КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.10.2008                                                                                           № 6/192

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Писаренко М.О. дов. від 12.12.2007р.

 від відповідача - Гомон О.О. дов. від 27.12.2007р. № 220\992\д

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство оборони України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2008

 у справі № 6/192  

 за позовом                               Підприємство "Артек-Союз"

 до                                                   Міністерство оборони України

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                  стягнення 445783,03 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Підприємством «Артек-Союз» (надалі позивач) заявлений позов до Міністерства оборони України (надалі відповідач) про стягнення з відповідача 445783,03 грн. заборгованості за проведення ремонтних робіт за договором від 11.07.2006р. № 251\4\2\06\30, з яких 412361,92 грн. становить сума основного боргу, 38257,28 грн. – пені, 7163,83 грн. – три проценти річних від простроченої суми. Позовні вимоги обґрунтовані приписами 612, 625 Цивільного кодексу України з огляду на те, що загальна вартість виконаних позивачем ремонтно-будівельних робіт у їдальнях, наданих відповідачем для організації харчування особового складу військових частин згідно договору від 11.07.2006р. № 251\4\2\06\30, складає 336218,40 грн., що підтверджується залученими актами. Однак, відповідач підписавши акти приймання виконаних підрядних робіт, не сплатив позивачеві їх вартість, що слугувало підставою для звернення до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2008 у даній справі позовні вимоги задоволені частково, з Міністерства оборони України стягнуто 412361,92 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 7163,83 грн. – три проценти річних. У задоволенні позову щодо стягнення 38257,28 грн. пені відмовлено з огляду на вимоги статей 216, 230 Господарського кодексу України, 547 Цивільного кодексу України, за умови неподання доказів укладання сторонами правочину щодо стягнення пені за вказані правопорушення. Суд визнав правомірними та задовольнив позовні вимоги Підприємства «Артек-Союз» щодо стягнення 412361,92 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 7153,83 грн. – три проценти річних  з огляду на встановлення факту проведення позивачем капітального ремонту в їдальнях відповідача, що підтверджується актами виконаних робіт. При цьому, суд застосувавши приписи статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», визнав обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості виконаних ним ремонтних робіт, погоджених з відповідачем (що підтверджується підписаними актами) За наведених обставин, зважаючи на вимоги статей 526 та 625 Цивільного кодексу України та враховуючи строк дії договору – 31.12.2006р., суд І інстанції визнав правомірними позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних.

Відповідач -  Міністерство оборони України, не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2008 у цій справі просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- посилаючись на вимоги статті 776 Цивільного кодексу України та умови п. 2.7.2 та п. 5.1.8. укладеного між позивачем та відповідачем договору, наголошує на тому, що поточний ремонт приміщення, виконаний позивачем, має проводиться за його рахунок, і відповідно відсутні правові підстави для стягнення з відповідача понесених витрат за ремонт.

- наголошує на тому, що суд І інстанції безпідставно визнав погодженим з боку відповідача виконання позивачем робіт з ремонту.

- в оспорюваному рішенні суд безпідставно зробив висновок про те, що обов’язок відповідача сплатити кошти має бути здійснений до 31.12.2006р. – до закінчення строку дії договору.

У відзиві на апеляційну скаргу та залучених поясненнях, позивач просить залишити без змін оскаржуване рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2008р. з мотивів, у ньому викладених. При цьому, позивач наголошує на тому, що ним було виконано капітальний ремонт приміщень – їдалень, який був узгоджений з відповідачем. Зауважує на тому, що відповідач в порушення умов  п. 2.7.2 договору передав приміщення, які не могли бути використані за цільовим призначенням щодо надання послуг з харчування, у зв’язку з чим позивач був вимушений провести ремонт цих приміщень для належного виконання з його боку зобов’язань щодо забезпечення харчування військового складу.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/1/1 від 18.08.2008 р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Буравльова С.І у відпустці) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 48/81 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Смирнова Л.Г., Попікова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 р. відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України було відкладено розгляд справи в зв’язку з неявкою представника позивача в судове засідання.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/1/5 від 03.09.2008 р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю (виходом на роботу судді, який входить до постійного складу даної колегії суддів) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 48/81 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Буравльов С.І., Попікова О.В.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 11 липня 2006р. між Міністерством оборони України (ЗАМОВНИК) в особі заступника Міністра оборони України Терещенка В.І., та підприємством „Артек-Союз” (ВИКОНАВЕЦЬ), укладений договір № 251\4\2\06\30 про закупівлю послуг з організації харчування особового складу Севастопольського військового –морського інституту, військових частин А 4591 (навчального центру Військово-морських сил), А 4515 (п.Любимівка), А 1100 (м. Саки), предметом якого сторони визначили наступне:

- виконавець зобов’язується надавати послуги з організації харчування особового складу Севастопольського військового –морського інституту, військових частин А 4591 (навчального центру Військово-морських сил), А 4515 (п.Любимівка), А 1100 (м. Саки) – (представники замовника) в стаціонарних та польових умовах згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогами чинного законодавства,

- а замовник зобов’язується приймати послуги через представників замовника які діють на підставі довіреності Міністерства оборони України та здійснювати оплату наданих виконавцем послуг у кількості, строки та за цінами згідно з положеннями цього Договору у відповідності із специфікацією.

Умовами договору сторони погодили порядок надання послуг, а саме: для організації надання послуг Представники замовника, за погодженням з виконавцем, забезпечують його своїм майном, відповідно до глави 60 Цивільного кодексу України. Майно надається в робочому стані за списком, відображеним в акті прийому-передачі зі складанням акту якісного стану та відомості дефектації на майно. Якісні та кількісні параметри послуг з організації харчування повинні відповідати вимогам Закону України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” (п. 2.1-2.3 договору).

При цьому, умовами згаданого договору сторони погодили порядок використання нерухомого та рухомого військового майна. Зокрема, майно передається безоплатно для користування протягом встановленого строку відповідно до статті 827 Цивільного кодексу України (п. 2.7.1); виконавець особисто належним чином та в інтересах замовника використовує надані йому об’єкти та майно тільки за цільовим та функціональним призначенням і здійснює своїми силами та за свій рахунок обслуговування і поточний ремонт майна, яке втратило свої властивості в розмірах не менше ніж обсяг амортизаційних відрахувань. Виконавець виконує поточний ремонт нерухомого військового майна (будівель та споруд) в розмірі не меншому ніж обсяг амортизаційних відрахувань. ( п. 2.7.2, 2.7.3)  

Окрім цього, згідно п. 2.8.2 та 2.10 виконавець за власний рахунок забезпечує встановлення приладів обліку споживання комунальних послуг та енергоносіїв приміщення, які будуть використовуватись для забезпечення харчування особового складу, а також здійснювати заміну у військовій їдальні технологічного і холодильного обладнання.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи,  позивач – підприємство „Артек-Союз”  протягом 2006-2007р.р. проводив ремонтно-будівельні роботи у солдатських їдальнях, наданих представниками замовника на виконання умов договору від  11.07.2006р. № 251\4\2\06\30.

На підтвердження факту проведення ремонтно-будівельних робіт,  позивачем залучено до матеріалів справи акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) на загальну суму 366218,40 грн., а саме:

-  за листопад 2006р. ремонт будівлі № 27 в в\м № 184 (їдальня) на суму 87588 грн.

- за листопад 2006р ремонт будівлі № 58 в в\м № 184 (їдальня) на суму 192136,80 грн.

- за липень 2007р. – ремонт будівлі № 2 військове містечко № 5 на суму 27547,20 грн.

- за серпень 2007р. – ремонт будівлі № 25 та № 76 військового містечка № 5 (їдальні та продовольчий склад) військової частини № А4515 на суму 58946,40 грн.

