ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.2013Справа №5002-11/ 3527-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Азалія»

до відповідачів:

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

2. Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації»

3. Сімеїзька селищна рада

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. Санаторій «Червоний маяк» Міністерства охорони здоров'я України

2. Міністерство охорони здоров'я України

за участю Заступника прокурора Автономної Республіки Крим

про визнання права власності

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача - Попович І.Я., довіреність № б/н від 15.01.2013, представник;

від відповідачів:

1. не з'явився,

2. не з'явився,

3. Рошинський М.С., довіреність № 97 від 17.01.2013, представник;

від третіх осіб:

1. Саратов А.В., довіреність № бн від 21.05.2013, представник; Євенков С.В., довіреність № 7 від 20.06.2013, представник;

2. не з'явився,

прокурор - Коноваленко А.В., посвідчення №009332 від 15.10.2012;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Азалія» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на 94/100 долей об'єкту нерухомості - кліматопавільону літ. А, площею 423,33кв.м., який знаходиться за адресою: м. Ялта, смт Сімеїз, вул. Владимира Луговського (вул. Морська), 2 «Г».

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок виконання робіт в червні-липні 2002 року на місці залишкових конструкцій зруйнованого об'єкту оренди - колишнього кліматопавільйону, що був демонтований під час виконання будівельних робіт, ним за згодою орендодавця був створений капітальний об'єкт нерухомості - кліматопавільйон літ «А» площею 423,33 кв. м., а також, кафе літ. Б. площею 35,6 кв. м., а тому стверджує, що з урахуванням вартості невід'ємних поліпшень та первинної вартості об'єкту оренди, у нього виникло право власності на 94/100 частки спірного об'єкту - кліматопавільйон літ «А» площею 423,33 кв. м.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2010 року порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2010 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту НДІСЕ Костур С.В., провадження у справі зупинено.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2010 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту ТОВ «Інститут обліку та аудиту» Костур С.В.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 травня 2011 року провадження у справі поновлено.

15 червня 2011 року на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим від Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить у задоволені позову відповити та зазначає, що чинними рішеннями господарських судів встановлені факти самочинного будівництва позивачем спірної нерухомості та її належності до державної власності. Договір оренди, на який посилається позивач, визнаний недійсним, а об'єкт оренди витребуваний у позивача. До того ж, згоди на руйнування чи поліпшення відповідного майна орендодавець не надавав.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково; до закінчення розгляду справи по суті заборонено Комунальному підприємству «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» вносити будь-які записи до Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомості - кліматопавільону літ. А, площею 423,33кв.м., який знаходиться за адресою: м. Ялта, смт Сімеїз, вул. Владимира Луговського (вул. Морська), 2 «Г».

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року у справі призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Інститут обліку та аудиту»; провадження у справі зупинено.

31 жовтня 2011 року Заступник прокурора Автономної Республіки Крим, відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України повідомив про вступ у справу.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2012 року провадження у справі поновлено; залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Санаторій «Червоний маяк» Міністерства охорони здоров'я України; призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Інститут обліку та аудиту»; провадження у справі зупинено.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2013 року залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Міністерство охорони здоров'я України.

05.03.2013 представником Санаторію «Червоний маяк» Міністерства охорони здоров'я України надано пояснення, відповідно до якого третя особа просить у задоволені позову відмовити та зазначає, що позивач у позовній заяві вказує. Що проводик капітальний ремонт об'єкту оренди. Санаторій «Червоний маяк» Міністерства охорони здоров'я України, як орендодавець, не надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Азалія» згоди на руйнування (знищення) орендованого державного майна - кліматопавільону. Таким чином, права власності у позивача на орендоване державне майно виникнути не могло, який би обсяг робіт товариство не зробило. Мова може йти тільки про компенсацію, і те у випадках, передбачених законом і договором. Державне майно могло бути приватизоване товариством у відповідності до статті 345 Цивільного кодексу України в порядку й способом. Передбаченим Законом України «Про приватизацію державного майна» і пунктом 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації» від 18.05.2000 №1723-ІІІ.

Крім того, санаторій звертає увагу на те, що даний Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Азалія» дозвіл Сімеїзської селищної ради на складання проекту відведення й обстеження земельної ділянки орієнтовною площею 0,282га під кліматопавільон у скелі «Дива» у смт Сімеїз (№24 від 05.06.2001) не є наданням земельної ділянки у користування й дозволом на проведення робіт. Даним рішенням давалася тільки згода на підготовку до розгляду необхідної документації по земельній ділянці, що надалі повинна була пройти затвердження. Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Азалія» було лише надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, що не є наданням відповідачу цієї земельної ділянки і відповідно, не надає права на будівництво.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 20.03.2013.

У зв'язку із відрядженням судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Потопальського С.С., на підставі п. 2.2. рішення зборів суддів Господарського суду Автономної Республіки Крим, оформленого протоколом від 29.12.2010 (із змінами, внесеними 08.02.2012) за розпорядження виконуючого обов'язки Голови Господарського суду Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А. справу №5002-11/3527-2010 передано до провадження судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2013 справу прийнято до свого провадження.

26 березня 2013 у судовому засіданні прокурором надані пояснення, відповідно до яких прокурор зазначає, що судовими рішеннями встановлено, що нерухоме майно - кліматопавільйон літ «А» є державною власністю, ТОВ «ПФ «Азалія» здійснювало капітальний ремонт спірного нерухомого майна без згоди власника, за результатами чого створено нове майно, яке кваліфіковано як самовільне, що зумовлює можливість визнання права власності за відповідачем в розумінні положень статей 376, 778 Цивільного кодексу України. Враховуючи те, що позивачем не приведено, підтвердженої належними та допустимими доказами, жодної підстави для визнання за ним права власності, прокурор просить у позові відмовити.

28 березня 2013 року на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим від Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшли пояснення на висновок експертизи, відповідно до якого відповідач зазначає, що висновок експертизи №53 від 04.02.2013 підтверджує правильність позиції фонду у тому, що відсутні правові підстави вважати Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відповідачем у даній справі.

22 травня 2013 року на адресу суду від Міністерства охорони здоров'я України надійшли пояснення відповідно до яких, зазначає, що чинними рішеннями господарських судів встановлені факти самочинного будівництва позивачем спірної нерухомості та її належності до державної власності. Більш того, договір оренди, на який посилається позивач, визнаний недійсним, а об'єкт оренди витребуваний у позивача. До того ж, згоди на руйнування чи поліпшення відповідного майна орендодавець не надавав.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2013 залучено до участі у справі іншим відповідачем Сімеїзську селищну раду.

17 червня 20132 року на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим від Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача у відповідності до діючого законодавства.

Представники (Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» та Міністерства охорони здоров'я України) явку у судове засідання не забезпечили. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представником Сімеїзської селищної ради у судовому засіданні надані пояснення, відповідно до яких рада пояснює, що станом на день розгляду справи жодного рішення щодо передачі позивачеві земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт нерухомості - кліматопавільон літ. А, площею 423,33 кв.м., за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), 2 «Г», у власність чи користування Сімеїзською селищною радою не приймалось.

Розглянув матеріали справи та дослідивши надані учасниками процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2001 року між Санаторієм «Червоний Маяк» Міністерства охорони здоров'я України і Приватною фірмою «Азалія», правонаступником якої на даний час є Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Азалія», був укладений договір оренди №04/2001, згідно з яким в платне тимчасове користування ПФ «Азалія» був переданий кліматопавільйон літнього типу загальною площею 326 кв. м., розташований на пляжі біля скелі Дива в смт. Сімеїз.

Згідно з п. 6.1. даного договору оренди від 08 травня 2001 року термін його дії був визначений сторонами 20 років - до 08 травня 2021 року.

На виконання умов п. 3.2. договору оренди від 08 травня 2001 року Санаторій «Червоний маяк» передав, а Приватна фірма «Азалія» прийняла об'єкт оренди, про що був складений акт прийому-передачі від 08.05.2001, в якому зазначено, що загальний стан об'єкта оренди незадовільний, в зруйнованому стані, вимагає капітального ремонту; відсутнє загальне водопостачання, каналізація. енергопостачання, опалювання, котельна; огородження кліматопавільйону і прилеглої ділянки, бетонні підлоги кліматопавільйону і прилеглі майданчики в зруйнованому стані; стелі перекриття, тент і дах відсутні; зовнішнє освітлення відсутнє; територія вимагає роботи по благоустрою.

Крім того, до акту прийому-передачі, про що в ньому, також, вказано, була прикладена інвентарна картка обліку основних засобів № 375 (об'єкт з інв. №01110375) з якої випливало (з врахуванням довідки про балансову вартість), що на момент укладення договору оренди від 08.05.2001 балансова вартість об'єкта оренди складала 5608 грн., а сам об'єкт оренди представляв собою пляжну споруду, склад якої на балансі Санаторію «Червоний маяк» було відображено таким чином: тент на металевих стійках площею 130 кв. м. (з акту прийому передачі слідує, що тент був відсутнім на момент передачі); огородження дерев'яне 60 пог. м. (на момент передачі відсутнє - було зруйновано); навіс із сталевих труб 60 кв. м. (на момент передачі відсутній).

З метою реалізації узгодженої сторонами договору оренди від 08.05.2001 в акті прийому-передачі майна умови про проведення капітального ремонту об'єкта оренди ПФ «Азалія» за для врегулювання даного питання у встановленому законом порядку звернулась до Сімеїзської селищної ради із заявою про надання земельної ділянки для обслуговування кліматопавільйону, внаслідок чого Сімеїзською селищною радою 08.05.2001 було прийняте рішення № 16.

Згідно з п.1 вказаного рішення ПФ «Азалія» був дозволений збір матеріалів попереднього узгодження вибору земельної ділянки орієнтовною площею 0,282 га під кліматопавільйон в районі пляжної зони у скелі Дива.

Рішенням Сімеїзської селищної ради від 05 червня 2001 року № 24 за наявності всіх позитивних висновків органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органів, органу містобудування і архітектури і охорони культурної спадщини, ПФ «Азалія» було дано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,282га для обслуговування кліматопавільйону за адресою: смт. Сімеїз, набережна.

Надалі, в червні 2002 року, орендодавцем в особі головного лікаря Санаторію «Червоний маяк» було затверджено і погоджено перелік та вартість робіт з відновлювального ремонту кліматопавільйону на загальну суму 98 000 грн., які включали в себе повний комплекс робіт з будівництва на місті об'єкту оренди нового об'єкту нерухомості, а саме: створення та устрій водопостачання, каналізації. енергопостачання, опалювання, огородження, бетонних підлог і майданчиків, підпорної стіни, сходів, стель перекриття, тенту і даху, зовнішнього освітлення, роботи з благоустрою.

14 червня 2002 року між ПФ «Азалія» і МП «Моноліт» був укладений договір підряду на будівництво кліматопавільйону за адресою: смт. Симєїз, набережна, біля скелі «Дива» відповідно до узгодженої проектно-кошторисної документації, розробленої на підставі дефектного акту від 05.06.2002 р.

Після закінчення будівництва сторонами договору підряду був складений акт приймання виконаних підрядних робіт, згідно якого МП «Моноліт» були виконані підрядні роботи на загальну суму 103 088,40грн наступного характеру: будівництво бетонного майданчика товщиною 350 мм площею ~ 400м2; будівництво підпірної бетонної стіни висотою 1м об'ємом 23,5м3; будівництво бетонного лотка дощової каналізації площею 32,6м2; будівництво бетонних рівнів з монолітного бетону; монтаж металоконструкцій: стійки, балки, прогін, ригеля, огородження, металеві косауры; устрій водопроводу зі сталевих водогазопровідних труб з розчищанням місць прокладки; устрій бетонного приямку для зливу стоків; електромонтажні роботи з установкою опор і монтажем кабелю на тросовій підвісці і установкою приладів обліку та інші.

