26.04.2013
П О С Т А Н О В А Провадження № 2-а/331/50/13
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 331/2260/13-а
26 квітня 2013 року місто Запоріжжя
Суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя Васецька В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд визнати неправомірні дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та дії Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області та зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області сплатити на користь позивача недоплачену вихідну допомогу - суму прибуткового податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6025 гривень 79 копійок.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він з 02.08.1976 року працював суддею Токмацького районного суду Запорізької області, 11.06.2004 року пішов у відставку, в зв'язку з цим, відповідно до ЗУ «Про статус суддів» від 15.12.1992 року йому була нарахована і виплачена вихідна допомога в розмірі 40 326 гривень 46 копійок, з якої було утримано і перераховано до місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя податок у сумі 6025 гривень 79 копійок.
Оскільки, позивач вважає, що утримання з його вихідної допомоги прибуткового податку в розмірі 6025 гривень 79 копійок було протиправним, він звернутися до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження без судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області надав письмові заперечення проти позовних вимог ОСОБА_1, в яких просить в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Представник Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області надав письмові заперечення проти позовних вимог ОСОБА_1, в яких зазначає що жодних документів на підставі яких можливо здійснити списання коштів місцевого бюджету на користь позивача не надходило, тому підстави для перерахування коштів у Управління відсутні.
Взявши до уваги письмові заперечення представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно постанови Верховної Ради України від 20 травня 2004 року №1734-IV, прийнято рішення про звільнення з посади судді Токмацького районного суду Запорізької області Суслова М.С. у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 21.02.2013 ОСОБА_1, судді у відставці, була нарахована вихідна допомога при виході у відставку згідно Закону України "Про статус суддів " у сумі 46 352 гривень 25 копійок, з якої утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 6025 гривень 79 копійок, який було перераховано до місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя.
Право на отримання вихідної допомоги судді у разі його виходу у відставку, на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачене ч. 3 ст. 43 Закону України "Про статус суддів"№2862-XII від 15.12.1992, відповідно до якої, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Спеціальним законом у сфері оподаткування фізичних осіб, на момент виникнення спірних правовідносин, був Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003. Згідно з п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 цього Закону, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються, такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №4-рп/2007 від 18.06.2007 (справа про гарантії незалежності суддів) зокрема зазначив: "Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, повязану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004)"(абзац третій п.п. 3.4 п.3 рішення).
Аналіз наведених правових актів, з врахуванням правової позиції Конституційного Суду України, дає підстави дійти висновку, що вихідна допомога судді, в разі виходу його у відставку є видом соціальної допомоги в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", тому не підлягає оподаткуванню. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що у правовідносинах щодо оподаткування вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, з огляду на вказану правову позицію Конституційного Суду України, спеціальною нормою є положення ст. 43 Закону України "Про статус суддів", яка виключає можливість оподаткування вихідної допомоги.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160-164 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині утримання податку з вихідної допомоги та дії Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області в частині обслуговування місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя.
Стягнути з місцевого бюджету Орджонікідзевского району м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 утриманий податок з доходів фізичних осіб із суми вихідної допомоги при виході у відставку в розмірі 6025 (шість тисяч двадцять пять) гривень 79 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - ти денний строк з дня проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В. Васецька