АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
_________________________
Справа № 22-ц/8058/2013 р. Головуючий в 1 інстанції - Литвинова І.В.
Доповідач - Усик Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2013 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Нежури В.А., Соколової В.В.
при секретарі - Охневській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України як Голови Ради національної безпеки і оборони України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Аріон - Інвест» про відновлення порушених трудових прав,
в с т а н о в и л а:
У січні 2012 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Президента України, як Голови Ради національної безпеки і оборони України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, ОСОБА_2., ОСОБА_4, третя особа: ПрАТ «Аріон-Інвест» про визнання дій генерального директора ЗАТ видавництва «Економічні відомості» ОСОБА_4 щодо підписання наказу від 07.04.2008 р. №42 про його звільнення з роботи такими, що вчинені з порушенням Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»; визнання наказу №42 від 07.04.2008 р. таким, що порушує Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», КЗпП України та рішення Конституційного Суду України від 29.10.1998 р. у справі за конституційним зверненням вільної профспілки працівників метрополітенів України щодо офіційного тлумачення поняття «професійна спілка, що діє на підприємстві, установі, організації», використаного в абзаці шостому частини першої ст.43-1 КЗпП України (справа профспілки, що діє на підприємстві), а також просив зобов'язати Президента України негайно вжити заходів для захисту цивільних прав та інтересів позивача, та стягнути солідарно з усіх відповідачів на відшкодування шкоди 1 000 000 грн.
На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що наказ №42 від 07.04.2008 р. про його звільнення був підписаний генеральним директором ЗАТ видавництва «Економічні відомості» ОСОБА_4, який одночасно працював у апараті РНБО України на посаді керівника департаменту, що є порушенням законодавства про державну службу. Зазначене порушення відбулось, на його думку, за бездіяльності Ради національної безпеки і оборони України та Президента України в 2005-2010 роках ОСОБА_2., як Голови Ради національної безпеки і оборони України, що призвело до порушення його трудових прав.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25.04.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначав, що суд першої інстанції не урахував, що ОСОБА_4 приховав від апарату РНБО України факт своєї роботи за сумісництвом на комерційному підприємстві (ЗАТ видавництва «Економічні відомості»), а тому така бездіяльність апарату РНБО України призвела до порушення ОСОБА_4 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».
Також вказував на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» не розповсюджується на правовідносини за його позовом, та не стосується порушення його трудових прав.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив задовольнити його апеляційну скаргу з наведених у ній підстав. Звернув увагу на те, що діючим трудовим законодавством України не передбачено звільнення працівника за ст.43-1 КЗпП України.
Представник ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Інші особи, які залучені до участі у справі як відповідачі, та представник третьої особи ПрАТ «Аріон-Інвест» в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів убачається, що відповідно до наказу №42 від 07.04.2008 р. ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов'язки головного редактора друкованого засобу масової інформації «Економічні відомості щоденна газета», яку він займав за сумісництвом.
Відповідно до повідомлення керівника служби Секретаря РНБО України від 23.05.2011 р. ОСОБА_4 працював а апараті РНБО України на посаді керівника департаменту з 20.02.2008 р. по 04.03.2010 р.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.08.2012 р., яке набрало законної сили та було залишено без змін ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 01.11.2012 р. і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.03.2013 р. встановлено, що наказ №42 від 07.04.2008 р. про звільнення ОСОБА_1 видано з дотриманням вимог діючого законодавства. Відповідальність ОСОБА_4, як державного службовця настає лише для нього самого, і не тягне за собою скасування наказів, які ним видавалися як виконавчим органом господарюючого суб'єкта.
Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Твердження апелянта про те, що суд неправильно застосував до спірних відносин Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» є непереконливим, виходячи з наступного.
Згідно із ст.19 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» підставами відповідальності за порушення цього Закону є безпосереднє невиконання та порушення його норм, створення перешкод для їх реалізації, а також невиконання і порушення норм, передбачених іншими законодавчими актами, зазначеними в цьому Законі.
Підставами відповідальності посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування є також їх втручання в професійну організаційно-творчу діяльність засобів масової інформації та в індивідуальну професійну творчу діяльність журналістів, інші посягання на свободу інформаційної діяльності, однобічні рішення щодо засобів масової інформації та їх працівників за наявності інших співзасновників.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» неправомірні дії посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, керівників недержавних організацій - засновників (співзасновників) засобів масової інформації та керівників самих засобів масової інформації, порушення ними норм цього Закону можуть бути оскаржені відповідно до Цивільного, Цивільного процесуального кодексів України та Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, а також розв'язання спорів між організаціями і трудових спорів.
З огляду на викладені вище правові норми, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не навів переконливих доказів на підтвердження того, що відносно нього відповідачами були порушені норми зазначеного Закону.
Доказів, які б свідчили про неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильність висновків суду першої інстанції обставинам справи чи неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, відповідач суду апеляційної інстанції не надав.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: