ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
28.02.08р. | Справа № А36/54-08 |
За позовом Приватного підприємства "Техно-Люкс", м.Дніпропетровськ
до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.12.2006р. №0003361611/0.
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Тесля М.М.
Представники:
від позивача: представник не з’явився
від відповідача: Якимчук Л.Ю., довіреність №25664/10/10-1 від 15.10.07р.
від відповідача: Бойко О.П., довіреність №6308/10/10-1 від 25.02.08р.
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровска №0003361611/0 від 28.12.2006р.
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки фактичним обставинам та невірним застосування відповідачем податкового законодавства.
Відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності з діючим законодавством та просить в позові відмовити.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровськ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2006р. №0003361611/0 відповідно до якого до позивача на підставі акту №3142/15 від 28.12.2006рю., яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, передбаченого пп 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, на підставі пп.17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” за затримку на 4 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 325624,40грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 32562грн.44коп.
Відповідно до вказаного акту перевірки перевіркою встановлено, що підприємством допущена затримка сплати узгодженої суми податкового зобов'язання:
по строку 28.08.05р. в розмірі 12460,20грн. - на 4 дні (декларація до відшкодування №52624 від 01.09.05р.);
по строку 28.08.05р. в розмірі 24238грн.-на 4 дні (декларація до відшкодування №52624 від 01.09.05р.);
по строку 28.08.05р. в розмірі 33266грн. - на 4 дні (декларація до відшкодування №52624 від 01.09.05р.);
по строку 28.08.05р. в розмірі 76793грн. - на 4 дні (декларація до відшкодування №52624 від 01.09.05р.);
по строку 28.08.05р. в розмірі 16055грн. - на 4 дні (декларація до відшкодування №52624 від 01.09.05р.);
по строку 30.11.05р. в розмірі 162812,20 грн. - на 1 день (податковеповідомлення-рішення №000262335 від 18.11.05р.).
Суд не погоджується із вказаними висновками відповідача та вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.
Згідно з п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Щодо застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону 2181 у зв’язку із зменшенням узгоджених податкових зобов'язань шляхом подання позивачем в порядку п.5.1 Закону №2181 уточнюючих розрахунків слід зазначити наступне.
За спірний період Позивач подавав до ДПІ в порядку п.5.1 Закону №2181 уточнюючі розрахунки податкового зобов’язання, якими виправив помилки та визначив суми податкового зобов’язання.
Суд вважає невірним твердження відповідача щодо того, що погашення податкового боргу (або сплата податкового зобов’язання) може здійснюватися поданням уточненого розрахунку, оскільки згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Уточнюючим розрахунком платнтк податку виправив помилку, а не сплатив суму податкового зобовязання.
Відповідно до ч.1 п.п.7.1.1 п.7.1. ст.7 Закону України № 2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.
В розумінні вказаного Закону подання уточнюючих розрахунків не є сплатою платником податку власних коштів.
Відповідно до п.5.1 Закону якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
З аналізу зазначених правових норм суд прийшов до висновку, що надання до податкового органу уточнюючого розрахунку не можна вважати сплатою (погашенням) податкового боргу, оскільки вказана дія пов’язана лише з виправленням помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, а не зі сплатою грошовими коштами (погашенням) суми узгодженого податкового зобов’язання чи податкового боргу. Вказаний Закон не встановлює відповідальності платника податків за користуванням ним своїм правом надати уточнюючий розрахунок, відповідно до якого зменшується сума податкового зобов’язання.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону 2181 у зв’язку із зменшенням узгоджених податкових зобов'язань шляхом подання позивачем в порядку п.5.1 Закону №2181 уточнюючих розрахунків та відповідних декларацій.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Задовольнити адміністративний позов.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська №0003361611/0 від 28.12.2006р.
Присудити судові витрати у сумі 3грн.40коп. з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Техно-Люкс".
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.П.Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі 21.04.2008р.