ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" травня 2013 р. м. Київ К/9991/28743/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Чалого С.Я.
Мороз Л.Л.
Секретар судового
засідання Головко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Тростянецької районної державної адміністрації у Вінницькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и л а:
У вересні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Тростянецької районної державної адміністрації у Вінницькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області, що полягала у неукладені з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки; зобов'язано Тростянецьку районну державну адміністрацію Вінницької області вчинити дії, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі", щодо укладення із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
На рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга, в якій Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Ладижинської міської ради Вінницької області, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1.
11 січня 2006 року між Тростянецькою районною державною адміністрацією (Орендодавець), з однієї сторони, та приватним підприємцем ОСОБА_3 (Орендар), з іншої, укладено договір оренди землі. Предмет даного договору полягав у тому, що Орендодавець надав, а Орендар прийняв на підставі розпорядження Тростянецької районної державної адміністрації №324 від 28 листопада 2005 року в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 98,00 га, яка знаходиться в полі №2 за межами села Четвертинівка на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району. Договір укладено на п'ять календарних років При цьому, умовами договору обумовлено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк
11 січня 2011 року позивач звернувся до Тростянецької районної державної адміністрації із відповідною заявою для продовження договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк..
Розпорядженням голови Тростянецької райдепжздміністрації №154 від 07 квітня 2011 року утворено комісію з метою визначення ефективності використання сільськогосподарських земель. Провівши обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Четвертинівської сільської ради та перебуває в оренді у приватного підприємця ОСОБА_3, комісія рекомендувала переглянути можливість використання даної земельної ділянки згідно умов діючого договору оренди. До таких висновків комісія дійшла з огляду на те, що в ході обстеження виявлено, що підприємцем не подається до органів статистики звітність щодо посіву, обробітку, внесенню органічних й мінеральних добрив, збиранню сільськогосподарських культур. Також, з листа Четвертинівського сільського голови від 08 квітня 2011 року №73 випливає, що орендар допускав порушення договірних умов, що полягали у несвоєчасній сплаті орендної плати. Висновки комісії знайшли відображення у акті обстеження від 08 квітня 2011 року.
Відділ Держкомзему у Тростянецькому районі розглянувши заяву позивача про поновлення договору оренди землі, надіслав заявнику лист-відповідь вих. №588 від 22 квітня 2011 року, в якому підприємця повідомлено про виявлені комісією обставини та рекомендовано звернутися із заявою щодо продовження терміну дії договору у строк, визначений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди).
31 травня 2011 року позивач знову звернувся до Тростянецької райдержадміністрації з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, у якому просив поновити договір оренди землі від 11 січня 2006 року. До листа-повідомлення підприємцем долучено проект додаткової угоди.
Однак, 01 червня 2011 року позивачу була надана відповідь (вих. №01-25-1874), якою йому відмовлено у продовженні дії договору оренди землі на підставі обставин, що встановленні комісією обстеження земельної ділянки від 08 квітня 2011 року.
Відповідно до положень ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Частиною 8 зазначеної статті визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом, а саме Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон).
Статтею 13 Закону передбачено визначення договору оренди землі, як договорі, за яким орендолавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Підстави для зміни, припинення та поновлення договору оренди землі передбачені розділом 5 Закону. Особливості поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону.
По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Як встановлено судом першої інстанції, договір оренди землі від 11 січня 2006 року, укладений між Тростянецькою районною державною адміністрацією та ПП ОСОБА_3, закінчився 19 липня 2011 року. позивач на момент звернення до суду продовжував користуватися наданою йому згідно з цим договором земельною ділянкою. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що Тростянецькою райдержадміністрацією не надсилався лист-повідомлення на адресу орендаря про заперечення у поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення договору оренди землі (тобто протягом періоду з 20 липня по 20 серпня 2011 року).
Таким чином, позовні вимоги в частині бездіяльністі відповідача щодо не укладення із позивачем додаткової угоди, як вірно зазначено судом першої інстанції, підлягають задоволенню, однак, решта позовних вимог не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Вимога щодо зобов'язання відповідача укласти із позивачем додаткову угоду до договору оренди землі від 11 січня 2006 року, поновивпш його на той самий строк і на тих самих умовах, не полягає задоволенню, оскільки укладенню додаткової угоди передує вчинення окремих дій, визначених частиною 7 статті 33 Закону України «Про оренду землі», а компетенція щодо вчинення таких дій закріплена в даному випадку за місцевим органом виконавчої влади.
Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що підстав для постановлення окремої ухвали щодо розгляду питання про притягнення до відповідальності голови Тростянецької районної державної адміністрації немає.
Судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції було ухвалено відповідно до закону та скасоване судом апеляційної інстанції помилково, що, відповідно до вимог статті 226 КАС України, є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 210, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року - скасувати, залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.