ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2013 року Справа № 5023/5936/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Панової І.Ю.,
суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Арбітражного керуючого Запорожця Івана Сергійовича
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.04.2013
у справі господарського суду№ 5023/5936/12 Харківської області
за заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_5
про визнання банкрутом,
за участю представників сторін: не з'явились;
встановив:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2012 за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 порушено провадження про її банкрутство з урахуванням особливостей, визначених ст.ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Харківської області від 27.12.2012 (суддя Дзюба О.А.) визнано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Запорожця І.С., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, відкрити депозитний рахунок в нотаріальній конторі для проведення розрахунків з кредиторами, здійснити продаж майна належного боржнику, надати суду обгрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 (колегія суддів у складі: Бородіна Л.І. - головуючий, Гетьман Р.А., Плахов О.В.) постанову господарського суду Харківської області від 27.12.2012 скасовано, провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції до Вищого господарського суду України звернувся арбітражний керуючий Запорожець І.С. (призначений постановою суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом ліквідатором боржника), який просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 та залишити в силі постанову господарського суду Харківської області від 27.12.2012. В обґрунтування посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 1, 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 43, 91, 95 ГПК України.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України; провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом УІ цього Закону.
Системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 Закону про банкрутство.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.
Абзацами 7, 8 статті 1 Закону грошові зобов"язання визначені як зобов"язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України; безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону про банкрутство, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця, які (умови) складають предмет спору у відповідній справі про банкрутство. Перевірка та оцінка на предмет підтвердженості відповідних обставин належними доказами у справі, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця згідно ст. 47, 48 Закону про банкрутство та відсутність підготовчого засідання у справі, як це передбачено нормами ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, здійснюється у судовому засіданні, коли вирішується питання про визнання громадянина - підприємця банкрутом.
Визнаючи ФОП ОСОБА_5 банкрутом, господарський суд Харківської області виходив з доведеності матеріалами справи наявності кредиторської заборгованості боржника перед кредиторами за договорами поставки товару від 09.01.2012 р. та 09.03.2012 р. у сумі 480 000,00 грн., що виникла у зв'язку з його підприємницькою діяльністю, строк погашення якої настав, та підтверджується визнаними претензіями та розрахунковими документами про списання коштів з банківського рахунку боржника, а саме платіжними дорученнями №1 від 24.12.2012 р. про сплату 360 000,00 грн. та №2 від 24.12.2012 р. про сплату 120 000,00 грн., які з поміткою банку "до виконання не прийнято… з причин відсутності коштів на поточному рахунку клієнта" повернуті без виконання 24.12.2012 р., та у повному обсязі визнана боржником. При цьому господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що активів боржника недостатньо для задоволення вимог всіх існуючих кредиторів, що свідчить про неплатоспроможність ФОП ОСОБА_5 та про відсутність можливості виконати свої зобов'язання перед кредиторами у повному обсязі.
Припиняючи провадження у справі, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що боржник має заборгованість, яка пов'язана зі здійсненням ним підприємницької діяльності, та строк сплати якої настав, перед кредиторами: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (постачальник) за договором поставки товару від 09.01.2012 р., відповідно до умов якого фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (покупець) отримала від постачальника товар - джинси жіночі та чоловічі у кількості 3 000 шт. на суму 360 000,00 грн.; фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 (постачальник) за договором поставки товару від 09.03.2012 р. відповідно до умов якого фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (покупець) отримала від продавця товар - сорочки чоловічі в кількості 1000 шт. на загальну суму 120 000,00 грн.
Пред'явлені боржником до виконання до ПАТ КБ "Надра", де він обслуговується, платіжні доручення №1 від 24.12.2012 р. про сплату 360 000,00 грн. та №2 від 24.12.2012 р. про сплату 120 000,00 грн. повернуто банком без виконання з причин відсутності коштів на поточному рахунку клієнта.
Апеляційний господарський суд, враховуючи вищенаведені приписи Закону про банкрутство, встановив, що надані боржником у підтвердження безспірності грошових вимог претензії кредиторів та повернуті банком, який обслуговує боржника, без виконання платіжні вимоги-доручення №№ 1 та 2 від 24.12.2012 не є виконавчими у розумінні ст.17 Закону України "Про виконавче провадження", а тому дійшов обґрунтованого висновку, що при поданні заяви про порушення справи про банкрутство, ні в ході розгляду справи не надано документів, які б підтверджували безспірність грошових вимог кредиторів - ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_10.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження. Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання в органи державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, звернувшись до господарського суду із заявою про визнання банкрутом, фізична особа - підприємець ОСОБА_5 факту наявності у неї ознак неплатоспроможності належними та допустимими у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про виконавче провадження" доказами не підтвердила.
Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
За таких обставин, апеляційний господарський суд належним чином дослідивши всі обставин справи, повно та всебічно перевіривши зібрані по справі доказів, на підставі ст.ст. 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшов законного та обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі.
Враховуючи визначені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Запорожця Івана Сергійовича залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 у справі № 5023/5936/12 залишити без змін.
Головуючий Панова І.Ю.
Судді Білошкап О.В.
Хандурін М.І.