Номер провадження № 22-ц/785/4618/13
Головуючий у першій інстанції Рева С.В.
Доповідач Троїцька Л. Л.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Таварткіладзе О.М., Фальчука В.П.,
при секретарі - Каланжовій Н.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
05.02.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просив визнати за ним право власності на літню кухню за літ. «Д», яка була побудована його батьком - ОСОБА_6, входить до ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 та перейшла йому за заповітом і на підставі рішення Народного суду Київського району м. Одеси від 21.11.1975 року (а.с.1-2).
Позов обґрунтував тим, що йому належить 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Народного суду Київського району м. Одеси від 21.11.1975 року.
Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці, яка також належить йому на підставі державного акту серії ЯА № 357934 від 16.12.2004 року.
15.10.2009 року ОСОБА_8 уклала з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір дарування, нотаріально посвідчений, відповідно до якого подарувала, а відповідачі прийняли в дар в рівних частках житловий будинок з надвірними спорудами за вищевказаною адресою, який складається з кам'яного житлового будинку літ. «Д», надвірних споруд літ. «М, Л», житловою площею 15,2 кв.м., загальною площею 40 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею 629 кв.м.
Однак, будинок під літ. «Д» фактично є літнєю кухнею, яка була побудована його батьком ОСОБА_6 та входила до 1/2 частини житлового будинку, який належить йому на підставі вищевказаного рішення суду від 21.11.1975 року. Це також підтверджується технічним паспортом від 01.06.1977 року, складеним 20.12.1974 року, де помилково вказано, що літня кухня за літ. «Д» зазначена як самочинно побудована, належить ОСОБА_6
Посилаючись на те, що у ОСОБА_8 не було права володіти та розпоряджатися спірним приміщенням, і вона незаконно подарувала літню кухню відповідачам, ОСОБА_2 просив задовольнити його позов.
Відповідачі проти задоволення позову заперечували.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11.04.2013 року в позові відмовлено (а.с.69-71).
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_2 та його представник сповіщені апеляційним судом належним чином, однак до судового засідання не з`явилися. Від представника позивача - ОСОБА_9 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з поганим станом здоров`я ОСОБА_2 і зайнятістю його представника в інших судових засіданнях.
Між тим, жодного доказу в підтвердження вказаних обставин до клопотання не надано.
При викладених обставинах, колегія вирішила за можливим слухати справу у відсутності не з`явившихся осіб.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заперечень на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи наступні обставини.
Рішенням правління колгоспу ім. Карла Лібкнехта Кагановіческого району м. Одеси від 07.06.1957 року батькові позивача ОСОБА_6 була виділена земельна ділянка під забудову, що підтверджується випискою з протоколу засідання правління колгоспу ім. Карла Лібкнехта Кагановіческого району м. Одеси № 14 від 07.06.1957 року (а.с.5).
19.12.1969 року батько позивача зареєстрував шлюб з ОСОБА_8
12.11.1974 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким заповів позивачу належну йому половину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с.7).
27.12.1974 року батько позивача помер.
Рішенням народного суду Київського району м. Одеси від 21.11.1975 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину вищевказаного домоволодіння (а.с.9).
19.01.1976 року на підставі рішення правління колгоспу ім. Карла Лібкнехта ОСОБА_8 було виділено земельну ділянку площею 0,09 га, на якій знаходилася спірна споруда. Правління колгоспу не заперечувало проти переобладнання споруди літнього типу в житловий будинок для проживання в ньому, приймаючи до уваги, факт відсутності в неї житлової площі (а.с.55, 56, 57-58, 59).
Рішенням народного суду Київського району м. Одеси від 26.11.1976 року ОСОБА_8 була виселена із належної позивачу частини будинку, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.57).
В 1978 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_8 про виселення її також з літньої кухні під літ. «Д» домоволодіння НОМЕР_1 за вищевказаною адресою.
Рішенням народного суду Київського району м. Одеси від 29.08.1978 року провадження у справі закрито за непідсудністю, оскільки споруда під літ. «Д» є самочинно побудовою (а.с.57-58).
На підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси за № 398 від 23.04.1986 року ОСОБА_8 16.04.1987 року отримала свідоцтво про право власності на спірний будинок, що побудований останньою на земельній ділянці площею 900 кв.м.
22.01.1988 року рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси за № 47 вищевказане рішення залишено у силі.
04.08.1989 року рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси за № 42 скасовані рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси за № 398 від 23.04.1986 року та за № 47 від 22.01.1988 року, тому що ОСОБА_8 в строки не усунула недоліки, допущені при будівництві будинку (а.с.12).
19.07.1991 року рішенням Київської районної ради за № 399 споруда під літ. «Д» площею 40 кв.м. по АДРЕСА_1, збережена з правом користування за гр. ОСОБА_8 (а.с.13).
10.09.2004 року позивач ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 21.11.1975 року зареєстрував на своє ім.`я право власності на 1/2 частину будинку, належну йому після смерті батька (а.с.14).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31.10.2005 року визнано за ОСОБА_8 право власності на будинок під літ. «А» з надвірними спорудами та зобов'язано КП «ОМБТІ та РОН» зареєструвати за нею право власності.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.05.2006 року вказане рішення першої інстанції було змінено та відмовлено ОСОБА_8 у задоволенні позову в частині визнання права власності на вказаний будинок, в іншій частині залишено без змін.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.09.2011 року скасоване рішення суду першої інстанції від 31.10.2005 року в частині вимог про зобов'язання здійснити держану реєстрацію будинку за ОСОБА_8 (а.с.17-19).
15.10.2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли в дар в рівних частках житловий будинок з надвірними спорудами під АДРЕСА_1, який складається з кам'яного житлового будинку літ. «Д», а також надвірних споруд літ. «М, Л» житловою площею 15,2 кв.м., загальною площею 40 кв.м., що розташовано на земельній ділянці площею 629 кв.м.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05.07.2012 року вищевказаний договір дарування визнано недійсним.
Рішенням апеляційного суду від 21.11.2012 року дане рішення скасовано та відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_8 побудувала спірний будинок, здала його до експлуатації та 16.04.1987 року отримала свідоцтво про право власності, яке зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН», а тому правомірно набула на нього право власності (а.с.20-22, 35-36).
Крім того, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що на час укладання договору дарування ОСОБА_8 була власником будинку і мала право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України, а скасування рішень виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси, якими прийнято будинок до експлуатації, не може бути підставою позбавлення останньої права власності на цей будинок, оскільки само свідоцтво та його реєстрація не були скасовані.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 по даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 правомірно набули право власності на будинок під літ. «Д» з надвірними спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
При цьому, керувався вимогами ст.328, ч.1 ст.386, ст.392 ЦК України та відповідними нормами ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що споруда під літ. «Д», побудована ОСОБА_6, і входить до ? частини житлового будинку АДРЕСА_1, є безпідставні і спростовуються рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.11.2012 року, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вказана будівля при житті батька позивача була самочинно споруджена під літню кухню, і з дозволу відповідних органів переобладнана ОСОБА_8 під жилий будинок на земельній ділянці, наданій їй в користування.
Посилання в скарзі на те, що судом не досліджені докази, на яких ґрунтується позов ОСОБА_2, є неспроможними, оскільки всі надані сторонами докази були оцінені судом в їх сукупності і відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.
Інших правових доводів скарга не містить.
З урахуванням викладеного, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог закону, і відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає відхиленню.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
О.М.Таварткіладзе
В.П.Фальчук