АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6541/13 Справа № 2-1951/11 Головуючий у 1 й інстанції - Бойко О.М. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Ткаченко І.Ю.,

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.,

При секретарі: Савчук Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - відмовлено у повному обсязі. Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю - задоволено у повному обсязі. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_3: земельну ділянку площею 0,0501 га, що розташована в АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу від 25 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріально округу ОСОБА_4, зареєстрований за № 2486; дачний будинок АДРЕСА_1, Дніпропетровської області, відповідно до договору купівлі-продажу від 25.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований за № 2484 (а.с. 162-163).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, а її позов до ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі (а.с. 166-170).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 13 серпня 2005 року по 19 травня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу ОСОБА_3 за власні кошти, які були подаровані йому його матір'ю ОСОБА_5, що підтверджуються копією письмової розписки від 23 вересня 2006 року, було придбано земельну ділянку площею 0,0501 га та дачний будинок, що розташовані в АДРЕСА_1, відповідно до договорів купівлі-продажу від 25 вересня 2006 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованих за № № 2484, 2486. Дачний будинок загальною площею по внутрішньому обміру - 78,5 кв.м, з яких загальна площа приміщень - 77,2 кв.м, основних - 53,4 кв.м, допоміжних - 23,8 кв.м, площа літніх приміщень - 1,3 кв.м, господарські будівлі та споруди: А - Дачний будинок, мс - мансарда, пг - погріб, Б - вбиральня, В - сарай, Г - літній душ, Д - навіс, к колодязь, №1 - ворота, №2 - хвіртка, №3 - огорожа, №4 - огорожа, І - замощення.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольняючи позов ОСОБА_3 суд виходив із того, що договір завдатку на придбання житлового будинку було укладено між ОСОБА_6 - продавцем та ОСОБА_5 - матір'ю ОСОБА_3, грошові кошти на придбання вищезазначеної зазначеної земельної ділянки та дачного будинку були подаровані ОСОБА_3 його матір'ю ОСОБА_5, про що зазначено в розписці від 23.09.2006 року, а тому придбані земельна ділянка та дачний будинок є його особистою приватною власністю, що передбачено п. 3 ч.1 ст. 57 СК України.

Однак з таким висновком суду не погоджується колегія суддів.

Так, дійсно, під час перебування у шлюбі було придбано земельну ділянку площею 0,0501 га та дачний будинок, що розташовані в АДРЕСА_1, відповідно до договорів купівлі-продажу від 25 вересня 2006 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованих за № № 2484, 2486 на ім'я відповідача ОСОБА_3

Однак, суд 1 інстанції помилково зробив висновок, що вищевказані земельна ділянка та дачний будинок є особистою приватною власністю відповідача, посилаючись на те, що гроші на придбання були подаровані йому матір'ю, а договір завдатку було укладено між ОСОБА_6 - продавцем та ОСОБА_5 - матір'ю ОСОБА_3

Так, в матеріалах справи знаходиться копія розписки від 23.09.2006 року про отримання ОСОБА_3 в дар від ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 155 000 грн. на придбання спірного майна (т. 1 а.с. 17). Але, відповідно до ч. 5 ст.719 ЦК України, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17х50=850 грн.), укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно п.1 ч.1 ст. 1 до Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93, "валютні цінності", в тому числі, це й валюта України, а саме, грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України. Отже, сума 155000 грн., зазначена в розписці, значно перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - 850 грн., тому цей договір підлягав нотаріальному посвідченню.

Враховуючи, що договір дарування у вигляді розписки не було нотаріально посвідчено, то суд 1 інстанції не обґрунтовано дійшов висновку, що зазначена сума була подарована ОСОБА_3

Крім того, ОСОБА_3 не було доведено, що кошти в сумі 155 000 грн. ним були витрачені саме на придбання спірного дачного будинку та земельної ділянки.

Також суд 1 інстанції помилково зробив висновок, що укладання договору завдатку між ОСОБА_6 - продавцем та ОСОБА_5 - матір'ю ОСОБА_3 є підтвердження придбання спірного майна як особистої приватної власності ОСОБА_3, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, земельна ділянка та дачний будинок розташовані по АДРЕСА_1 і були придбані ОСОБА_3, в тому числі дачний будинок за 81559 грн. та земельну ділянку за 881, 47 грн., а договір завдатку укладено між ОСОБА_6 - продавцем та ОСОБА_5 - матір'ю ОСОБА_3 на суму 101000 грн. в рахунок платежів по договору купівлі продажу за 151500 грн. житлового будинку АДРЕСА_1. Таким чином, придбане майно та майно стосовно якого укладався договір завдатку не можна вважати тотожнім.

Також, колегія суддів враховує, що укладені договори купівлі-продажу земельної ділянку та дачного будинку нотаріусом проводилися за згода дружини покупця.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до ст.. 309 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та задоволення в повному обсязі позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2013 року - скасувати.

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_2 на ? частину дачного будинку АДРЕСА_1, загальною площею по внутрішньому обміру - 78,5 кв.м, з яких загальна площа приміщень - 77,2 кв.м, основних - 53,4 кв.м, допоміжних - 23,8 кв.м, площа літніх приміщень - 1,3 кв.м, господарські будівлі та споруди: А - Дачний будинок, мс - мансарда, пг - погріб, Б - вбиральня, В - сарай, Г - літній душ, Д - навіс, к колодязь, №1 - ворота, №2 - хвіртка, №3 - огорожа, №4 - огорожа, І - замощення, та на ? частину земельної ділянки, площею 0,0501 га, що розташована в АДРЕСА_1.

У задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: