КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа№ 927/440/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Зубець Л.П.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

прокурора: Мірошниченко І.С. - посв. № 015641 від 14.03.2013 року

за участю представників

від позивача: Чеботарьова І.Г. - дов. від 16.03.2012 року № 14-352

від відповідача: Ковальчук О.О. - дов. від 14.06.2012 року № 14/1

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" на рішення господарського суду Чернігівської області від 25.04.2013 року

у справі № 927/440/13 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом: Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,НіжинТеплоМережі"

про: стягнення 8 469 518,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Чернігівської області звернувся Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в особі Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,НіжинТеплоМережі" про стягнення 7 457 312,51 грн. заборгованості за поставлений природний газ, згідно договору № 14/2406/11 на купівлю - продаж природного газу від 30.09.2011р., 26 423,09 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 52 522,35 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 670 649,24 грн. штрафу та 262 611,75 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого природного газу.

Рішенням суду від 25.04.2013 року позовні вимоги було задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,НіжинТеплоМережі", м. Ніжин Чернігівської області, вул. Глібова, 1 (код 32750668) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (код 20077720) 7 457 312 грн. 51 коп. заборгованості, 26 423 грн. 09 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 52 522 грн. 35 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 67 064 грн. 92 коп. штрафу та 26 261 грн. 18 коп. пені. В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,НіжинТеплоМережі", м. Ніжин Чернігівської області, вул. Глібова, 1 (код 32750668) в доход Державного бюджету (отримувач: УДКСУ у м. Чернігові, код 38054398, рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22030001) 68 820 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду Публічне акціонерне товариство ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 25.04.2013 року у справі № 927/440/13 в частині зменшення пені та 7% штрафу, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, а саме: стягнути з відповідача 236 350,57 грн. пені та 603 584,32 грн. - 7% штрафу, загальною сумою 839 934,89 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 року апеляційна скарга позивача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 927/440/13 у судовому засіданні за участю прокурора та представників сторін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р., в зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, було змінено склад колегії та сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 927/440/13 наступний склад колегії: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Іоннікова І.А., Зубець Л.П.

Під час апеляційного провадження прокурор, представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача просив залишити рішення господарського суду Чернігівської області без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,НіжинТеплоМережі" (покупець) був укладений договір № 14/2406/11 на купівлю - продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011р. та у 2012р. імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України", для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011р. по 31 грудня 2012р. газ в обсязі до 26708,0 тис. куб. м.

Відповідно до п.п. 3.1 договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Приписами п.п. 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.п. 11.1 договору).

11.10.2011р. між Публічним акціонерним товариством ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,НіжинТеплоМережі" (покупець) було укладено додаткову угоду №1 до договору на купівлю - продаж природного газу від 30.09.2011р. №14/2406/11, відповідно до умов якої сторони внесли зміни до статті 5 договору ,,Ціна газу".

01.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,НіжинТеплоМережі" (покупець) було укладено додаткову угоду №2 до договору на купівлю - продаж природного газу від 30.09.2011р. №14/2406/11, відповідно до умов якої сторони внесли зміни до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем природного газу та отримання його відповідачем підтверджується складеними, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками товариств актами приймання - передачі природного газу: від 25.12.2012р. - за вересень 2012р. на суму 697 275,99 грн., від 25.12.2012р. - за жовтень 2012р. на суму 1 582 619,87 грн., від 31.10.2012р. - за жовтень 2012р. на суму 2503,19 грн., від 30.11.2012р. - за листопад 2012р. на суму 2 736 982,11 грн. від 30.11.2012р. - за листопад 2012р. на суму 5 223,71 грн., від 31.12.2012р. - за грудень 2012р. на суму 4 547 659,38 грн., від 31.12.2012р. - за грудень 2012р. на суму 8 439,11 грн., всього на суму 9 580 703,36 грн.

Відповідач частково розрахувався з позивачем, сплативши за поставлений природний газ 2 123 390,85 грн., у зв'язку з чим станом на 05.03.2013р. сума заборгованості становить 7 457 312,51 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна позиція міститься і в ст. 509 ЦК України.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до с. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1,3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України ,,Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до пункту 7.2. договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунки надані позивачем щодо суми основного боргу в розмірі 7 457 312, 51 грн., 26 423,09 грн. розміру інфляційних втрат, 3% річних в сумі 52 522,35 грн. вважає їх правильними та обґрунтованими, та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності їх задоволення.

Також на підставі умов договору № 14/2406/11 (п. 7.2), позивач, за неналежне виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого природного газу, нарахував пеню в розмірі 262 611,75 грн., а також сім відсотків штрафу в сумі 670 649,24 грн., обрахунок є вірним.

Однак, вирішуючи питання про задоволення вимог в цій частині, суд першої інстанції скористався правом зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, що визначене ч. 3 ст. 83 ГПК України та задовольнив позовні вимоги в розмірі 67 064 грн. 92 коп. штрафу та 26 261 грн. 18 коп. пені.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи позивача щодо неправомірного зменшення судом розміру штрафних санкцій та пені з огляду на слідуюче.

Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно матеріалів справи, а саме балансу відповідача за 2012 рік, загальна сума дебіторської заборгованості становить 9 218 тис. грн. (на початок звітного періоду - 10 759 тис. грн.).

Згідно наданої відповідачем довідки (від 12.04.2013р. № 01-07/566), станом на 01.04.2013р., сума дебіторської заборгованості за споживачами складає 16 224,0 тис. грн., у т. ч.:

Згідно р. IV балансу за 2012 рік загальна сума кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду становить 41 134 тис. грн. (на початок звітного періоду - 27 359 тис. грн.).

Згідно наданої відповідачем довідки (від 12.04.2013р. № 01-07/566), станом на 01.04.2013р., сума кредиторської заборгованості за спожитий природний газ складає 45 374,6 тис. грн., у т. ч. НАК ,,Нафтогаз України" - 39 945,9 тис. грн., ДК ,,Газ України" - 5428,7 тис. грн.

Відповідно до звіту про фінансову діяльність за 2012 рік, у звітному періоді діяльність відповідача була збитковою, що свідчить про відсутність валового прибутку (валовий збиток - 12 838 тис. грн.), прибутку за фінансовими результатами від операційної діяльності (збиток - 3510 тис. грн.), прибутку за фінансовими результатами від звичайної діяльності до оподаткування (збиток - 2880 тис. грн.), прибутку за фінансовими результатами від звичайної діяльності (збиток - 2930 тис. грн.) та чистого прибутку (збиток - 2930 тис. грн.), сума операційних витрат становить 69 730 тис. грн. Крім того, відповідач є виробником теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями м. Ніжина.

Також слід зазначити, що на даний час припинено дію процедури погашення заборгованості підприємствами паливно - енергетичного комплексу, запроваджену Законом України ,,Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу", і відносно відповідача ухвалою господарського суду Чернігівської області від 19.02.2013р. порушено провадження у справі про банкрутство (справа № 927/184/13-г).

Зокрема, судом першої інстанції при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій було враховано, що позивач, згідно звіту про фінансові результати за 2012р., також мав збиткову (у порівнянні з попереднім періодом) діяльність, та обгрунтовано зменшено розмір належних до сплати штрафу та пені до 10 %.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" на рішення господарського суду Чернігівської області від 25.04.2013 року по справі № 927/440/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 25.04.2013 року по справі № 927/440/13 - залишити без змін.

3. Справу № 927/440/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 19.06.2013 р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Зубець Л.П.