АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа №623/440/13-к Головуючий у 1 інстанції:

Провадження № 11кп/790/114/13 Винниченко П.П.

Категорія: ст.119 ч.1 КК України Доповідач: Алексєєв О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді Алексєєва О.О.,

суддів Гук В.В., Савенка М.Є.,

при секретарі Цеменко А.О.,

За участю:

прокурора Криворучко І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області Міронова С.В. на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 березня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 березня 2013р.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Шпаківка Ізюмського району Харківської області, громадянин України, з вищою освітою, директор залізничного ринку м. Ізюм, проживає, АДРЕСА_1, раніше не судимий,-

який, відповідно ст.46 КК України, звільнений від кримінальної відповідальності за ст.119 ч.1 КК України згідно угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд - скасований.

Питання щодо речових доказів вирішено.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні злочину за наступних обставин.

ОСОБА_2, депутат Ізюмської міської ради VI скликання, мисливец та член товариства мисливців і рибалок, маючи відповідний дозвіл на право зберігання та носіння мисливської рушниці моделі «Merkel», 12-го калібру, заводський номер НОМЕР_1, отримав сезонну відстрілочну карту, яка дає право полювати на хутряного звіра на території угідь Ізюмського району, Харківської області у строк до 31.12.2012р.

ІНФОРМАЦІЯ_2., близько 06-45год., ОСОБА_2, взявши з собою вищезазначену мисливську рушницю, разом із знайомими йому мисливцями, серед яких був і ОСОБА_4, прибув на територію мисливських угідь Ізюмського району, Харківської області для полювання.

Того ж дня, близько 12-30год., під час полювання на мисливському угідді, розташованому поблизу с. Чистоводівка, Ізюмського району, Харківської області, ОСОБА_2, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді настання смерті іншої людини, хоча повинен був та міг передбачити, здійснив постіл у бік від себе, де у той момент по за зоною його видимості знаходився ОСОБА_4 В результаті чого спричинив останньому множинні дробові вогнепальні поранення грудної клітини з права проникаюче в плевральну площину, з пошкодженням внутрішніх органів, яке супроводжувалось значною внутрішньою кровотечею; множинні сліпі та сквозні дробові поранення правого плеча, від яких останній помер на місці події.

Причиною смерті ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №449-из.тр./12 від 26.12.2012р., є вогнепальне поранення життєво-важливих органів - серця та обох легенів, що супроводжувалось значною внутрішньо-плевральною кровотечею, ускладнене розвитком гострої крововтрати.

25 лютого 2013р. між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3 була укладена угода про примирення у відповідності до ст.ст.469, 471 КПК України.

Судом першої інстанції затверджена угода про примирення та відповідно до укладеної угоди, обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України.

На це судове рішення заступник прокурора Харківської області Міронов С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 направити до суду першої інстанції на новий розгляд. При цьому прокурор посилається на незаконність судового рішення, у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує на те, що районним судом не прийнято до уваги, що відповідно до змісту ст.471 КК України не передбачено можливості узгодження сторонами умов, за яких підозрюваний чи обвинувачений може бути звільнений від кримінальної відповідальності, отже угода про примирення не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Таким чином, прокурор вважає, що районним судом в порушення вимог ст.ст.471, 474, 475 КПК України затверджено угоду про примирення, яка не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, думку обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3, які вважали вирок районного суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення поданої апеляції та необхідності скасування вироку суду, виходячи з наступного.

З урахуванням вимог ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, є вчасності, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, судом першої інстанції затверджена угода про примирення між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2, відповідно до угоди обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України.

Згідно до ст.471 КПК України, в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.

Однак, в порушення вимог цього закону, суд першої інстанції затвердив угоду про примирення та звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, хоча, відповідно до змісту ст.471 КПК України, не передбачено можливості узгодження сторонами умов, за яких підозрюваний чи обвинувачений може бути звільнений від кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст..46 КК України підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності являються наступні вимоги:

- особа скоїла злочин вперше;

- діяння відноситься до злочину невеликої тяжкості;

- особа, яка скоїла такий злочин, примирилась з потерпілим;

- особа відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення за ст.119 ч.1 КК України. Відповідно до ст.12 КК України, злочин, передбачений ст.119 ч.1 КК України, відноситься до злочинів середньої ступені тяжкості. Разом з тим, ці обставини районний суд при постановленні судового рішення проігнорував.

Приведені дані, в їх сукупності, свідчать про неправильність, необ'єктивність, неповноту судового слідства, неправильне застосування кримінального закону, що відноситься, згідно вимог ст.409 КПК України, к суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону, та є безумовною основою к скасуванню судового рішення, як незаконного та необґрунтованого.

З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що вирок суду, як незаконний та необґрунтований, у будь-якому разі підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки, вирок скасовується у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, при новому розгляді суду слід усунути вказані порушення, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 412, 415, 418 ч.2, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області Міронова С.В. - задовольнити.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 березня 2013 року відносно ОСОБА_2 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Головуючий:

Судді: