Справа №784/1684/13 20.06.2013 20.06.2013 20.06.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11/784/373/13 Головуючий у 1 інстанції
Категорія: ч.2 ст.115 Бойко Л.Л.
КК України Доповідач Куценко О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Куценко О.В.
суддів Войтовського С.А., Семенчука О.В.
при секретарі Чоботаренко Т.І.
за участю прокурора Ширяєва С.О.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Ширяєва С.О., на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 6 березня 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Нива Трудова Апостолівського району Дніпропетровської області, мешканець АДРЕСА_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, раніше судимоий 22.08.2003 року за ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 2, 15, 185 ч. 3, 304 КК України Апостолівським районним судом Дніпропетровської області на 5 років позбавлення волі. Згідно постанови Брежнівського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.12.2004 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 15 днів;
- виправданий за п. 6 ч. 2. ст. 115 КК України за недоведеністю вини.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався вумисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів за таких обставин.
В середині червня 2007 року ОСОБА_3 в гаражах, розташованих в мікрорайоні"Мудроване" м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, познайомився з ОСОБА_5 На початку вересня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_3 з проханням прийняти на тимчасове зберігання належні йому 15000 доларів США за місцем проживання ОСОБА_3, а саме в АДРЕСА_4, на що ОСОБА_3 дав свою згоду та прийняв на тимчасове зберігання зазначені грошові кошти. Через одну добу ОСОБА_3 повернув зазначені кошти ОСОБА_5 на вимогу останнього.
20 вересня 2010 року ОСОБА_5 знов звернувся до ОСОБА_3 з проханням прийняти на тимчасове зберігання належні йому 14500 доларів США, на що останній знову погодився.
На початку вересня 2010 року ОСОБА_5 знаючи, що ОСОБА_3 неофіційно підробляє співпрацюючи з різними фірмами, виконуючи роботи із встановлення металевих дверей, запропонував ОСОБА_3 за його ( ОСОБА_5 ) кошти придбати металеві двері та скласти на зберігання в приміщенні гаражу, що йому належав, після чого встановлювати ці двері та отримувати прибуток не переплачуючи при їх закупівлі у фірм.
22 вересня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 була досягнута домовленість щодо можливості поїздки 23 вересня 2010 року до м. Одеси з метою придбання металевих дверей за гроші ОСОБА_5 на суму 14 500 доларів США, на автомобілі взятому в прокат.
В той момент у ОСОБА_3 виник умисел спрямований на умисне позбавлення життя ОСОБА_5 з корисливих мотивів, з метою заволодіння в подальшому належними ОСОБА_5 грошима в сумі 14 500 доларів США, яке ОСОБА_3 планував вчинити під час їх сумісної поїздки до міста Одеси.
23 вересня 2010 року підсудний разом з ОСОБА_5 приїхали до ПП "ОСОБА_26", розташованого в АДРЕСА_2, на автомобілі, що належить ОСОБА_3 - ВАЗ 21011, номерний знак НОМЕР_4, та уклали договір прокату транспортного засобу автомобіля ДЕО ЛАНОС, номерний знак НОМЕР_2, строком на одну добу за 205 грн. на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Залишивши свій автомобіль на стоянці, підсудний сів за кермо прокатного автомобіля і разом з ОСОБА_5 поїхали до гаражу останнього, де оглянули автомобіль на предмет справності. В процесі огляду ОСОБА_5 поклав в багажник автомобіля молоток та балонний ключ.
Цього ж дня, близько 19.00 години вони заїхали до клубу "Сучасник", розташованого в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де підсудний придбав у невстановленої особи наркотичний засіб амфетамін за 150 грн. за одну капсулу для особистого вживання без мети збуту.
В подальшому підсудний відвіз ОСОБА_5 додому і сам поїхав до себе додому. Переодягнувшись він узяв гроші ОСОБА_5 в сумі 14 500 доларів США, які знаходились у нього на збереженні та заїхав за ОСОБА_5, передавши зазначені гроші останньому. Після цього вони відправились до м. Одеси. ОСОБА_5 поклав гроші в сумку з документами та дверними ключами, а саму сумку поклав на підлогу в салоні автомобіля під переднім пасажирським сидінням.
При виїзді з міста вони вжили наркотичний засіб та продовжили рух.
Вже ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 03.30 години проїхавши м. Миколаїв та виїхавши на автодорогу Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 почали рухатися в напрямку м. Одеси.
В цей момент, ОСОБА_3, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_5 з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошима останнього в сумі 14 500 доларів США почав підшукувати зручне місце поблизу автошляху для вчинення вбивства.
Проїхавши с. Половинки Миколаївського району Миколаївської області та від'їхавши від села близько 3 км. ОСОБА_5 запропонував підмінити ОСОБА_3 і пересісти за кермо. В свою чергу ОСОБА_3 знаходячись на 115 км. + 500 м. автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, скориставшись пропозицією ОСОБА_5, звернув праворуч на ґрунтову дорогу, після чого проїхав ще 100 метрів в протилежному напрямку вищезазначеної дороги, повернув автомобіль в напрямку тієї ж дороги, вимкнув двигун і з салону одразу відкрив багажник автомобіля для того щоб отримати вільний доступ до молотка, який там знаходився та яким він планував вчинити вбивство ОСОБА_5
Потім ОСОБА_3 і ОСОБА_5 знаходячись в автомобілі, знову вжили амфетамін, після чого ОСОБА_3, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, вийшов першим з автомобіля та направився до багажнику де лежав молоток, який туди поклав ОСОБА_5 перед від'їздом. Після цього підсудний, з корисливих мотивів, для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на вбивство ОСОБА_7, дістав з багажнику молоток та поклав його під задній бампер. ОСОБА_5 також вийшов з автомобіля, обійшов його спереду, сів на місце водія та завів двигун. Знаходячись за кермом він прикурив цигарку та вийшов з автомобіля.
В цей час ОСОБА_3 узяв в руку молоток та, коли ОСОБА_5 підійшов до нього, для реалізації свого злочинного умислу, тримаючи молоток в правій руці, наніс ним удар ОСОБА_5 в область лівої скроні, від чого той відступив назад. Бажаючи настання смерті ОСОБА_5, ОСОБА_3 знову наніс йому удар молотком в ту ж область голови. Після другого удару ОСОБА_5 впав на спину та почав відштовхуватися ногами, намагаючись уникнути ударів з боку ОСОБА_3, а останній в свою чергу інтенсивно, з силою почав наносити удари молотком в ліву та праву область голови, а також в ліву область шиї до тих пір доки ОСОБА_5 не перестав давати ознаки життя. Всього підсудний наніс ОСОБА_5 7 ударів молотком в область голови зліва та справа, а також не менш ніж 3 удари в область шиї зліва. В результаті ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження від яких останній помер на місці.
Потім, впевнившись, що ОСОБА_5 помер, з метою приховування злочину ОСОБА_3 взявши поліетиленовий пакет завернув в нього молоток і кинув до багажнику автомобіля. Після цього ОСОБА_3 повернувся до місця де знаходився труп ОСОБА_5, узяв його за праву ногу і потягнув до лісосмуги вздовж ґрунтової дороги, де стояв прокатний автомобіль. Затягнувши труп ОСОБА_5 вглиб лісосмуги приблизно на 4 м., ОСОБА_3 зірвав з нього кобуру з пістолетом і електрошокер та кинув їх під водійське сидіння. Після цього підсудний узяв з автомобіля пляшку з бензином, полив труп ОСОБА_5 і підпалив його. ОСОБА_3, здійснивши свій злочинний умисел спрямований на умисне вбивство ОСОБА_5, привласнив майно останнього і отримавши реальну можливість розпорядитися ним, сів до автомобіля марки ДЕО ЛАНОС, номерний знак НОМЕР_2, і з місця вчинення злочину зник.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1588 від 25.11.2010 року остаточну причину смерті ОСОБА_5 встановити не виявилося можливим у зв'язку з наявністю виражених гнильних змін м'яких тканин та імбібіції внутрішніх органів, а також посмертного, термічного впливу на організм потерпілого, але беручи до уваги наявність явних та несумісних з життям тілесних ушкоджень, з великою долею вірогідності, смерть ОСОБА_5 могла настати в результаті відкритої черепно-мозкової травми у вигляді чисельних переломів кісток мозкового та лицевого черепа.
При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у виді: численні, вдавлені переломи кісток склипіння черепу зліва, справа; перелом кісток носу, вдавлені переломи верхньої щелепи зліва; лівої виличної кістки; нижньої стінки лівої очниці, травматична ампутація пальців правої стопи, пошкодження шкіряних покривів в області голови, тулуба, кінцівок; численні рани лиця, голови.
Вищезазначені тілесні ушкодження утворилися:
- чисельні вдавлені переломи кісток зводу черепу ліворуч, праворуч; перелом кісток носу; вдавлений перелом верхньої щелепи ліворуч, лівої виличної кістки, нижньої стінки лівої очниці; чисельні рани обличчя, голови - утворилися за життя, одночасно, на що вказують виражені крововиливи в місцях пошкоджень, від чисельних, не менш ніж від 15 ударних дій тупих твердих предметів з обмеженою контактною поверхнею, не виключено, що таким предметом міг бути молоток, або інший тупий предмет з аналогічними характеристиками; строк виникнення даних пошкоджень знаходиться у проміжку часу, що обраховується хвилинами, десятками хвилин до настання смерті; за ступенем тяжкості вищезазначені пошкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, що спричинили смерть;
- травматична ампутація пальців правої стопи - виникла після настання смерті і могла виникнути від дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею контактування, якими могли бути зуби тварин;
- пошкодження шкіряних покривів в області голови, тулуба, кінцівок - виникли після настання смерті, від термічної дії (вогню) на організм.
Ступінь вираженості трупних явищ свідчить, що з моменту настання смерті та до дослідження трупу пройшло не менш ніж 5-6 діб. Виключається утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 при падінні з положення стоячи на площину та від дії власної руки.
Між тілесними ушкодженнями, які розташовані в області голови, лиця та настанням смерті - мається прямий причинний зв'язок.
В момент заподіяння тілесних ушкоджень взаєморозташування ОСОБА_5 та ОСОБА_3 змінювалися і потерпілий міг розташовуватися як лицем, так і спиною до нападника, при чому ОСОБА_5 міг знаходитися як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні.
Будь-яких слідів волочіння на тілі трупа при судово-медичному дослідженні трупа не виявлено.
Маловірогідно, що після отримання тілесних ушкоджень в область голови, ОСОБА_5 міг вчиняти будь-які активні дії.
Вироком суду ОСОБА_3 виправдано за пред'явленим йому обвинуваченням за недоведеністю його вини.
Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_3, суд зазначив, що обвинувачення ОСОБА_3 ґрунтується на його явці з повинною та показах даних ним на початку досудового слідства, в яких він визнавав свою вину.
Вказує, що із досліджених судом показів ОСОБА_3 слідує, що він не визнав себе винним у вчиненні злочину, обґрунтувавши зміну своїх показів тим, що при відібранні від нього явки з повинною та отриманні зізнавальних показів по відношенню до нього застосовувалось фізичне, психологічне насильство та катування з боку працівників міліції, під тиском яких він оговорив себе.
На думку суду, твердження ОСОБА_3 в цій частині об'єктивно узгоджуються з показами свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, відповідно до яких ОСОБА_8 бачив, що ОСОБА_3 шкутильгав при перебуванні в приміщенні Саксаганському райвідділу, а ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вказали, що на пропозицію працівників міліції привозили сухий одяг ОСОБА_3 в райвідділ, але одяг в якому він перебував до цього їм не повернули.
Зазначає, що вказані обставини, про отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, також підтверджуються і висновком експерта № 2551 від 08.10.2010 р., згідно якого у ОСОБА_3 експертом виявлено низку характерних тілесних ушкоджень, час виникнення яких припадає на час знаходження його під контролем правоохоронних органів.
Суд також вказує на наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та повідомлення ним про застосування до нього недозволених методів слідства підтверджується також дослідженим в судовому засіданні відеозаписом відтворення обстановки та обставин події на якому явно видно, що підсудний шкутильгає на ліву ногу і прямо повідомляє про здійснення на нього тиску.
Оцінюючі зазначені обставини, суд вказав, що не може покласти в обґрунтування вироку явку з повинною і свідчення ОСОБА_3 дані ним на початку досудового слідства, оскільки вони здобуті під впливом насильства і з порушенням права на захист.
На думку суду, окрім явки з повинною та зізнавальних показів ОСОБА_3 обвинувачення ґрунтується також на протоколі огляду від 30.09.2010 р. згідно до якого в квартирі ОСОБА_3 було виявлено та вилучено гроші, та протоколі огляду місця події від 1.10.2010 р. згідно з яким в автомобілі ОСОБА_3 було виявлено та вилучено 6 ключів. Оцінюючи вказані протоколи як докази, суд прийшов до висновку про їх неспроможність оскільки, по - перше, всупереч вимогам ст.ст. 190, 191, 195 КПК України (1960 року) дані огляди були проведені, а протоколи складені неуповноваженою на це особою (не слідчим, а оперативними працівниками міліції), без посилання на підстави для їх проведення, по - друге, зі свідчень свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дані слідчі дії були тривалими в часі, носили детальний характер і як вважає суд, за своєю сутністю були обшуками проведеними з порушеннями вимог КПК (1960 року), і по- третє, як вказали в судовому засіданні свідки - при огляді автомобіля ключі не були виявлені, а гроші в квартирі знайдені у відсутність свідків-понятих. Крім того в порушення вимог ст. 79 КПК України (1960р.) вилучені під час зазначеного огляду гроші не були оглянуті і описані в протоколі окремого огляду та визнані речовими доказами у справі внаслідок чого вони позбавляються доказової сили.
Вказує і на те, що на думку сторони обвинувачення доказом вини ОСОБА_3 є також протокол огляду від 1.10.2010р. в ході якого було виявлено і вилучено попіл з залишками обгорівшого мобільного телефону, який підтверджує свідчення ОСОБА_3 та обставини викладені в явці з повинною.
Однак, як вважає суд, така позиція спростовується рядом фактів: по-перше, з даного протоколу слідує, що він складений 1.10.2010р. в період часу з 20.00 до 20.30 год., а явка з повинною з планом-схемою даного місця була отримана від ОСОБА_3 1.10.2010р. о 22.30 год., тобто після того, як дана місцевість була оглянута, по-друге, зі змісту висновку експерта №77 від 15.12.2010р. слідує, що на дослідження надано велика кількість різноманітних фрагментів обвуглених мікрочасток невизначеного походження (у зв'язку зі значним згоранням), а тому посилання в протоколі про виявлення залишків мобільного телефону (частини корпуса, металевої плати) без опису їх характерних ознак, які б дали слідчому підстави віднести дані згарки до деталей телефону є нічим не обґрунтованим припущенням, яке спростовується вказаним вище висновком експерта.
Суд, зазначає, що не підтверджує висунуте ОСОБА_3 обвинувачення і протокол відтворення обстановки та обставин події від 4.10.2010 року оскільки, по-перше, із показів ОСОБА_3 дане відтворення відбувалось під тиском працівників міліції, які були присутні при відтворені і не входили до складу осіб вказаних в протоколі відтворення (це підтверджується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом відтворення), по- друге, дане відтворення не слід розглядати окремо від наданих ОСОБА_3 під тиском явки з повинною та зізнавальних свідчень, оскільки всі вони отриманні в короткий проміжок часу і як вказано вище судом під інтенсивним тиском і з порушенням прав ОСОБА_3, по-третє, отриманні при відтворенні свідчення підсудного, щодо нанесення кількості ударів, ознак волочіння ОСОБА_5, розміщення положення трупу на місці скоєного злочину спростовуються висновком експерта, протоколом огляду місця події. Крім того, наявність на місці події (під поясом трупа) металевого карабіну, який не є предметом одягу ставить під обґрунтований сумнів вказаний ОСОБА_3 (в явці з повинною та відтворенні) спосіб переміщення трупа. До того ж в судовому засіданні встановлена відсутність інших слідів злочину в автомобілі, яким керував ОСОБА_3, на місцевості де виявлено труп ОСОБА_5 та не підтверджена дійсна наявність того знаряддя злочину, яким, за версією обвинувачення було скоєно злочин.
З огляду на вище викладе, суд прийшов до висновку, що обвинувачення відносно ОСОБА_3 ґрунтується на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а тому сукупність наданих стороною обвинувачення доказів не доводить вини ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого йому злочині.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок суду, прийняти до свого провадження кримінальну справу та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
На думку прокурора, судом безпідставно не визнано як доказ явку з повинною ОСОБА_3 посилаючись на те, що вона надана у зв'язку із застосуванням до нього заходів фізичного та психологічного впливу та послався на покази свідка ОСОБА_8, який бачив, що ОСОБА_3, знаходячись у приміщенні Саксаганського РВ шкутильгав. На думку прокурора, це ніяким чином не вказує на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 саме працівниками міліції, оскільки прокуратурою Саксаганського району м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та прокуратурою Миколаївського району Миколаївської області в порядку ст.97 КПК України проведено перевірки, якими не підтверджено застосування до ОСОБА_3 фізичного насильства з боку працівників міліції, у зв'язку з чим в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції відмовлено.
Наголошує, що у висновках експерта № 2551 від 08.10.2010 не розмежовано час виникнення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3, тому вважає, що немає підстав стверджувати, що тілесні ушкодження завдані саме працівниками міліції під час його допиту, а не під час боротьби з ОСОБА_5, який чинив опір, або з іншими особами до виклику його до Саксаганського райвідділу міліції.
Також зауважує, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 почав спілкуватись з працівниками міліції 30.09.2010, у зв'язку з чим частина тілесних ушкоджень на той час вже була у ОСОБА_3 Саме це доводить правдивість первинних показів ОСОБА_3 в частини здійснення опору ОСОБА_7 при його вбивстві.
Вважає, що покази ОСОБА_3 про застосування до нього недозволених методів слідства спростовуються перевіркою проведеною Прокуратурою Саксаганського району м. кривий Ріг та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно працівників міліції Саксаганського РВ. А тако показами свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про те, що ОСОБА_3 добровільно, без примусу давав покази про вчинений ним злочин.
Вказує, що 30 вересня 2010 року ОСОБА_3 не був затриманий працівниками міліції, а з'явився до Саксаганського РВ добровільно. Те, що 1 жовтня 2010 року він був підданий адміністративному арешту не є частиною затримання, оскільки на той час кримінальна справа не була порушена і проводилась перевірка в зв'язку зі зникненням ОСОБА_5, а не його вбивством.
Посилається на те, що постанова суду про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не скасована, тому вважає, що адміністративне затримання та адміністративний арешт ОСОБА_3 є законним.
Вважає, що суд необґрунтовано не прийняв до уваги як доказ по справі протокол огляду квартири ОСОБА_3, протокол огляду його автомобіля та протокол огляду автобази. Оскільки. на думку апелянта дані процесуальні дії були проведені з дотриманням вимог закону, а невеликі недоліки не спростовують фактів вилучення в ході даних оглядів речових доказів на підтвердження вини обвинуваченого.
Вказує, що судом прокурор був обмежений в своїх правах. Оскільки суд відмовив в задоволенні клопотання прокурора про поновлення судового слідства для зміни обвинувачення ОСОБА_3 з метою додаткової кваліфікації його дій за ч.4 ст. 187, п.5 ч.2 ст. 115 КК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримку апеляції, виправданого ОСОБА_3 та його захисника, які заперечували проти апеляції, вивчивши матеріали справи та провівши судове слідство, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, ст.ст. 323,327 КПК України, п.п. 17,23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження, пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення в умисному вбивстві, ІНФОРМАЦІЯ_2, з корисливих мотивів, ОСОБА_5, органами досудового слідства надані докази : явка з повинно ОСОБА_3 від 1 жовтня 2010 року, в якій він заявляє про вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_5, протокол допиту ОСОБА_3 в якості підозрюваного від 2 жовтня 2010 року, де він дає свідчення про обставини та мотиви вчиненого ним умисного вбивства потерпілого, протокол відтворення обстановки та обставин вчиненого злочину від 4 жовтня 2012 року, протокол огляду квартири де проживав обвинувачений від 30 вересня 2010 року, під час якого в квартирі АДРЕСА_4 були виявлені та вилучені 13500 доларів США, протокол огляду місця події від 1 жовтня 2010 року під час якого в автомобілі НОМЕР_4, який був в користуванні ОСОБА_3, були виявлені та вилучені ключі належні потерпілому, протокол огляду автобази № 16 по вул. Бородича, 7-Р в м. Кривий Ріг, де був виявлений та вилучений попіл з деталями мобільних телефонів потерпілого ( за версією обвинувачення).
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційного суду, обвинувачений ОСОБА_3 заперечував свою причетність до вбивства ОСОБА_5, показав, що в ході досудового слідства він себе обмовив, оскільки, до нього працівниками Саксаганського РВ міліції застосовувались недозволенні методи слідства, катування. Тому він вимушений був визнати вину у вчиненні вбивства ОСОБА_5 Явку з повинною він написав під диктовку співробітників Саксаганського РВ міліції, покази про обставини вбивства потерпілого від його імені були складені також співробітниками Саксаганського РВ, він лише підписав їх під тиском.
Твердження ОСОБА_3 про застосування до нього співробітниками міліції недозволених методів слідства об'єктивно узгоджуються з показами свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, відповідно до яких 30 вересня 2010 року, ОСОБА_3 був викликаний до Саксаганського РВ з приводу розшуку потерпілого ОСОБА_5 Після його допиту ОСОБА_8 бачив, що ОСОБА_3 шкутильгав при перебуванні в приміщенні Саксаганському райвідділу, а ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вказали, що на пропозицію працівників міліції привозили сухий одяг ОСОБА_3 в райвідділ, але одяг в якому він перебував до цього їм не повернули.
Вказані обставини, про отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень в приміщенні Саксаганського РВ, також підтверджуються і висновком експерта № 2551 від 08.10.2010 р., згідно якого у ОСОБА_3 експертом виявлено низку характерних тілесних ушкоджень, час виникнення яких припадає на час знаходження його під контролем правоохоронних органів.
Наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та повідомлення ним про застосування до нього недозволених методів слідства підтверджується також дослідженим в судовому засіданні протоколом та відеозаписом відтворення обстановки та обставин події на якому явно видно, що підсудний шкутильгає на ліву ногу і прямо повідомляє про здійснення на нього тиску.
Як слідує із показів обвинуваченого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, на пропозицію працівників міліції, добровільно 30 вересня 2010 року з'явився до Саксаганського РВ міліції м. Кривого Рогу де був затриманий працівниками правоохоронного органу і до 6 серпня 2012 року знаходився під контролем правоохоронних органів.
Проте, як вбачається із матеріалів кримінальної справи, протокол про затримання ОСОБА_3 в порядку ст. 115 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 115 КК України, було складено лише 2 жовтня 2010 року о 18 годині 10 хвилин в приміщенні Миколаївського РВ УМВС України В Миколаївській області. ( т.1 а.с. 70-71)
Згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення ДН №576022 від 30 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_3 було складено адміністративний протокол, за скоєння ним дрібного хуліганства 30 вересня 2010 року о 18-00 годині на станції метро ОСОБА_9 в м. Кривий Ріг. Постановою Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг від 1 жовтня 2010 року ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді 10 діб адміністративного арешту, який він мав відбувати з 12 години 05 хвилин 1 жовтня 2010 року по 12 годину 05 хвилин 11 жовтня 2010 року. ( т.2 а.с. 87-101)
В судовому засіданні ОСОБА_3 заперечував факт вчинення ним 30 вересня 2010 року о 18-00 годині на станції метро ОСОБА_9 дрібного хуліганства і стверджував, що в цей день він знаходився в Саксаганському РВ міліції, де до нього застосовувалось насильство з метою змусити його визнати вину в умисному вбивстві ОСОБА_5
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 з 30 вересня по 2 жовтня 2010 року незаконно утримувався в Саксаганському РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області , і в цей час ним була написана явка з повинною.
Тому суд обґрунтовано визнав неприйнятними доказами явку з повинною і свідчення ОСОБА_3 дані ним напочатку досудового слідства, оскільки вони здобуті під впливом насильства і з порушенням права на захист.
Суд першої інстанції також обґрунтовано визнав недопустимими доказами: протокол огляду квартири АДРЕСА_4 від 30.09.2010 р. згідно до якого в квартирі ОСОБА_3 було виявлено та вилучено гроші в сумі 13500 доларів США, які за версією обвинувачення ОСОБА_3 викрав у потерпілого ( т.1 а.с.50); протокол огляду місця події від 1.10.2010 р. згідно з яким в автомобілі ОСОБА_3 було виявлено та вилучено 6 ключів, які належали потерпілому ( т.1 а.с. 53).
Оцінюючи вищевказані докази, суд вірно дійшов висновку про їх неспроможність оскільки, всупереч вимогам ст.ст. 190, 191, 195 КПК України (1960 року) дані огляди були проведені, а протоколи складені неуповноваженою на це особою (не слідчим, а оперативними працівниками міліції), без посилання на підстави для їх проведення.
В порушення вимог ч.4 та ч.5 ст. 190 КПК України (1960 року) огляд квартири проводився без постанови суду, лише за згодою ОСОБА_14 ( т.1 а.с.49)
Проте, як пояснив в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_14 в даній квартирі тривалий час проживав ОСОБА_3 зі своєю сім'єю. Він же в квартирі ніколи не проживав, його речей в квартирі не було, ключів від квартири він не мав. Між тим, в матеріалах справи відсутні будь які документи, які б свідчили, що ОСОБА_14 дійсно є власником даної квартири.
Крім того, як слідує із показів свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_9 гроші в квартирі були виявлені у відсутність свідків-понятих. Згідно вказаного протоколу гроші в сумі 13500 доларів США були вилучені співробітниками Саксаганського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, проте, згідно розписки ( т.1 а.с.51) вказані грошові кошти ОСОБА_21 5 жовтня 2010 року отримала в Миколаївському РВ УМВС України в Миколаївській області.
Допитаний апеляційним судом свідок ОСОБА_22 показав, що матеріали справи та речові докази по справі в тому числі і грошові кошти він отримав в Саксаганському РВ 5 жовтня 2010 року і доставив їх до Миколаївського РВ, де передав їх слідчій ОСОБА_28.
Із матеріалів справи вбачається, що начальник слідчого відділу Миколаївського РВ ОСОБА_22 на протязі робочого дня 5 жовтня 2010 року перебував в приміщенні Саксаганському РВ - проводив слідчі дії по справі, допитував свідків, потерпілу ОСОБА_21 , вона в цей день була визнана потерпілою по даній кримінальній справі, проводився її допит в якості потерпілої ( т.1 а.с. 91-98 )
Таким чином, із матеріалів справи не зрозуміло які грошові кошти вилучались в квартирі ОСОБА_3, яким чином дані кошти потрапили до Миколаївського РВ, ким де і на якій підставі вони були передані ОСОБА_21 5 жовтня 2010 року, і чи була можливість у ОСОБА_21 отримати гроші в Миколаївському РВ Миколаївської області 5 жовтня 2010 року, в той час, як вона знаходилась в Саксаганському РВ м. Кривий Ріг.
Крім того, в порушення вимог ст. 79 КПК України (1960р.) вилучені під час зазначеного огляду гроші не були оглянуті і описані в протоколі окремого огляду та визнані речовими доказами у справі внаслідок чого вони позбавляються доказової сили, як докази по справі.
Як вбачається із протоколу огляду автомобіля НОМЕР_4 огляд вказаного автомобіля проводився в присутності понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які при розгляді справи судом першої інстанції та апеляційним судом показали, що в їх присутності було виявлено та вилучено із автомобіля рушник з плямами бурого кольору та патрони до газового пістолету в кількості семи штук, інші речі ( в тому числі і ключі) в автомобілі не виявлялись та не вилучались. Коли вони підписували протокол запису: «При осмотре изьяты шесть ключем» в протоколі не було, що слідує і із самого тексту протоколу. Таким чином, даний процесуальний документ викликає сумніви щодо своєї достовірності, отриманий з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а тому є недопустимим доказом.
Суд першої інстанції, також обґрунтовано не прийняв до уваги як доказ вини ОСОБА_3 протокол огляду автобази від 1 жовтня 2010 року в ході якого було виявлено і вилучено попіл з залишками обгорівшого мобільного телефону, який підтверджує, на думку сторони обвинувачення, свідчення ОСОБА_3 та обставини викладені ним в явці з повинною. ( т.1 а.с.56)
Так, з даного протоколу слідує, що він складений 1 жовтня 2010 року в період часу з 20.00 до 20.30 год., а явка з повинною з планом-схемою даного місця була отримана від ОСОБА_3 1 жовтня 2010 року о 22.30 год., тобто після того, як дана місцевість була оглянута, по-друге, зі змісту висновку експерта №77 від 15.12.2010р. слідує, що на дослідження надано велика кількість різноманітних фрагментів обвуглених мікрочасток невизначеного походження (у зв'язку зі значним згоранням), а тому посилання в протоколі про виявлення залишків мобільного телефону (частини корпуса, металевої плати) без опису їх характерних ознак, які б дали слідчому підстави віднести дані згарки до деталей телефону є нічим не обґрунтованим припущенням, яке спростовується вказаним вище висновком експерта.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що не підтверджує висунуте ОСОБА_3 обвинувачення і протокол відтворення обстановки та обставин події від 4 жовтня 2010 року оскільки, по-перше, із показів ОСОБА_3 дане відтворення відбувалось під тиском працівників міліції, які були присутні при відтворені і не входили до складу осіб вказаних в протоколі відтворення, по- друге, дане відтворення не слід розглядати окремо від наданих ОСОБА_3 під тиском явки з повинною та зізнавальних свідчень, оскільки всі вони отриманні в короткий проміжок часу і як вказано вище судом під інтенсивним тиском і з порушенням прав ОСОБА_3, по-третє, отриманні при відтворенні свідчення підсудного, щодо нанесення кількості ударів, ознак волочіння ОСОБА_5, розміщення положення трупу на місці скоєного злочину спростовуються висновком експерта, протоколом огляду місця події. Крім того, наявність на місці події (під поясом трупа) металевого карабіну, який не є предметом одягу ставить під обґрунтований сумнів вказаний ОСОБА_3 (в явці з повинною та відтворенні) спосіб переміщення трупа. До того ж в судовому засіданні встановлена відсутність інших слідів злочину в автомобілі, яким керував ОСОБА_3, на місцевості де виявлено труп ОСОБА_5 та не підтверджена дійсна наявність того знаряддя злочину, яким, за версією обвинувачення було скоєно злочин.
З огляду на вище викладе, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що обвинувачення відносно ОСОБА_23 ґрунтується на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а тому сукупність наданих стороною обвинувачення доказів не доводить вини ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого йому злочині.
Доводи сторони обвинувачення, наведені в апеляційній скарзі про те, що вина ОСОБА_3 підтверджується його явкою з повинною та первинними показами, а наявні у нього тілесні ушкодження він отримав під час боротьби з потерпілим, є необґрунтованим і спростовуються дослідженими судом і наведеними вище доказами, в тому числі: показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, які стверджували , що до 30 вересня 2010 року до виклику ОСОБА_3 до райвідділку міліції тілесних ушкоджень у обвинуваченого не було.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1588 від 25.11.2010 року при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у виді: численних, вдавлених переломів кісток склипіння черепу зліва, справа; перелому кісток носу, вдавлених переломів верхньої щелепи зліва; лівої виличної кістки; нижньої стінки лівої очниці. Маловірогідно, що після отримання тілесних ушкоджень в область голови, ОСОБА_5 міг вчиняти будь-які активні дії. Що ставить під сумнів версію сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від потерпілого.
Крім того, явка з повинною та протокол допиту ОСОБА_3 в якості підозрюваного, на які апелянт посилається на підтвердження своїх доводів, щодо отримання обвинуваченим тілесних ушкоджень від потерпілого, не містять даних про те, що ОСОБА_5 виказував активний опір, та наносив удари нападавшому. Як слідує з тексту даних документів ОСОБА_5, отримавши удари молотком в область голови, впав на землю та намагався відбиватися ногами.
Таким чином, версія сторони обвинувачення про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 отримав від потерпілого, є нічим не підтвердженим припущенням.
Також не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що покази ОСОБА_3 про застосування до нього недозволених методів слідства та тортур співробітниками міліції спростовуються перевіркою проведеною Саксаганською районною прокуратурою м. Кривий Ріг та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи.
Оскільки, обставини викладені в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи протирічать фактичним обставинам справи. А саме, в постанові вказано, що з 1 по 2 жовтня 2010 року ОСОБА_3 відбував адміністративний арешт в ІТТ м. Кривий Ріг. Ніяких слідчих дій в цей період з ним не проводилось, так як в матеріалах справи відсутні будь-які дозволи та вимоги які б це підтверджували.
Проте, дані факти спростовуються матеріалами кримінальної справи згідно яких 1 жовтня 2010 року в Саксаганському РВ міліції від ОСОБА_3 була отримана явка з повинною ( т.1 а.с. 44-47) , в його присутності 1 жовтня 2010 року проводився огляд автобази про що свідчить фототаблиця надана до протоколу огляду ( т.1 а.с. 56-57), 2 жовтня 2010 року співробітниками Саксаганського РВ ОСОБА_3 був доставлений в Миколаївський РВ, де він був затриманий за підозрою у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 про, що було складено протокол ( т.1 а.с.70-71). Що іще раз свідчить про незаконність слідчих дій, які проводились з ОСОБА_3 1 та 2 жовтня 2010 року до затримання його в якості підозрюваного.
Як слідує із вищевказаної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи ОСОБА_3 тілесні ушкодження в м. Кривому Рогу не отримував.
Однак, згідно висновку експерта № 2551 від 08.10.2010 р., у ОСОБА_3 експертом виявлено низку характерних тілесних ушкоджень, час виникнення яких припадає на час знаходження його під контролем правоохоронних органів в тому числі і Саксаганському РВ КМУ.
Крім того, в постанові зазначено, що факт виклику ОСОБА_3 30 вересня 2010 року до Саксаганського РВ КМУ не встановлено. А допитати з цього приводу свідків ОСОБА_9, ОСОБА_24, ОСОБА_8, ОСОБА_10 не було можливості, оскільки за адресним бюро м. Кривий Ріг вони в місті не зареєстровані і їх місце проживання невідомо.
Тому суд обґрунтовано не прийняв до уваги вказану постанову , оскільки з самого її тексту слідує, що перевірка викладених в постанові суду фактів не проводилась, а викладені в постанові слідчого дані протирічать фактичним обставинам справи, встановленим як судом першої інстанції так і апеляційним судом, а саме: щодо часу та обставин затримання ОСОБА_3, часу незаконного перебування його під вартою, факту отримання ним тілесних ушкоджень саме в той час як він знаходився під контролем правоохоронних органів, законності складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення та протоколу адміністративного затримання.
З вищевикладених підстав, суд обґрунтовано не прийняв до уваги і покази свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про те, що ОСОБА_3 добровільно без примусу визнав себе винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 Тому доводи апеляції в цій частині також є безпідставними.
Доводи апелянта про те, що 30 вересня 2010 року ОСОБА_3 не був затриманий, а був запрошений для надання пояснень стосовно зникнення ОСОБА_7 є надуманими та безпідставними. Оскільки, з 30 вересня 2010 року, з часу приходу його до Саксаганського РВ міліції, ОСОБА_3 був обмежений в своїх діях, фактично знаходився під вартою, а несвоєчасне складання протоколу про його затримання, та незаконний адмінарешт свідчать саме про намагання правоохоронних органів використати адмінарешт і зламати опір особи з метою примусити до зізнання у скоєнні злочину.
Той факт, що постанова суду про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту не скасована, не свідчить про законність адміністративного затримання та адміністративного арешту обвинуваченого. Оскільки, незаконність складання адміністративного протоколу та адміністративного затримання ОСОБА_3 встановлена судом та доведена вищевикладеними доказами.
Твердження апелянта про те, що внесення даних про вилучення ключів із автомобіля ОСОБА_3 до протоколу огляду після його складання та після підпису його учасниками та понятими, а також проведення даної слідчої дії до порушення кримінальної справи, без постанови суду, не вповноваженою на те особою, є незначним недоліком - є некоректними і такими, що не відповідають вимогам закону.
Доводи апелянта про те, що вина обвинуваченого підтверджується протоколом огляду автобази, а висновок експерта не спростовує вказані в протоколі дані про вилучення з місця огляду решток мобільного телефону потерпілого, також є необґрунтованими.
Оскільки, експерт в своєму висновку зазначив, що представлені предмети ( попіл) надані на дослідження, не мають ознак, які належать до однієї групи виробів, вирішити питання чи є представлені предмети єдиним цілим не представляється можливим. Співробітник міліції, який складав протокол, не є спеціалістом в цій області і не мав повноважень робити висновки, щодо групової приналежності тих предметів, які вилучались з місця огляду.
Таким чином, як органами досудового слідства так і стороною обвинувачення не надано суду достовірних даних про те, що під час огляду автобази було вилучено саме рештки спаленого мобільного телефону належного потерпілому ОСОБА_5
Крім того, вищевказана слідча дія проведена з порушенням вимог ст.ст. 190, 191 КПК України - до порушення кримінальної справи ( огляд проводився 1 жовтня 2010 року, кримінальна справа порушена слідчим СВ Миколаївського РВ УСВМ України в Миколаївській області 2 жовтня 2010 року) , не уповноваженою на те особою - слідчим СВ ОМО Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_27, який не приймав до провадження дану кримінальну справу і не входив до групи слідчих, які розслідували кримінальну справу. Тому даний доказ отриманий з порушенням вимог кримінально-процесуального закону і є недопустимим.
Також є необґрунтованими доводи апеляції про обмеження прав прокурора, в зв'язку з відмовою судом в задоволенні клопотання прокурора про відновлення судового слідства для зміни обвинувачення та додаткової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 187, п.5 ч.2 ст. 115 КК України.
Як вбачається із матеріалів справи, розслідування даної кримінальної справи та розгляд справи судом проводився досить тривалий час ( більше двох років), тому у прокурора було достатньо часу і можливості для зміни обвинувачення як під час досудового слідства так і в ході розгляду справи судом. Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 277 КПК України зміна обвинувачення в суді не допускається, якщо цим буде порушено право обов'язковості проведення досудового слідства. А як вбачається із апеляції прокурора, ним ставилось питання про збільшення об'єму обвинувачення, притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за статтями кримінально закону, які йому не інкримінувались в ході досудового слідства, тому в даному випадку проведення досудового слідства є обов'язковим.
Судом ретельно досліджені всі докази по справі, як ті які були надані органом досудового розслідування так і ті, що надані стороною обвинувачення та стороною захисту в ході судового слідства, та їм надана належна та об'єктивна оцінка. Рішення суду про виправдання ОСОБА_3 належним чином вмотивоване, з викладенням всіх досліджених доказів по справі. Тому доводи апелянта про неповне дослідження доказів судом та про порушення судом вимог ст.323 КПК України при постановленні вироку є надуманими та необ'єктивними.
Оскільки, зібрані по справі та досліджені судом докази не підтверджують висунутого ОСОБА_3 обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_3 за недоведеність його вини у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5, з корисливих мотивів, на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України ( в редакції 1960 р.).
Тому підстав для задоволення апеляції прокурора та скасування вироку суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України ( в редакції 1960 р.), колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляцію прокурора Ширяєва С.О. , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 6 березня 2013 року, яким ОСОБА_3 виправданий за п.6 ч.2 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Головуючий
Судді