ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" червня 2013 р. м. Київ К/9991/4427/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Сіроша М.В.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Бориславі Львівської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и л а:
У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до УПФ про визнання неправомірною відмови у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Просив зобов'язати відповідача провести перерахунок державної пенсії з розрахунку восьми мінімальних пенсій для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, з розрахунку 75% мінімальної пенсії для осіб, які втратили працездатність, з 22.05.2008р., з урахуванням вимог ч.3 ст.67 вищевказаного Закону.
Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 19 травня 2011 року позов задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області незаконними. Зобов'язано Управління провести перерахунок ОСОБА_4 державної пенсії як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2-ої групи, відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 75%мінімальної пенсії за віком з 05.10.2010 по 19.05.2011, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог частини 3 статті 67 цього Закону та виплачених сум.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області неправомірними та зобов'язано провести ОСОБА_4 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 05.10.2010, відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Встановлено, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи, що пов'язана з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до чинної на час спірних правовідносин статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону, є висновок суду апеляційної інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають статті 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Згідно частини 3 статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Разом із тим заслуговують на увагу доводи суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом 5 квітня 2011 року.
Враховуючи положення статті 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: