РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/399/13Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.

"11" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіПриходченко А.П.,

СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Берегової сільської ради, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання недійсними та скасування рішень Берегової сільської ради, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки від власника за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 січня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами до Берегової сільської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання протиправними та скасування рішення 36 сесії 23 скликання Берегової сільської ради від 27.08.2001 р. № 857, яким було скасовано рішення виконкому Берегової сільської ради народних депутатів № 66 від 29.10.1990 р. «Про дозвіл на будівництво індивідуальних жилих будинків у с. Берегове» в частині надання земельної ділянки ОСОБА_6, а також - рішення виконкому Берегової сільської ради народних депутатів № 54/1 від 02.09.1993 р. «Про перезакріплення земельної ділянки» в частині виділення земельної ділянки ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, про скасування рішення 37 сесії 23 скликання Берегової сільської ради від 09.11.2001 р. № 904, на підставі якого ОСОБА_7 було видано Державний акт на землю, про скасування Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ІІ-КМ № 076699 площею 0,0708 га по АДРЕСА_1 виданого 01 лютого 2002 р на ім'я ОСОБА_7 та витребування від ОСОБА_8 зазначеної земельної ділянки. Позовні вимоги вмотивовані тим, що він є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 на підставі рішення Берегової сільської ради «Про виділення земельних ділянок» від 18.06.1991 р., рішення виконкому Берегової сільської Ради народних депутатів № 44 від 27.06.1991 р. «Про дозвіл на будівництво індивідуальних жилих будинків у с. Берегове», рішення виконкому Берегової сільської ради народних депутатів № 54/1 від 02.09.1993 р. «Про перезакріплення земельної ділянки». Будівництво за вказаною адресою було ним зупинено після виконання робіт з облаштування фундаменту жилого будинку. Він з моменту надання земельної ділянки оплачує податок на землю. У червні 2012 р. йому стало відомо, що рішенням 36 сесії 23 скликання Берегової сільської ради від 27.08.2001 р. № 857 були скасовані раніше прийняті рішення виконкому Берегової сільської Ради № 66 від 29.10.1990 р. «Про дозвіл на будівництво індивідуальних жилих будинків у с. Берегове» в частині надання земельної ділянки ОСОБА_6, а також рішення виконкому Берегової сільської ради народних депутатів № 54/1 від 02.09.1993 р. «Про перезакріплення земельної ділянки» в частині виділення земельної ділянки ОСОБА_6 по АДРЕСА_1. На підставі рішення 37 сесії 23 скликання Берегової сільської ради від 09.11.2001 р. № 904 ОСОБА_7 було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ІІ-КМ № 076699 площею 0,0708 га по АДРЕСА_1. Відповідно до Договору купівлі-продажу від 11.02.2002 р. земельну ділянку продано ОСОБА_8, якому було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ІІ-КМ № 010193. Недотримання Береговою сільською радою передбаченого земельним законодавством порядку вилучення земельної ділянки та припинення права володіння земельною ділянкою є підставою для визнання недійсним і скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_7, скасування виданого на його підставі Державного акту на землю та витребування у ОСОБА_8 земельної ділянки.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 23 січня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що суд не дав належної правової оцінки тому, що земельна ділянка була йому надана на законних підставах, були встановлені межі, на земельній ділянці ним розпочато будівництво, до квітня 2012 року ним сплачувалися податки на землю. Суд прийшов до неправильного висновку стосовно пропуску строку позовної давності, оскільки він не міг раніше знати про скасування рішення про виділення йому земельної ділянки. Суд вирішив питання про незаконність розпочатого ним будівництва на спірній земельній ділянці, хоча це не було предметом спору, до того ж відповідно до ст. 67 ЗК України, в редакції, що діяла на час виділення йому земельної ділянки, право володіння виникло у нього з моменту встановлення меж земельної ділянки в натурі і в подальшому земельна ділянка у нього не вилучалася. Також суд не звернув увагу на те, що відповідно до п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, представників Берегової сільської ради та ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В суді апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності відповідача ОСОБА_7, який належним чином повідомлений 27.05.2013 року про час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією (т.2 а.с.53).

Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення припису п.2 рішення виконкому Берегової сільської ради від 27.06.1991 року, яким позивачу було дозволено будівництво жилого будинку, він розпочав будівництво без документів що підтверджують право на землю та без дозвільних документів на будівництво; не надав суду документів, які б посвідчували його право користування спірною земельною ділянкою або право його власності та про встановлення меж ділянки в натурі, тому, ОСОБА_6 не був ані користувачем земельної ділянки, ані її власником; до прийняття рішення № 312 від 30.12.1999 р. ОСОБА_6 земельною ділянкою не користувався, право власності або право користування землею не оформляв, не оформляв він такого права і після 1999 року, отже відсутні порушення ст. 29 ЗК України в редакції 1991 року; стаття 388 ЦК України передбачає право власника на витребування майна від добросовісного набувача, але ОСОБА_6 не є власником або користувачем земельної ділянки, тому позов не може бути задоволений.

Погодитися з такими висновками не можна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, судом неповно досліджені матеріали справи, рішення ухвалене з порушеннями норм матеріального і процесуального права, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог як з підстав недоведеності позову, так і у зв'язку з пропуском строку позовної давності, що є взаємовиключними підставами.

З матеріалів справи вбачається, що п.1 рішенням 8 сесії 21 скликання Берегової сільської ради народних депутатів від 18.06.1991 року було виділено земельну ділянку площею 4,5 га для будівництва індивідуальних жилих будинків в районі озера Аджигал, а відповідно з п. 2 цього рішення виконавчому комітету доручено вирішити питання щодо розробки схеми індивідуальної забудови на території площею 4,5 га (т.1 а.с.39).

Рішенням виконкому Берегової сільської Ради народних депутатів № 44 від 27.06.1991 р. «Про дозвіл на будівництво індивідуальних жилих будинків в с. Береговому», ОСОБА_6 було дозволено будівництво жилого будинку по АДРЕСА_1. ОСОБА_6 було зобов'язано до отримання в Управлінні архітектури та містобудування м. Феодосія паспорту на забудову земельної ділянки та обов'язкової його реєстрації у виконкомі Берегової сільської Ради не починати будівництво (т.1 а.с.38).

На підставі цього рішення позивачем був отриманий проект забудови земельної ділянки з пояснювальною запискою до проекту, план земельної ділянки, акт виносу в натурі меж земельної ділянки, схема виносу в натурі меж земельної ділянки від 15.08.1991 року (т.2 а.с.32-36).

Таким чином, позивачем були виконані приписи. Вказані у рішенні виконавчого комітету та вимоги ст. 22 ЗК України 1990 року, відповідно до якої право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і отримання документу, який посвідчує це право.

Рішенням виконкому Берегової сільської Ради народних депутатів № 54/1 від 02.09.1993 р. «Про перезакріплення земельної ділянки» ОСОБА_6 було виділено земельну ділянку по АДРЕСА_1 в с. Берегове (т.1 а.с.37).

Отже, позивач на законних підставах набув право користування спірною земельною ділянкою, право на забудову та правомірно користувався земельною ділянкою.

28.12.1999 року членами постійної депутатської комісії з питань землекористування була здійснена перевірка використання земельних ділянок та встановлено факти невикористання ділянок більше двох років і несплати земельного податку, за результатами якої було складено акт, де зазначено під № 11 заборгованість у ОСОБА_6 по оплаті за землю 36,92. У висновку комісія вважала необхідним рекомендувати на пленарному засіданні Берегової сільської ради прийняти рішення про вилучення земельних ділянок у вказаних в акті громадян в порядку, встановленому ст.ст. 27,29 ЗК України.

Рішенням 19 сесії 23 скликання Берегової сільської Ради № 312 від 30.12.1999 р. «Про усунення порушень земельного законодавства України приватними забудовниками с. Берегове і прийняття заходів для задоволення потреб громадян у земельних ділянках» було затверджено акт постійної депутатської комісії та надано громадянам, які допустили порушення земельного законодавства України, місячний строк для їх усунення. В разі не усунення порушень припинити право власності і право користування земельними ділянками у встановленому порядку з зарахуванням їх до фонду «вільних земель» Ради для надання громадянам, які подали заяви згідно черговості (т.1 а.с.26).

Відповідно до п.п.4,8 ч.1 ст. 27 ЗК України в редакції від 13.03.1992 року право користування земельною ділянкою припиняється у разі систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України та невикористання протягом двох років земельної ділянки для несільськогосподарських потреб. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5-9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача, провадиться у судовому порядку.

Згідно з ч.2 ст. 29 ЗК України в редакції від 13.03.1992 року у разі виявлення випадків систематичного невнесення платежів за землю органи державного контролю за використанням і охороною земель або фінансові органи письмово попереджають власників землі і землекористувачів про необхідність усунення цих порушень у місячний строк. Частиною 3 передбачалося, якщо порушення за цей час не будуть усунуті, на винних накладається адміністративне стягнення у встановленому порядку і надається додатково місячний строк для усунення порушень. Якщо порушення і в цей строк не будуть усунуті, вказані органи передають відповідній місцевій Раді народних депутатів або власнику землі, який надав земельну ділянку в користування, акт і свій висновок про необхідність припинення права на земельну ділянку. Місцеві Ради народних депутатів на підставі одержаних матеріалів через уповноважені ними органи звертаються з позовом до суду про припинення права власності на земельну ділянку.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що позивачу ОСОБА_6 було відомо чи було повідомлено про складання акту від 28.12.1999 року щодо перевірки використання земельних ділянок та про прийняття Береговою сільською радою рішення № 312 від 30.12.1999 року. Відсутні дані також і відносно того, яким чином контролювалося виконання цього рішення, чи попереджався позивач письмово про необхідність сплати платежу за землю у встановлений строк, чи накладалося на нього адміністративне стягнення в разі невиконання попередження, чи надавався йому додатковий строк для усунення порушень, чи пропонувалося ОСОБА_6 в добровільному порядку припинити право користування земельною ділянкою, а в разі його відмови, чи зверталася Рада з відповідним позовом до суду. Не було надано таких доказів і в судовому засіданні апеляційного суду представником Берегової сільської ради.

В порушення вимог ст.ст. 27,29 ЗК України в редакції від 13.03.1992 року рішенням 36 сесії 23 скликання Берегової сільської Ради від 27.08.2001 р. № 857 було скасовано рішення виконкому Берегової сільської ради від 29.10.1990 р. № 66 «Про дозвіл будівництва індивідуальних жилих будинків в с. Берегове» у частині надання земельної ділянки ОСОБА_6, а також скасовано рішення виконкому Берегової сільської Ради від 02.09.1993 р. № 54/1 «Про перезакріплення земельної ділянки» у частині виділення земельної ділянки ОСОБА_6 по АДРЕСА_1. Передано земельну ділянку по АДРЕСА_1 у розпорядження Ради для надання громадянам в порядку черговості на отримання земельних ділянок (т.1 а.с.42).

До того ж, перевіряючи зміст рішення виконкому Берегової сільської ради народних депутатів від 29.10.1990 року № 66, колегією суддів встановлено, що це рішення не стосується ОСОБА_6, оскільки ніякі питання відносно його прав та обовязків не вирішувалися. У цьому рішенні ставилося питання про виділ земельних ділянок під забудову 76-ти індивідуальних жилих будинків в районі вул. 40 років Перемоги с. Берегове для інших забудовників відповідно до списку-додатку на 76 осіб, серед яких прізвище позивача відсутнє (т.2 а.с.48-50).

Як було вже вказано, дозвіл на будівництво індивідуального жилого будинку ОСОБА_6 було надано за адресою по АДРЕСА_1 рішенням виконкому Берегової сільської ради народних депутатів від 27.06.1991 року № 44 і це рішення є чинним (т.1 а.с.38).

Разом з тим, рішенням 37 сесії 23 скликання Берегової сільської Ради від 09.11.2001 р. № 904 було дано згоду на передачу безоплатно у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,07 га для будівництва та обслуговування жилого будинку громадянину України ОСОБА_7 На підставі цього рішення 01.02.2002 р. ОСОБА_7 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ-КМ № 076699, а згідно з договором купівлі-продажу від 11.02.2002 року, реєстровий № 575, ОСОБА_7 продав земельну ділянку ОСОБА_8, який в свою чергу отримав Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ-КМ № 010193 від 11.07.2002 р. (т.1 а.с.43-46,88-89).

Статтею 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом: визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Вирішуючи питання про недійсність та скасування рішень Берегової сільської ради від 27.08.2001 року № 857 та від 09.11.2001 року № 904, колегія суддів виходить з того, що органи місцевого самоврядування відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Отже, враховуючи те, що позивач ОСОБА_6 на підставі відповідних рішень органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку отримав у користування земельну ділянку та дозвіл на будівництво жилого будинку, відповідно до яких були встановлені межі земельної ділянки, розроблено проект забудови земельної ділянки та розпочато будівництво, факт якого встановлено судом першої інстанції з виїздом за місцем розташування спірної земельної ділянки та зафіксовано у протоколі огляду земельної ділянки від 12.12.2012 року (т.1 а.с.182), приймаючи до уваги те, що ОСОБА_6 і на це час є платником податку на землю і згідно з довідкою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.04.2012 року заборгованості не має (т.1 а.с.40,172-177)., колегія суддів приходить до висновку, що рішеннями Берегової сільської ради від 27.08.2001 року № 857 та від 09.11.2001 року № 904 порушені права позивача щодо користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням 36 сесії 23 скликання Берегової сільської Ради від 27.08.2001 р. № 857 радою було самостійно вирішене питання про скасування попереднього рішення від 02.09.1993 року № 54/1, яким виділялася земельна ділянка ОСОБА_6, хоча відповідно до вимог ст.ст. 27,29 ЗК України, в редакції чинній на той час, Берегова сільська рада повинна була вирішувати питання щодо припинення права позивача на користування земельною ділянкою в судовому порядку, тому ці порушення є підставою для визнання рішення в частині, що стосується прав позивача, недійсним і воно підлягає скасуванню. Зокрема, підлягає скасуванню посилання у п.1 рішення на те, що рішенням виконкому Берегової сільської ради від 29.10.1990 року № 66 ОСОБА_6 надавалася земельна ділянка, оскільки цим рішенням було дозволено будівництво індивідуальних жилих будинків іншим особам. Підлягає повністю скасуванню п.2 вказаного рішення та п.3 в частині передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у розпорядження Ради.

Оскільки відповідачу ОСОБА_7 рішенням 37 сесії 23 скликання Берегової сільської Ради від 09.11.2001 р. № 904 було дано згоду на передачу безоплатно у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,07 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, але позивач ОСОБА_6 був незаконно позбавлений права користування цією земельною ділянкою, то вказане рішення підлягає визнанню недійсним і скасуванню. Підлягає скасуванню також і державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ-КМ № 076699, виданий на підставі цього рішення на ім'я ОСОБА_7

Згідно з п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи те, що у позивача ОСОБА_6 спірна земельна ділянка перебувала у користуванні на законних підставах, його позовні вимоги про застосування ст. 388 ЦК України є правомірними.

При розгляді справи встановлено, що земельна ділянка вибула із користування ОСОБА_6 поза його волею з порушенням встановленого порядку припинення права користування ділянкою, оскільки він не попереджався про порушення правил землекористування, встановлених актом від 28.12.1999 року, до його відома не було доведено про існування цього акту, а згодом і про винесення рішення від 30.12.1999 року № 312, яким надавався громадянам строк для усунення порушень, з позивачем не проводилася бесіда відносно подальшого користування ділянкою, в судовому порядку не вирішувалося питання про припинення права позивача на користування спірною земельною ділянкою.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що земельна ділянка, яка розташована в с. Берегове по АДРЕСА_1 підлягає витребуванню у ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6

Відповідно до ст.ст. 256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Про застосування строку позовної давності заявляв представник відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_11

Колегія суддів вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права він дізнався у червні 2012 року. Оскільки ці доводи ніякими доказами не спростовані, то порушені права позивача підлягають захисту та поновленню.

Враховуючи, що судом першої інстанції оскаржене рішення було ухвалене з порушеннями п.п.1,3,4 ст. 309 ЦПК України, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 січня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати п. 2 рішення 36 сесії 23 скликання Берегової сільської ради м. Феодосії, яким скасовано рішення виконавчого комітету Берегової сільської ради народних депутатів м. Феодосії № 54/1 від 02 вересня 1993 року «Про перезакріплення земельної ділянки» в частині виділу земельної ділянки громадянину ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, п. 3 цього рішення в частині передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у розпорядження Ради для надання громадянам в порядку черговості на отримання земельних ділянок, а також посилання у п. 1 цього ж рішення на надання земельної ділянки ОСОБА_6.

Визнати незаконним та скасувати рішення 37 сесії 23 скликання Берегової сільської ради м. Феодосія № 904 від 09 листопада 2001 року «По заяві громадянина ОСОБА_7».

Скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КМ № 076699 від 01 лютого 2002 року на земельну ділянку площею 0,0708 га. по АДРЕСА_1, реєстраційний номер № 1258 на ім'я ОСОБА_7.

Витребувати у ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0708 га, розташовану по АДРЕСА_1.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.