В подальшому, створеному позивачем об'єкту нерухомості було привласнено поштову адресу: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), 2 «г».

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що внаслідок виконання робіт в червні-липні 2002 року на місці залишкових конструкцій зруйнованого об'єкту оренди - колишнього кліматопавільйону, що був демонтований під час виконання будівельних робіт, ним за згодою орендодавця був створений капітальний об'єкт нерухомості - кліматопавільйон літ «А» площею 423,33 кв. м., а також, кафе літ. Б. площею 35,6 кв. м., а тому стверджує, що з урахуванням вартості невід'ємних поліпшень та первинної вартості об'єкту оренди, у нього виникло право власності на 94/100 частки спірного об'єкту - кліматопавільйон літ «А» площею 423,33 кв. м.

Прокурор та третя особа проти задоволення позовних вимог заперечували з тих підстав, що чинними рішеннями господарських судів встановлені факти самочинного будівництва позивачем спірної нерухомості та її належності до державної власності. Більш того, договір оренди, на який посилається позивач, визнаний недійсним, а об'єкт оренди витребуваний у позивача. До того ж, згоди на руйнування чи поліпшення відповідного майна орендодавець не надавав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. Орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно. Орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу УРСР наймодавець зобов'язаний провадити за свій рахунок капітальний ремонт зданого в найом майна, якщо інше не передбачено законом або договором. Невиконання цього обов'язку наймодавцем дає наймачеві право або зробити капітальний ремонт, що передбачений договором чи викликається невідкладною необхідністю, і стягнути з наймодавця вартість ремонту чи зарахувати її в рахунок найомної плати; або розірвати договір (стаття 270 цього Кодексу) і стягнути збитки, завдані його невиконанням.

Згідно зі статтею 272 Цивільного кодексу УРСР в разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором. Зроблені наймачем без дозволу наймодавця поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для майна і якщо наймодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені наймачем. Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що вступив в дію з 1 січня 2004, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки між сторонами продовжують існувати права і обов'язки, які виникли у 2001 році, до правовідносин сторін слід застосовувати положення Цивільного кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2004.

У відповідності із ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, в тому числі за власні кошти, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.778 Цивільного кодексу України (наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

При цьому, прокурор та третя особа посилаються на низку судових рішень, які на їх думку, за приписами ст. 35 ГПК України, мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи.

Так, рішенням господарського суду АР Крим від 21.12.2006 у справі № 2-26/9178-2006, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2007 року, визнано недійсним на майбутнє договір оренди №04/2001 від 08.05.2001р., укладений між Санаторієм «Червоний маяк» МОЗ України та Приватною фірмою «Азалія»; приватну фірму «Азалія» зобов'язано звільнити державне майно - кліматопавільйон літнього типу на пляжі біля скелі «Дива» в смт. Сімеїз, м. Ялта площею 326 кв. м. шляхом передачі зазначеного майна Санаторію «Червоний Маяк» МОЗ України за актом прийому-передачі.

Зазначені рішення мотивовані тим, що при укладенні договору оренди державного майна сторонами не отримане погодження Фонду державного майна України або його регіональних відділень.

Однак, зміст вказаних рішень по справі № 2-26/9178-2006 спростовує доводи третьої особи про наявність у них висновків про самовільність будівництва та зобов'язання ПФ «Азалія» знести об'єкт самочинного будівництва.

До того ж, договір оренди №04/2001 від 08.05.2001 у зазначеній справі визнаний недійсним на майбутнє, а отже, жодним чином не спростовує факт користування ПФ «Азалія» об'єктом договору оренди та здійснення його ремонту під час такого користування.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.2004 у справі № 2-8/4355-2004, на яке посилається третя особа, не приймається судом до уваги, оскільки предметом спору у зазначеній справі був інший договір оренди, на який позивач не посилається у якості підстави для виникнення права користування об'єктом оренди та виникнення права власності, та який укладений вже після здійснення ремонту спірної нерухомості позивачем у даній справі.

Більш того, до висновків судових рішень по вищезазначеним справам, а також у справі №2-8/8994-2005, на рішення господарських судів по якій посилався прокурор в, не можуть бути застосовані приписи ст. 35 ГПК України, оскільки суб'єктний склад сторін у них суттєво відрізняється від даної справи.

Рішення господарського суду від 02.03.2009 року по справі №2-8/8046.1-08 стосується схожих питань, проте, відрізняється предмет спору - склад будівель і споруд, а також їх частка. А отже, суд також не може приймати висновки господарських судів по вказаній справі у якості преюдиціальних.

Під час провадження у справі, для вирішення питань, що потребують спеціальних знань, ухвалами Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі призначалися судові експертизи.

На розгляд судових експертів ставилися наступні питання:

- Чи підтверджуються фактично виконані роботи та матеріали, відображені у акті прийомки виконаних підрядних робіт по договору підряду від 14.06.2002 року між Приватним підприємством «Моноліт» та Приватною фірмою «Азалія» у відношенні до спірного об'єкту?

- На підставі фактичних та документальних даних визначити період створення спірного об'єкту.

- Чи наявні у даний час у складі спірного об'єкту елементи та конструкції, зазначені в акті прийому-передачі об'єкту оренди до договору від 08.05.2001 року № 04/2001 між санаторієм «Червоний маяк» Міністерства охорони здоров'я України та Приватною фірмою «Азалія»?

- Визначити з використанням методу ретроспективи, яка вартісна доля (якщо така є) витрат ТОВ «Приватна фірма «Азалія» у створенні спірного об'єкту нерухомості та чи не є об'єкт новою річчю, створеною повністю за рахунок коштів ТОВ «Приватна фірма «Азалія»?

- Чи відображений в документах бухгалтерського обліку та інших документах Санаторію «Красний Мак» об'єкт оренди по договору від 08.05.2011 р. № 04/2001 між Санаторієм «Красний Мак» Міністерства охорони здоров`я України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Азалія» та яким чином вказаний об`єкт відображений: як елементи та конструкції по акту приймання-передачі об'єкту оренди (пляжна споруда) або як об`єкт в його нинішньому стані, з урахуванням поліпшень та факту створення нової речі;

- Якщо такий об`єкт відображений, то на підставі даних бухгалтерського обліку та інших документів, встановити вартість вказаного об`єкту та підстави відображення вказаного об'єкту в складі активів Санаторія, а також встановити чи здійснюється Санаторієм розрахунок плати за землю під спірним об`єктом та на яких умовах.

Проведення судових експертиз було доручено Мішур Галині Григорівні, освіта вища економічна, кваліфікація судового експерта за спеціальністю « 11.1 Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності», « 11.2 Дослідження документів по економічній діяльності підприємств і організацій», « 11.3 Дослідження документів з фінансово-кредитними операціями», стаж експертної роботи з 1998 р., свідоцтво № 1367 від 10.07.2009 р., видане Міністерством юстиції України, дійсне до 10.07.2012 р.; та Костур Світлані Вікторівні, що має вищу технічну освіту, кваліфікацію експерта за спеціальністю: 10.6 «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.7 «Визначення порядку користування земельними ділянками»; 10.10 «Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд»; кваліфікацію оцінювача за спеціальністю «Оцінка об'єктів у матеріальній формі», з правом здійснення оцінки майна та майнових прав, згідно Свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 17.06.02 р, № 1234, виданим на підставі сертифікату оцінювача № 0-171С від 04.08.01; зі стажем роботи експертом з 1999 року.

Експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову про надання висновку по ст.384, 385 КК України.

Висновком комплексної економічної та будівельно-технічної експертизи № 106 від 18.04.2012 року, встановлено:

Фактично виконані роботи та матеріали, зазначені в акті приймання виконаних підрядних робіт за договором підряду від 14.06.2002 р. між Приватним підприємством «Моноліт» і Приватної фірмою «Азалія» щодо до спірного об'єкту підтверджуються.

Фактична вартість робіт, ідентифікованих як невіддільні поліпшення, склала 85 907 грн. без ПДВ.

Визначити візуальним оглядом, період створення спірного об'єкта, не представляється можливим.

Згідно з наданими документами - актом приймання виконаних підрядних робіт б / н за червень 2002 МП «Моноліт» на будівництво (невіддільні поліпшення) кліматопавільйону в смт. Сімеїз на набережній біля скелі «Діва», будівництво кліматопавільйону здійснювалося в червні 2002 р.

У складі спірного об'єкта елементи і конструкції (огорожа дерев'яна, навіс із сталевих труб), зазначені в акті прийому-передачі об'єкта оренди до договору від 08.05.2001 р. № 04/2001 між санаторієм «Червоний маяк» Міністерства охорони здоров'я України та Приватною фірмою «Азалія» візуальним оглядом не виявлені. Визначити, чи є металеві стійки з зварних металевих ферм, металевими стійками, зазначеними в інвентарній картці, не представляється можливим.

Вартісна частка витрат ТОВ «Приватна фірма «Азалія» у створенні спірного об'єкта нерухомості становить 0,94.

Висновком судової економічної експертизи № 53 від 04.02.2013 року встановлено:

У наданих на дослідження документах бухгалтерського обліку Санаторію «Червоний маяк» об'єкт оренди по договору від 08.05.2001 року № 04/2001 між Санаторієм «Червоний маяк» Міністерства охорони здоров'я України та ТОВ «ПФ «Азалія» відображений як по акту прийому-передачі об'єкту оренди (пляжна споруда) без врахування поліпшень.

У наданих на дослідження документах бухгалтерського обліку Санаторію «Червоний маяк» об'єкт оренди по договору від 08.05.2001 року № 04/2001 між Санаторієм «Червоний маяк» Міністерства охорони здоров'я України та ТОВ «ПФ «Азалія» відображений на 30.11.2012 року по первісній вартості у складі активів державної установи на балансовому рахунку 103 «Будівлі та споруди» в проіндексованій сумі 15 261 грн., у інвентарній картці відображене 100 % зношування.

Документи, які б підтверджували б сплату податку на землю по санаторію «Червоний маяк», на дослідження не надані.

Тобто, з матеріалів справи та висновку судової експертизи випливає, що у червні 2002 року ПФ «Азалія» за власні кошти здійснило будівельні роботи на спірному об'єкті нерухомості; предмет спору є новою річчю стосовно тимчасового об'єкту нерухомості, який передавався у оренду позивачу відповідно до договору від 08 травня 2001 року, а первісно передане майно перестало існувати, тобто, знищено; вартісна частка витрат позивача у створенні нового об'єкту нерухомості складає 94/100.

При цьому, пункт 9 інформаційного листа ВАСУ від 31.01.2001 р. № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності і його захистом» основним критерієм законності володіння майном визначає джерело фінансування.

Між тим, третьою особою - Державним закладом «Спеціалізований (спеціальний) Санаторій «Червоний маяк» МОЗ України, відповідачем та прокурором у справі не надано доказів, які б підтверджували фінансування державою спірного будівництва чи закупівлю матеріалів, а також належність державі права власності на об'єкт нерухомості, який виник внаслідок перебудови, або на будівельні матеріали, сукупність яких являє собою зазначена нерухомість. У той час, з висновків судових експертиз та матеріалів справи вбачається, що спірна нерухомість у нинішньому вигляді створена з матеріалів та за рахунок позивача - ТОВ «Приватна фірма «Азалія».

Доводи третьої особи - Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) Санаторій «Червоний маяк» МОЗ України, стосовно того, що ним як орендодавцем об'єкту нерухомості не надавалася згода позивачу на вчинення будь-яких будівельних робіт, у тому числі його руйнування, капітального ремонту, перебудови тощо, оцінюються судом критично, оскільки, як встановлено судом, матеріали справи містять Зведений кошторисний розрахунок на виробництво відновлювального ремонту кліматопавільйону, який затверджений Головним лікарем Санаторію «Червоний маяк» у 2002 році.

Тобто, суд погоджується з позицією позивача щодо здійснення ним будівництва за погодженням з орендодавцем спірного нерухомого майна.

Однак, наявність згоди орендодавця на здійснення будівельних робіт на орендованому об'єкті нерухомості не виключає необхідності дотримання забудовником встановленої процедури, зокрема, щодо отримання дозволу на таке будівництво, погодження проектної документації, а також, відведення для цієї мети земельної ділянки, як це випливає з положень частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Вказані вимоги чинного законодавства Приватною фірмою «Азалія» при виконанні будівельних робіт дотримані не були.

Згідно до ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови.

Так, відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування та забудову території» дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт. У разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт.

За вказаною нормою закону, яка діяла на момент будівництва, здійснення будівельних робіт та об'єктів містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самочинним будівництвом.

А отже, суд приходить до висновку, що будівництво спірного об'єкту нерухомості здійснювалось ТОВ «Приватні фірма «Азалія» з ознаками самовільності.

Доказів, що спростовували б зазначене, позивачем до суду не надані.

У свою чергу, за приписами частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України, особа, що здійснила або здійснює самовільне будівництво нерухомого майна, не здобуває право власності на нього.

При цьому, з аналізу зазначених норм чинного законодавства випливає, що право власності на самовільно збудоване майно не набувається ані його забудовником, ані власником первісно переданого в оренду об'єкту нерухомості, та навіть власником земельної ділянки, на якій таке будівництво здійснюється (без дотримання порядку, передбаченого ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Більш того, судом, з урахуванням висновків судових експертиз встановлено, що об'єкт, який передавався за спірним договором оренди у 2001 році перестав існувати, тобто, знищений.

У той час, пунктом 4 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено, що право власності припиняється у разі знищення майна.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що об'єкт нерухомості, який був первісно переданий у оренду позивачу перестав існувати у цілому, що випливає з матеріалів справи та не заперечується сторонами, а будівництво нового кліматопавільйону здійснювалось позивачем з ознаками самовільності, судом не вбачається підстав для висновку про належність зазначеного об'єкту як до приватної власності ТОВ «Приватна фірма «Азалія» частково чи у цілому, так і до державної власності.

Тобто, на думку суду, у інвентарній картці обліку основних засобів № 61 (інвентарний номер 10330050) санаторію «Червоний маяк» по об'єкту «Пляжні споруди причал смт. Сімеїз, у скали «Дива» по вул. Луговській, 2-г» безпідставно зазначені «літера А» (кліматопавільйон) площею 358, 4 кв. м. та «літера Б» (кафе) площею 35,6 кв. м., оскільки, як встановлено судом раніше, державне майно, яке передавалось у оренду позивачу, знищене, а підстав для наявності права власності на новозбудоване майно, у якості закінченої будівництвом цілісної нерухомості - кліматопавільйону, у будь-яких осіб та у державі відсутнє. При цьому, «літера Б» (кафе) площею 35,6 кв. м., як випливає з матеріалів справи, взагалі ніколи державі чи Санаторію «Червоний маяк» не належало, в оренду позивачу не передавалось і виникло тільки у результаті спірних будівельних робіт, а отже, доводи відповідачів, третьої особи та прокурора про розповсюдження на зазначені об'єкти права державної власності не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи та спростовуються вищевказаними нормами законодавства.

За приписами статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Таким чином, оскільки у встановленому порядку новостворене позивачем нерухоме майно до експлуатації не введено, на даний час об'єкт представляє собою сукупність будівельних матеріалів, вартісна частка у яких ТОВ «Приватна фірма «Азалія» за висновком судового експерта складає 0,94. Тобто, позивач намагається у судовому порядку захистити своє право власності на 94/100 часток завершеного будівництвом об'єкту нерухомості, у той час, коли такого цілісного нерухомого майна за приписами вищенаведених норм де-юре не існує, а йому належить право власності лише на матеріали, які використані під час будівництва спірного об'єкту та розташовані нероздільно із земельною ділянкою.

Також, суд вважає за необхідним звернути увагу на те, що забудова земельних ділянок, які надаються для містобудівних потреб, як свідчить ст. 22 Закону України «Про основи містобудування», що діяв на момент проведення будівельних робіт позивачем, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування.

Разом з тим, рішення місцевого органу самоврядування про надання Приватній фірмі «Азалія» земельної ділянки для розміщення об'єкту будівництва, у порядку, передбаченому статтею 19 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992 р.), не приймалося.

Підстави виникнення права користування земельною ділянкою, перелік необхідних документів, які підтверджують таке право, визначалися статтями 22 і 23 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992р.), який діяв на час прийняття Сімеїзською селищною радою рішень №16 от 08.05.2001 та №24 від 05.06.2001.

Порядок надання у користування земельних ділянок, виникнення права користування ними і перелік документів, що підтверджують таке право, визначені у статтях 123,124,125,126 чинного Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001 року).

При цьому, відповідно до пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України, у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Між тим, як встановлено судом раніше, рішенням Сімеїзської селищної ради АР Крим від 05 червня 2001 року затверджені матеріали попереднього узгодження вибору та обстеження земельної ділянки ТОВ «Приватна фірма «Азалія» для обслуговування кліматопавільйону, дозволено позивачу складання проекту відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,2820 га.

У подальшому зазначене рішення скасовано рішенням Сімеїзської селищної ради АР Крим № 43 від 10.08.2004 року.

Однак, постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2005 року у справі №2-8/14254-2005А, яка була залишена без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2005 року, рішення Сімеїзської селищної ради № 43 від 10.08.2004 року було скасовано, а також, було встановлено, що у ПФ «Азалія» виникло право на збір, розробку і підготовку у встановленому порядку відповідної документації, необхідної для укладення договору оренди землі, а у Сімеїзської селищної ради виник обов'язок з прийняття, розгляду і затвердження цієї документації за встановленою процедурою стосовно земельної ділянки орієнтовною площею 0.282га для обслуговування кліматопавільйону за адресою: смт. Сімеїз, набережна.

До того ж, за замовленням позивача проект відведення земельної ділянки був розроблений, пройшов усі необхідні погодження (органу по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органаом архітектури та охорони культурної спадщини і т.і.) та отримав позитивний висновок землевпорядної експертизи, що складений Державним комітетом України по земельних ресурсах 04.05.2006 року.

Таким чином, дозволи Сімеїзської селищної ради на складання проекту відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) за вищевказаними положеннями чинного законодавства не давали Приватній фірмі «Азалія» права на виконання будівельних робіт. Однак, з урахуванням викладених обставин, наведених норм чинного законодавства, а також з огляду на наявність невід'ємного від земельної ділянки майна позивача - об'єкта, що представляє собою сукупність будівельних матеріалів, суд приходить до висновку, що позивач має беззаперечне право на оформлення та отримання у оренду відповідної земельної ділянки при зверненні у встановленому порядку до Сімеїзської селищної ради АР Крим без необхідності проведення земельних торгів (аукціону), а у Сімеїзької селищної ради, в свою чергу, відсутні підстави для відмови позивачу у наданні в оренду вказаної земельної ділянки.

Більш того, з пояснень сторін слідує, що на даний час власником земельної ділянки, на якій спірне нерухоме майно розташоване, Сімеїзською селищною радою, яка представляє відповідну територіальну громаду у земельних відносинах, не заявлено будь-яких вимог до позивача щодо звільнення цієї земельної ділянки. Крім того, прокурором та відповідачем на надано доказів, які б підтверджували наявність права землекористування з боку інших осіб, у тому числі Міністерства охорони здоров'я України чи його органів.

Приймаючи до уваги зазначене, враховуючи приписи частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на 94/100 часток об'єкту нерухомості - кліматопавільйону літ. А, площею 423,33 кв. м., розташованого за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), 2 «г»,.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19 червня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Суддя А.А. Калініченко