Справа № 1кс/1525/13
Провадження № 11сс/782/396/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2013 червня місяця 19 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Шапки В. В.
суддів: Рябчун О.В., Стороженко С.О.
за участю секретаря Дорошенко Ю. Б.
прокурора: Сорокіна О. В.
заявника: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляцію ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 24 травня 2013 року про відмову в роз'ясненні судового рішення
В С Т А Н О В И Л А:
25 лютого 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Ленінського районного суду м. Луганська зі скаргою, в якій вказали, що 13.02.2013 року та 20.02.2013 року вони зверталися до прокуратури Луганської області з повідомленнями про злочини, в тому числі про протиправне втручання працівників прокуратури в діяльність суддів Ленінського районного суду м. Луганська, шляхом здійснення на них тиску з метою схилення до ухвалення завідомо неправосудних рішень, проте вказані повідомлення в порушення вимог КПК України не вносилися до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Просили визнати дії та бездіяльність прокурора Луганської області Мельника А.С. та підпорядкованих йому посадових осіб прокуратури Луганської області до вчинення наведених в скарзі правопорушень неправомірними в частині неприйняття, в передбаченому ст.214 КПК України та у відповідності до положення Про єдиний реєстр досудових розслідувань повідомлення про злочин; невнесення відомостей про злочин до ЄРДР; ненадання заявникам повідомлень про внесення відомостей до ЄРДР; зволікання з початком досудового розслідування, що призвело до правових наслідків.
Просили зобов'язати прокурора Луганської області Мельника А.С. негайно внести відомості про злочин до ЄРДР за повідомленням заявників про кримінальне правопорушення 13. 02. 2013 року, негайно розпочати досудове розслідування, надати заявникам повідомлення про внесення відомостей до ЄРДР, надати витяг з ЄРДР, визнати потерпілими осіб, які постраждали від протиправних посягань шляхом втручання в діяльність судових органів та вчинення тиску на суддів під час здійснення правосуддя, повідомити про такі правопорушення Генерального прокурора України Пшонку В. П. та Вищу раду юстиції України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 22 квітня 2013 року в задоволенні скарги відмовлено.
14. 05. 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про роз'яснення вказаної вище ухвали суду, в якій просили:
- роз'яснити зміст ухвали слідчого судді Вінтоняк Н.Д. від 22.04.2013 року в частині підстав для відмови в задоволені їх вимог з нормативно - правовим обґрунтуванням та вмотивуванням;
- роз'яснити, якою нормою закону передбачено обов'язок слідчого або прокурора приймати та реєструвати до ЄРДР заяви з повідомленням про кримінальне правопорушення лише за наявності обставин, що можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою кримінального правопорушення;
- роз'яснити якою нормою закону передбачено право не приймати та реєструвати до ЄРДР заяву з повідомленням про кримінальне правопорушення та право не проводити досудове розслідування в порядку, передбаченому ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України, в разі відсутності об'єктивних даних, що свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення в діях особи;
- роз'яснити, якою нормою закону передбачено право прокурора надавати правову оцінку щодо наявності чи відсутності ознак кримінального правопорушення в діях та бездіяльності службових осіб прокуратури Луганської області без внесення відомостей про кримінальне правопорушення та без проведення досудового розслідування, за наявності заяви з повідомленням про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 376 КК України;
- роз'яснити, якою нормою закону надано право прокурору чи іншій уповноваженій особі на прийняття та реєстрацію заяви з повідомленням про кримінальне правопорушення відмовляти в допитуванні заявників;
- роз'яснити, в якій редакції Кримінального процесуального Кодексу України вказано, що саме ч.5 ст. 214 КПК України передбачено обов'язок прокурора чи слідчого вносити відомості до ЄРДР, та обов'язок проводити розслідування лише за наявності відомостей що можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою кримінального правопорушення;
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 24 травня 2013 року в задоволенні заяви про роз'яснення ухвали Ленінського районного суду м. Луганська від 22 квітня 2013 року відмовлено.
Не погодившись з даною ухвалою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали на неї апеляційну скаргу, просили поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що строк не був пропущений без поважних причин, оскільки скарга була розглянута без їх повідомлення та у їх відсутності, копія ухвали їм своєчасно направлена не була, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали її відповідно 03.06.2013 та 04.06.2013 року, а ОСОБА_2 не отримав зовсім.
Просили скасувати ухвалу посилаючись на те, що висновок слідчого судді про відсутність підстав для роз'яснення судового рішення не відповідає дійсності.
Вважають, що суддя, відмовляючи їм в задоволені скарги послався на не існуючи норми закону, всупереч вимогам ст. 370 КПК України належним чином не мотивував своє рішення.
Вказують на те, що висновок судді про те, що вони ставлячи питання про роз'яснення судового рішення просять змінити ухвалу від 22.04.2013 року про відмову їм в задоволенні скарги на бездіяльність прокурора Луганської області Мельника А.С. та підпорядкованих йому посадових осіб прокуратури Луганської області є безпідставним та необґрунтованим.
В суді апеляційної інстанції:
- заявник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляції повністю, пояснив, що має довіреність на представництво інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та вважає що його участі в суді апеляційної інстанції достатньо для розгляду апеляції з урахуванням їх інтересів.
- прокурор заперечував проти задоволення вимог апеляції, пояснив, що ухвала суду є на його думку законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1, підтримавшого апеляцію, думку прокурора, який вважав, що апеляція не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляції, колегій суддів приходить до наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи суд розглянув заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про роз'яснення судового рішення за їх відсутності. Достовірні данні про те, що вказані особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви, в матеріалах справи відсутні.
Копії ухвали суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали відповідно 03.06.2013 та 04.06.2013 року, а ОСОБА_2 на час подачи апеляції зовсім не отримав.
Таким чином, підстав вважати, що заявниками строк на подачу апеляції пропущений без поважних причин не має, а тому його слід поновити.
Що стосується доводів апеляції про скасування ухвали слідчого судді про відмову в роз'ясненні судового рішення, то колегія судів находить їх необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 380 КПК України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Таким чином, відповідно до загальних положень законодавства, рішення суду має бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Тобто, у заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме в ньому є незрозумілим, у чому полягає ця незрозумілість, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання тощо.
Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні вимог заявників суд в своїй ухвалі від 22.04.2013 року мотивував своє рішення тим, що вимоги ст. 214 КПК України прокуратурою Луганської області при розгляді повідомлень ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 13.02.2013 та 20.02.2013 року порушені не були.
Послався на те, що окрім голослівних тверджень обумовленних субьективним сприйняттям останніх та оцінкою обставин в зв'язку незгодою з постановленими судовими рішеннями, фактичних даних, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень, їх заяви не містять.
Як вбачається із заяви та оскаржуваної ухвали ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили роз'яснити їм норми чинного КПК України та мотиви прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги про бездіяльність посадових осіб прокуратури Луганської області.
Окрім того, зміст їх заяви свідчить про те, що іх доводи про необхідність роз'яснення судового рішення фактично зводились до переоцінки мотивів прийнятого судом рішення з точки зору їх інтересів.
Таким чином, слідчий суддя правильно прийшов до висновку, що вимоги заяви про роз'яснення судового рішення не підлягаю задоволенню, оскільки не відповідають положенням ст. 380 КПК України, а тому апеляція заявників не підлягає задоволенню.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Луганська від 24 травня 2013 року.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 24 травня 2013 року про відмову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в роз'яснені ухвали Ленінського районного суду м. Луганська від 22 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: