ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
29.01.08р. | Справа № А36/517-07(17/293) |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лаура”, м.Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровськ, м.Дніпропетровськ
- Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області
-Третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача-1 Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
-Третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство "Дніпроважпапірмаш ім.Артема", м. Дніпропетровськ
про визнання недійсними рішень та стягнення коштів з державного бюджету України.
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Тесля М.М.
Представники:
від позивача: Овакімян А.А., паспорт АК 630943 від30.09.99р.
від відповідача-1: Іванова В.М., довіреність №621/6/10/001 від 15.01.07р.
від відповідача-2: Гусарова К.О., довіреність №12-14/18 від 09.01.08р.
Від третьої особи-1: Куцевол Д.В., довіреність №702/10/10-029 від 14.01.08р.
Від третьої особи-2: Грєхов М.А., довіреність №1105 від 11.09.07р.
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.10.2007р. просить визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №25/26/30695910/382 від 10.01.2002 р. про застосування та стягнення сум штрафних санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 25000грн. та штрафних санкцій в сумі 6250грн.; визнати недійсним податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0001822600/0 від 31.07.2002 р.; стягнути з відповідачів - 58 769 грн. 52 коп., у тому числі: 31250грн.00 коп.- суму шкоди (грошові кошти, вилучені відповідачем-1); 21100грн. 00 коп. - збитків від інфляції за період незаконного користування грошовими коштами позивача; 5419грн.52коп. - 3 % річних за незаконне користування грошовими коштами.
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки фактичним обставинам та невірним застосування відповідачем податкового законодавства.
Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності з діючим законодавством та просить в позові відмовити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2007року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2004р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2004р. скасовано, справу направлено на новий розгляд.
2711.07р., 18.12.07р. провадження у справі зупинялось.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровськ була проведена документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2000р. по 01.07.2001р., за результатами якої був складений акт №004220 від 25.12.2001р.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесені недійсним рішення №25/26/30695910/382 від 10.01.2002 р. про застосування та стягнення сум штрафних санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства та податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0001822600/0 від 31.07.2002 р. якими визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 31250грн.00коп.., в тому числі за основним платежем 25000грн.00коп., штрафні (фінансові) санкції 6250грн.00коп. у зв’язку з порушення позивачем п.п.7.3.1, 7.3.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Визначення спірної суми податкового зобов’язання відповідно до акту перевірки пов’язується з наступним: перевіркою встановлено, що у червні 2000р. ТОВ "Лаура" шляхом індосаменту за актом прийому - передачі векселів від 24.06.2000р. передало ВАТ "Дніпроважпапірмаш ім. Артема" прості векселі №№ 65305299422434/65305299422435, 65305299422436 від 03.03.2000р. зі строком оплати за пред'явленням, де векселедавець ВАТ "Дніпроважпапірмаш ім.Артема", номінальною вартістю 50000грн. кожен на загальну суму 150000грн. ТОВ "Лаура" ці векселі були отримані від ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" як оплата за, спецодяг. Матеріали зустрічних перевірок додаються.
В оплату за отримані векселі ВАТ "Дніпроважпапірмаш" ім. Артема розрахувалося зустрічними поставками продукції, а саме:
- у липні 2000р., згідно товарно - транспортної накладної № 038379 02ААЛ на
загальну суму 118668грн (у т.ч. ПДВ 19778грн.);
у листопаді 2000р., згідно товарно - транспортної накладної № 332 від 03.11.00р. на загальну суму 17316грн. (у т.ч. ПДВ 2886грн);
- у грудні 2000р. згідно товарно - транспортної накладної № 378 від 13.12.00р.
на загальну суму 17316грн. (у т.ч. ПДВ 2886грн.)
Суми ПДВ від операцій по отриманню товарів ТОВ "Лаура" віднесені до складу податкового кредиту.
У відповідності до п. 1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97р. товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, які використовуються у будь яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашенню.
