ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2013 року Справа № 912/113/13-г
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)
суддів - Верхогляд Т.А., Виноградник О.М.
при секретарі - Мацекос І.М.
за участю представників сторін
позивач не з'явився
відповідач Лисенко О.П.
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермаш", м. Олександрія Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2013 року у справі № 912/113/13-г
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомно-транспортне устаткування", Кіровоградська область, м. Олександрія
до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермаш", Кіровоградська область, м. Олександрія
про стягнення 44727,55 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 44727,55 грн. (з урахуванням заявлених змін) пені за прострочення поставки обладнання за договором №74-12 від 17.08.2012р. протягом 06.11.2012р.- 09.01.2013р.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2013р. у справі № 912/113/13-г (суддя Глушков М.С.) позовні вимоги були задоволені; з відповідача стягнуто пеню за прострочення поставки товару.
Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов'язання з поставки обладнання. Відповідальність у вигляді сплати пені за порушення строків поставки товару встановлена договором та нормами чинного законодавства.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на не з'ясування судом наскільки повно та своєчасно кожна сторона виконала свої обов'язки, яким чином порушення терміну виконання обов'язків позивачем вплинуло на виконання договору відповідачем та на не застосування місцевим судом до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 612 та ст. 613 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить рішення залишити без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 17.08.2012р. між позивачем (замовник), та відповідачем (виконавець) був укладений договір №74-12, згідно якого виконавець зобов'язався виконати роботи по розробці проектної документації, виготовити та передати у власність замовника металоконструкцію крану мостового електричного, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.
Сторони узгодили всі істотні умови договору та обумовили порядок оплати отриманих робіт та обладнання. Оплату виконаних робіт відповідно до умов договору замовнику належало здійснювати наступним чином: передоплату в розмірі 50% від суми договору здійснити протягом 10 календарних днів після підписання договору; кінцевий рахунок в розмірі 50% від суми договору - сплатити протягом 10 календарних днів по факту виготовлення обладнання (п.2.3 договору).
Загальна сума договору складала 1 674 416,0 грн. з ПДВ (п.2.1).
На виконання договірних зобов'язань 06.09.2012р. платіжним дорученням за №922 замовником було здійснено передоплату в розмірі 50% у розмірі 837 208,0 грн..
Обумовлений договором строк поставки обладнання склав до 60 календарних днів з дня здійснення авансового платежу (п.3.2 договору). З урахуванням зазначеного терміну обладнання належало поставити до 06.11.2012р.
Фактично поставка товару була здійснена 10.01.2013р. за видатковою накладною №2, тобто, з простроченням понад два місяці.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо строків поставки, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення пені за період з 06.11.2012р по 09.01.2013р.
Рішенням господарського суду позовні вимоги були задоволені у повному обсязі і колегія суддів поділяє даний висновок.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З зазначеною нормою кореспондуються приписи ст. 663 ЦК України, відповідно до якої продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання в порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, як то передбачено ст. 611 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем зобов'язання з поставки товару в обумовлений договором строк виконані не були, заходів щодо належного виконання останнього не вжив, прострочення поставки металоконструкції мосту та механізмів пересування склало понад два місяці.
За умовами п 5.1. договору в разі порушення строків поставки обладнання проти строку, встановленого в договорі, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
У відповідності до умов договору позивачем була нарахована пеня за період з 06.11.2012р. по 09.01.2013р. у сумі 44727,55 грн.
Застосування пені відповідає умовам договору, відтак висновок господарського суду про задоволення позову являється правомірним.
За вказаних обставин підстав для скасування оспорюваного рішення та відмови позивачу в задоволенні позову не убачається.
Скаржник послався на те, що прострочення поставки обладнання явилося наслідком несвоєчасного виконання позивачем свого обов'язку щодо поставки кінцевих балок для крана у кількості двох штук та огорожі до кінцевих балок у кількості двох штук, зобов'язання з виготовлення яких було покладено на позивача умовами специфікації до договору.
За вказаних обставин, на думку скаржника, до спірних правовідносин належало застосувати ч. 4 ст. 612 та ст. 613 ЦК України.
Частиною 4 ст. 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не могло бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Разом з тим, ст. 614 ЦК України визначає таку умову відповідальності за порушення зобов'язання, як вина. В силу частини 2 зазначеної статті особа є невинуватою, якщо вона доведе, що жила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. З огляду на приписи наведеної норми виною вважається невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Укладеним сторонами договором передача позивачем відповідачу будь-яких складових частин металоконструкції крану мостового передбачена не була.
Наразі проектна документація, а саме, габаритне креслення, дійсно передбачало, що виготовлення кінцевих балок до крана та огорож до кінцевих балок здійснюється ТОВ „Підйомно-транспортне устаткування".
При цьому ні договором, ні безпосередньо проектною документацією строк виготовлення позивачем вказаних деталей обумовлений не був, відтак поставку елементів металоконструкції крану у листопаді та грудні 2012 року не можна вважати простроченням кредитора.
Матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем жодних заходів до своєчасного виконання договору: вимог щодо виконання позивачем обов'язку з виготовлення деталей металоконструкції крану відповідач в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України ТОВ „ПТО" не заявляв, внесення відповідних змін у строки виконання договору №74-12 (з огляду на не надання даних деталей позивачем) не вимагав. За вказаних обставин твердження скаржника про прострочення кредитора не приймається колегією суддів.
Колегія суддів не входить в обговорення правовідносин між ТОВ „Віра-Сервіс-Інтермаш", ТОВ „ВКП „Інтермаш" та ТОВ „Підйомно-транспортне устаткування", оскільки останні не є предметом даного спору.
З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування останнього являються безпідставними і не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермаш" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2013 року у справі № 912/113/13-г залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: Т.А.Верхогляд
О.М.Виноградник