ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" червня 2013 р. м. Київ К/9991/56580/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Сіроша М.В.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "Фелікс" до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про визнання недійсною та скасування вимоги ,-
в с т а н о в и л а:
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсною та скасовано вимогу про сплату боргу від 10.01.2011 року № Ю130 Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області.
На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області просить їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, приватне підприємство "Фелікс" є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області, код за ЄДРПОУ 31250735.
Приватне підприємство "Фелікс" зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до статті 1 "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, Управлінням 07 лютого 2011 року було сформована вимога про сплату боргу № Ю130 на суму недоїмки у розмірі 532807,31 грн.
Згідно пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001 з наступними змінами та доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Пунктом 15 Положення визначено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
У відповідності до п.п. 5 п. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 8.2 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року (далі - Інструкція) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
Згідно з пунктом 8.3 Інструкції, вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи). Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає (вручає) її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді.
Відповідно до пункту 8.4 Інструкції, протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.
Згідно з пунктом 8.5 Інструкції, у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу.
Судами встановлено, що 23 квітня 2009 року приватне підприємство "Фелікс" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позов до управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області з вимогами про визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області з видання документу під назвою: "Вимога про сплату боргу" вихідний номер 4874/03 від 07.04.2009 року, на якому також маються: дата 07.04.2009 року і номер №Ю130; визнання протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області з пред'явлення ПП "Фелікс" документу під назвою "Вимога сплату боргу" вихідний номер 4874/03 від 07.04.2009 року, на якому також маються: дата 07.04.2009 року і номер №Ю130; визнання недійсним та відмінити документ під назвою: "Вимога про сплату боргу "вихідний номер 4874/03 від 07.04.2009 року.
Як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, 11 грудня 2009 року постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 2а-22137/09/1270 адміністративний позов приватного підприємства "Фелікс" до управління Пенсійного фонду України в м. Краснодон Луганської області про визнання дій протиправними та скасування рішення було задоволено у повному обсязі. Визнані неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Краснодон Луганської області з винесення "Вимоги про сплату боргу" від 07.04.2009 року №Ю130, вихідний номер 4874/03 від 07.04.2009 року; визнанні протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Краснодон Луганської області з пред'явлення приватному підприємству "Фелікс" "Вимоги про сплату боргу" від 07.04.2009 року №Ю130, вихідний номер 4874/03 від 07.04.2009 року та визнано недійсною та відмінено "Вимогу про сплату боргу" від 07.04.2009 року №Ю130, вихідний номер 4874 03 від 07.04.2009 року, винесену управлінням Пенсійного фонду України в м. Краснодон Луганської області.
Відповідно до ч.1 ст.254 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що постанова суду від 11.12.2009 року у справі № 2а-22137/09/1270 вважається такою, що набрала законної сили.
Крім того, позивач 05.04.2011 року звернувся до Луганського окружного адміністративного суду, в якому просив суд зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області зарахувати з сплачених ним 46042,50 грн., в рахунок сплати зобов'язань за січень 2010 року 17209,10 грн., в рахунок сплати зобов'язань за лютий 2010 року 28833,40 грн. 21.04.2011 року постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-2948/11/1270 позовні вимоги приватного підприємства "Фелікс" були задоволені повністю; визнані противоправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Краснодон Луганської області по зарахуванню коштів в сумі 46042,50 грн., виплачених позивачем на погашення сум, нарахованих управлінням Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області приватному підприємству "Фелікс" згідно рішень № 335 від 08.06.2010 року, № 336 від 08.06.2010 року, № 443 від 15.07.2010 року, № 476 від 10.08.2010 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області зарахувати 17209,10 грн. виплачених позивачем в рахунок сплати зобов'язань за січень 2010 року, 28833,40 грн. виплачених позивачем в рахунок сплати зобов'язань за лютий 2010 року.
22 червня 2011 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Краснодон Луганської області залишено без задоволення; постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 року у справі № 2а-2948/11/1270 за позовом приватного підприємства "Фелікс" до управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні Луганської області про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії було залишено без змін.
Відповідно до п. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до наведених норм законодавства, суд вважає, що Управлінням на підставі даних особового рахунку платника, на всю суму боргу, яка обліковувалася в картці особового рахунку платника, неправомірно сформовано вимогу про сплату боргу від 10.01.2012 року № Ю130, оскільки вдруге винесено вимогу зазначивши суму того ж самого боргу, рішення по якому вже скасовано в судовому порядку.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: