ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
21.01.08р. | Справа № А36/625-07 |
За позовом Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі, м.Кривий Ріг
до Юридичної особи - Комунального житлового підприємства №33, м.Кривий Ріг
про стягнення 632376грн.26коп.
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання М.М.Тесля
Представники:
Від позивача: Уварова В.В., довіреність №767/10/240 від 14.01.2008р.
Від відповідача: Ткаченко С.М., директор, паспорт АК 091539 від 21.04.1998р.
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача до бюджету загальну суму податкового боргу в сумі 632 376грн.26коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач має узгоджені податкові зобов’язання не сплачені у встановлений законом термін.
Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Комунальне житлове підприємство № 33 зареєстроване виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 14.01.1994р.
Сума податкового боргу відповідача виникла у зв’язку з несплатою узгодженого податкового зобов”язання, яке виникло на підставі податкових повідомлень-рішень №№0002281500/0 від 07.04.2006р., №0002291500/0 від 07.04.2006р., №0002301500/0 від 07.04.2006р., податкових деклараціях податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства за 2004р, 2006р., 2007р., податкового розрахунку земельного податку за 2007р.
Проте, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судовий порядок звернення стягнення на активи платника податків поширюється лише на випадки, коли сума податкового боргу є попередньо неузгодженою.
Так, відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №21181-111 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язані юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусове стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду .
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
В даному випадку сума заборгованості по податкам є узгодженою, що підтверджується матеріалами справи (копії податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень, податкового розрахунку земельного податку).
За визначенням п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111 примусове стягнення - це звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження суми таким платником податків. У зв'язку з цим передбачений п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111 судовий порядок звернення стягнення на активи платника поширюється лише на випадки, коли сума податкового боргу є попередньо не узгодженою.
До того ж, відповідач по справі не є власником майна. Згідно пункту 1.1 Статуту Коммунального житлового підприємства №33, підприємство створено виконкомом Криворізької міської ради. Власником майна Підприємства є Криворізьк а міська рада.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.04.2007р. №034946 відповідач є комунальним підприємством.
Вказані обставини встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 36/8 від 07.02.2005р. та Ухвалою Вищого адміністративного суду України по вказаній справі від 29.11.2006р.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111 у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
У разі, коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі, коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
Докази виконання вимог до ст.11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111 позивачем не надані.
Згідно ч. 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97-ВР доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Частина 8 ст. 60 зазначеного Закону України встановлює, що об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Вищезазначена правова позиція, також, викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.11.2006р. по справфі №36/8.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до господарського суду з позовом не враховано, що відповідач по справі не є власником майна, не взято до уваги порядок стягнення податкового боргу, встановлений ст.ст.8-11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вимоги позивача щодо накладення арешту на активи, що належать відповідачу на підставі ст. 117 КАС України задоволенню не підлягають у зв”язку з тим, що позивач не довів що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення постанови в адміністративній справі.
Керуючись Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 94, 158-163, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили у відповідності до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.П. Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі 04.02.2008р.