ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2013 р. м. Київ К/9991/52021/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Мороза В.Ф.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про перерахунок пенсії,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Жовтневого районного суду міста Луганська від 23 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нову ухвалу про закриття провадження у справі.

На рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга, у якій ОСОБА_4 просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 працювала в періоди з 28 травня 1969 року до 11 квітня 1973 року; з 05 травня 1973 року по 18 вересня 1975 року; з 01 січня 1976 року до 05 травня 1986 року у Луганському навчально-авіаційному центрі добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту на посаді льотчика-інструктора, була членом екіпажу повітряного судна, має льотне свідоцтво та льотну книжку. Пенсія позивачці була призначена за вислугою років.

Слід зазначити, що судом апеляційної інстанцій вірно вказано на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Так, судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано той факт, що позивач зверталася до суду з позовом про перерахунок пенсії саме на підставі ч.3 ст.53 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки відповідач відмовив їй в такому перерахунку, тому, що вважав, що ОСОБА_4 не входить до числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.11.2004 р. вказані позовні вимоги задоволені, а саме: з УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська стягнуто на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної недоплатою пенсії за період з 01.03.2004 року до 01.11.2004 року 2003,35грн., а також зобов'язано УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська здійснювати виплату пенсії ОСОБА_4 з 01.11.2004 року в розмірі 452,58грн. щомісяця.

Рішення набрало законної сили. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що позовні вимоги стосувалися того ж предмету позову, який заявлений у даній справі і між тими ж сторонами, тому апеляційний суд на підставі п.4 ч.1 ст.157 КАС України дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки з цього ж спору, між тими ж сторонами є судове рішення, яке набрало законної сили, і яким визначений розмір пенсії позивача за вислугою років, саме з 01.03.2004 року.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, то воно не може бути скасованим чи зміненим з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.