Пунктом1.19 цого же Закону визначено, що бартер (товарний обмін) –господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь якій іншій формі, окрім грошової, включаючи будь які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті якої не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів.
Таким чином, операція з передання векселів шляхом індосаменту за зустрічними розрахунками шляхом поставки продукції підпадають під визначення «бартеру».
На підставі викладеного відповідач прийшов до висновку, що в порушення пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Лаура" не віднесло до складу податкових зобов'язань ПДВ у розмірі 25000грн. від операції з продажу векселів.
Позивач посилається на те, що мав місце розрахунок векселями як грошовою формою розрахунку, що передбачена чинною на час здійснення спірних господарських операцій Інструкцією №7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України»затвердженою Правлінням НБУ постановою №204 від 02.08.1996р., і згідно якої вексель є однією із форм розрахункових документів.
Відповідач стверджує, що в даному випадку мала місце бартерна операція.
На виконання вимог, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2007року з метою встановлення яка саме форма розрахунків мала місце - грошова чи бартерна, оскільки це має істотне значення для правильного вирішення даної справи, судом було залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову ВАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема»та витребувано пояснення та документи бухгалтерського обліку стосовно застосування вексельної форми розрахунків за спірною операцією.
Відповідно до пояснень №1648 від 25.12.07р., наданих ВАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема»вказані документи та пояснення він не може надати у зв’язку з тим, що документи бухгалтерського обліку (журнал обліку векселів та документи обліку операцій векселів (п.п. 38,39)) знищені у зв’язку з сплином строку зберігання, що підтверджується актом від 25.12.2003р.
Позивач зазначив, що вказані документи були у нього вилучені правоохоронними органами, на підтвердження чого надав копії протоколів виїмки від 12.11.2001р. та 16.11.2001р.
Крім того, відповідно до наданої відповідачем копії висновку №190 судово-бухгалтерської експертизи по кримінальній справі №99026202 від 24.03.2004р. експертом зазначено що у зв’язку з відсутністю документів бухгалтерського обліку ТОВ «Лаура»за 2000 рік неможливо встановити яким чином і в якому звітньому періоді відображено по бухгалтерському обліку ТОВ «Лаура»отримання та передача вказаних векселів у якості засобу платежу за отриману продукцію з ВАТ «Дніпротяжбуммаш».
Таким чином, сторонами не надано суду документів, на підставі яких можливо встановити, яким чином ТОВ «Лаура»та ВАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема»обліковували отримання та передачу векселів в бухгалтерському обліку цих підприємств і чи були нараховані податкові зобов'язання та чи використовувався податковий кредит за цими вексельними операціями.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує протии адміністративного позову.
Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що відповідачем допущено необгрунтовані не підтверджені документально припущення, що в порушення пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Лаура" не віднесло до складу податкових зобов'язань ПДВ у розмірі 25000грн. від операції з продажу векселів.
Таким чином, вимоги в частині визнання недійсними спірних рішень підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача стягнути з відповідачів - 5869грн.52коп., у тому числі: 31250грн.00коп. - суму шкоди (грошові кошти, вилучені відповідачем-1); 21100грн.00коп. - збитків від інфляції за період незаконного користування грошовими коштами позивача; 5419грн.52коп. - 3 % річних за незаконне користування грошовими коштами слід зазначити наступне.
Позивачем не надано доказів вилучення відповідачами у нього спірних коштів. Крім того, позивачем не визначено норм права, якими б встановлювався порядок стягнення з відповідачів (Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровськ та Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області) такої шкоди.
За викладених обставин суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Задовольнити адміністративний позов частково.
Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекціі у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 25/26/30695910/382 від 10.01.2002 р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 25000грн.00коп. та штрафних санкцій в сумі 6250грн.00коп.
Визнати недійсним податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0001822600/0 від 31.07.2002р.
В решті позову відмовити.
Присудити судові витрати у сумі 85грн.00коп. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лаура”.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.П.Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі 02.02.2008р.