику належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Nokia 5228», вартістю 500 гривень, розпорядившись ним в дальшому на свій розсуд.

Вироком Жовневого районного суду м.Луганська від 18 квітня 2013 року, постановленому за результатами судового розгляду справи, проведеному відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України (2012р.), ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та їй призначено покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п'ятсот десять) гривень. У відповідності до ст.71 КК України до призначеного покарання повністю приєднано покарання, що не відбуте за вироком Ленінського районного суду від 31.05.2012 року у виді одного року позбавлення волі та призначено остаточне покарання у вигляді одного року позбавлення волі та штрафу 510 (п'ятсот десять) гривень.

На підставі ст.72 ч.З КК України вирок Ленінського районного суду від 31.05.2012 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.І ст.185 КК України до одного року позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік - виконувати самостійно.

Передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Nokia 5228» та гарантійний талон до нього - залишені законному власнику, долучену до матеріалів провадження сім-карту оператора «МТС» - залишені зберігати в матеріалах кримінального провадження. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 588,48 гривень.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурором, який підтримував обвинувачення при розгляді справи в суді першій інстанції, подано апеляційну скаргу, в якій прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, вважаю, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Свої доводи прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 вчинила навмисне кримінальне правопорушення в період іспитового строку, призначеного вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 31.05.2012р., у стані алкогольного сп'яніння, постійного місця роботи вона не має, за місцем мешкання характеризується задовільно. Тому апелянт просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч 2 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком Ленінського районного суда м.Луганська від 31.05.2012р., остаточно призначити покарання у виді 2 (двох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні у повному обсязі, вислухавши думку обвинуваченої, яка заперечувала проти задоволення апеляції прокурора та просила залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України (2012р.) судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з апеляційної скарги прокурора, доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненому кримінальному правопорушенні та правова кваліфікація за ч.2 ст.185 КК України учасниками кримінального провадження не оспорюються. Дії обвинуваченої правильно кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, вчинене повторно.

Між тим, колегія суддів дійшла висновку про те, що при вирішенні питання про вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд неправильно застосував норми кримінального закону.

Відповідно до ч.З ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Як зазначено у роз'ясненнях, що містяться у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003р., частиною 2 ст.75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч. З ст.78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

У разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК України, та призначення покарання, яке згідно з ч. З ст.72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст.71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

Відповідно до ч.З ст.72 КК України основні покарання у виті штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарання не підлягають і виконуються самостійно.

Зі змісту п.10 постанови ПВСУ №7 від 24.10.2003 та ч.З ст.72 КК України вбачається, у разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК України, та призначення покарання, яке згідно з ч.З ст.72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про самостійне виконання саме покарань, а не вироків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні вироку повинен був остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі та штрафу, зазначивши про їх самостійне виконання.

Крім того, відповідно до положень п.3 ч.1 ст.65 КК України, суд, при призначенні покарання винній особі, повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно ч.1 ст.69 КК України, при наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання і суттєво знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, з урахуванням особи винного суд, мотивував своє рішення, може призначити основне покарання нижче ніжчої межі, встановленої санкцією статті Особової частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеному в санкції статті за цей злочин.

Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.185 КК України, судом першої інстанції допущено порушення вимог ст.65 та ст.69 КК України, оскільки не вбачається виключних підстав, для призначення винній особі більш м'якого виду основного покарання, не зазначеному в санкції статті за цей злочин, оскільки за матеріалами справи обвинувачена ОСОБА_1 скоїла новий злочин у період іспитового, який згідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, та у стані алкогольного сп'яніння, що відповідно до ст.67 цього Кодексу, є обтяжуючою покарання обставиною. Постійного місця роботи ОСОБА_1 не має, за місцем мешкання характеризується задовільно. Відповідно до ст.66 цього Кодексу пом'якшуючою покарання обставиною суд визнає щире каяття та наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

За таких обставин призначене ОСОБА_1 за ч.2 ст.185, із застосуванням ст.69 КК України, покарання у виді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, а відтак не може досягти мети покарання, визначеної ст.50 КК України, щодо кари, виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою, так і іншими особами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК України (2012р.) за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.

Відповідно до положень п.4 ч.1 та ч.2 ст.409 Кримінального процесуального кодексу України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є підставами для скасування вироку суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у неправильному тлумаченні закону, яке суперечить його точному змісту /ст.413 КПК/ та призначив винній особі покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, яке за своїм видом є явно несправедливим через м'якість /ст.414 КПК/.

За наведених обставин, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора обґрунтованою, а вирок суду першої інстанції вважає незаконним, який підлягає скасуванню з ухваленням апеляційною інстанцією нового вироку, з призначенням більш суворого покарання, але з меншим терміном, ніж запропоновано прокурором.

Цивільний позов не заявлено. Судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі - 588,48 грн., відповідно до ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до ст.100 КК України речові докази - мобільний телефон марки «Nokia 5228» та гарантійний талон до нього, які знаходяться на зберіганні у потерпілій ОСОБА_4 - залишити законному власнику, а долучену до матеріалів провадження сім-карту оператора «МТС» - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.404,405, 407, 409, 413, 414 та 420 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Жовтневого району м.Луганська Яцкіна П.В. - задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м.Луганська від 18 квітня 2013 року стосовно ОСОБА_1 - скасувати.

ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суда м.Луганська від 31.05.2012р., остаточно призначити покарання у виді 1 /одного/ року 7 /семи/ місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Стягнути з засудженої ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі - 588,48 грн.

Речові докази - мобільний телефон марки «Nokia 5228» та гарантійний талон до нього, які знаходяться на зберіганні у потерпілій ОСОБА_4 - залишити законному власнику, а долучену до матеріалів провадження сім-карту оператора «МТС» - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Строк відбуття покарання засудженої ОСОБА_1 обчислювати з дня її затримання.

На вирок суду учасниками кримінального провадження може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

СУДДІ:

____________ _______________ _____________

/В.В. Руденко/ /О.В. Маринін/ /І.А. Катков/