Вартість проведених робіт за листопад 2006р., підтверджується залученими довідками по формі № КБ-3 на суму 87588 грн. (18 а.с.) та на суму 1921368 грн. (35 а.с.).

До кожного акта приймання виконаних підрядних робіт складно відповідний дефектний акт (затверджені та підписані без зауважень).

Надані документи обґрунтовано прийняті судом до уваги у якості належних доказів на підтвердження факту виконання з боку позивача ремонтно-будівельних робіт на загальну суму  366218,40 грн., проведених позивачем на об’єктах, наданих останньому для забезпечення харчування особового складу на виконання укладеного договору від 11.07.2006р. № 251\4\2\06\30.

Наявні акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт підписані та скріплені печатками з боку виконавця – Підприємство „Артек-Союз”, з боку замовника – підписано та скріплено печатками військова частина А 4515 та Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська (акти за серпень 2007р.), а інші з боку замовника підписані та скріплені печатками Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська та Євпаторійської КЕЧ (Міністерства оборони України) (акт за липень 2007р.)

Відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади  і   військового   управління,   у   підпорядкуванні   якого перебувають Збройні Сили України. Організаційно Збройні  Сили  України  складаються  з  органів військового управління,  об'єднань,  з'єднань,  військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Приписами статті 14 згаданого Закону визначено, що Збройні Сили   України   можуть   здійснювати    господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за   військовими  частинами,  військовими  навчальними  закладами, установами  та  організаціями  Збройних  Сил  України, є державною власністю,   належать  їм  на  праві  оперативного  управління  та звільняються  від сплати усіх видів податків відповідно до законів з  питань  оподаткування.

Фінансування Збройних Сил  України  здійснюється  за  рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 1 статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України».

Згідно вимог ч. 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України як центральний орган  управління Збройних  Сил  України  здійснює  відповідно  до закону управління військовим майном,  у тому  числі  закріплює  військове  майно  за військовими  частинами  (у  разі  їх формування,  переформування), приймає рішення щодо перерозподілу  цього  майна  між  військовими частинами   Збройних   Сил   України,  в  тому  числі  у  разі  їх розформування.

Військове майно  закріплюється   за   військовими   частинами Збройних   Сил   України   на  праві  оперативного  управління  (з урахуванням  особливостей,  передбачених  частиною   другою   статті 3 згаданого Закону).

Отже, зважаючи на особливий статус військової частини, яка відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» є структурним підрозділом Збройних Сил України підпорядкованих Міністерству оборони України, яке в свою чергу центральним органом виконавчої влади і військового управління Збройних Сил України та військового майна відповідно до Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»  та зважаючи на те, що умовами договору від  11.07.2006р. № 251\4\2\06\30 визначено, що військові частини, у приміщеннях яких (зокрема їдальнях)  позивачем надаються послуги з харчування військовослужбовців, є представниками замовника – Міністерства оборони України,  залучені позивачем акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт, обґрунтовано визнані судом І інстанції у якості належних доказів на підтвердження факту погодження виконаних робіт з замовником та його уповноваженими представниками.

Наведене підтверджується залученим до матеріалів справи листом від 25.10.2006р. № 282\1142, підписаним заст. Міністра оборони України та адресованого директору Підприємства „Артек-Союз”, у якому у відповідь на звернення підприємства щодо відшкодування коштів, витрачених на проведення ремонту військових їдалень, повідомляється про поставлення завдання Головному КЕУ стосовно відшкодування коштів, витрачених підприємством „Артек-Союз” на виконання ремонтно-будівельних робіт та зауважуються на проблемах з фінансуванням.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції, що проведені позивачем ремонтно-будівельні роботи, на виконання яких складні відповідні акти, відносяться до робіт капітального ремонту.

При цьому, апеляційною інстанцією приймається до уваги наступне:

Поняття поточного та капітального ремонту житлових і громадських будівель визначено в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури № 7\7\-401 від 30.04.2003р., у якому визначено поняття капітального та поточного ремонту та наданий перелік основних ремонтно-будівельних робіт, які відносяться до зазначених видів, а саме:

капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта.

Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу  України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виконані позивачем ремонтно-будівельні роботи у  будівлі № 27 в в\м № 184 (їдальня), будівлі № 58 в в\м № 184 (їдальня) у будівлі № 2 військове містечко № 5,  у будівлі № 25 та № 76 військового містечка № 5 (їдальні та продовольчий склад) за своєю технічною характеристикою та вартістю відносяться саме до капітального ремонту, оскільки  свідчать про суттєве відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників.

Зазначення в актах виконаних підрядних робіт про проведення поточного ремонту, а не капітального не впливає на класифікацію згаданих робіт та віднесення їх до робіт саме з капітального будівництва.

Передавання згаданого майна за договором у досить незадовільному стані, непридатному для належного харчування військовослужбовців, підтверджується,  зокрема, актом приймання-передачі військового майна солдатської їдальні та льотно-технічної їдальні військової частини А 4515, затвердженого командиром військової частини А 4515, узгодженого директором підприємства „Артек-Союз” та підписаного членами утвореної комісії.

Доводи відповідача, що виконані позивачем ремонтно-будівельні роботи згідно актів є поточними, і виконуються позивачем за власний рахунок, як це передбачено умовами договору є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Слід зауважити наступне: порядок проведення поточного ремонту за рахунок виконавця сторони погодили  п. 2.7.2 та п. 2.7.3 договору про надання послуг з харчування від  11.07.2006р. № 251\4\2\06\30, який за своєю природою є змішаним договором, якій містить елементи як то договору надання послуг, так і договору позики ( гл. 60, 63 Цивільного кодексу України, як зазначено в преамбулі укладеного договору).

Згідно вимог ч. 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стосовно порядку використання нерухомого та рухомого військового майна, сторони визначили наступне: майно передається безоплатно для користування протягом встановленого строку відповідно до статті 827 Цивільного кодексу України (п. 2.7.1 договору від 11.07.2006р. № 251\4\2\06\30).

Згідно вимог статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.  Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.  

До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.  

Приписи гл 58 Цивільного кодексу України регулюють відносини найму (оренди), зокрема питання щодо ремонту речі, переданої у найм (стаття 776 Цивільного кодексу України) та поліпшення наймачем речі, переданої у найм ( стаття 778 Цивільного кодексу України)

Приписами статті 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, ч.3. згаданої статті передбачає, якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право, зокрема,  відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту

Згідно вимог статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

З огляду на доведеність факту проведення позивачем капітального ремонту у приміщеннях відповідача, переданих останнім для надання позивачем послуг з харчування у стані, непридатному для їх використання за призначенням, за умови погодження з відповідачем (замовником та наймодавцем) проведення такого капітального ремонту (що підтверджується як підписаними актами приймання виконаних підрядних робіт так і листом від 151.0.2007р. № 282\1142, підписаним заступником Міністра оборони України (63 а.с.), вимога підприємства „Артек-Союз” про стягнення з відповідача – Міністерства  оборони України (який є замовником послуг за договором від 11.07.2006р. № 251\4\2\06\30 та  центральним органом військового управління Збройних Сил України та військового майна відповідно до Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України») вартості проведеного капітального ремонту  є правомірною та обґрунтованою.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні господарського суду м. Києва від 17.06.2008р. у цій справі щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 412361,92 грн. – суму заборгованості за проведені ремонтно-будівельні роботи з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення ( з 25.04.2007р. по 18.12.2007р.) та 7163,83 грн. – три проценти річних зважаючи на наступне:

Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті  526 ЦК України. встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки договором від 11.07.2006р. № 251\4\2\06\30 не встановлено строк виконання відповідачем його зобов’язання щодо оплати вартості виконаних позивачем ремонтно-будівельних робіт, прострочення платежу починається з 25.04.2007р. (лист-вимога  позивача від 17.04.2007р. № 134\307 скерований заст. Міністра оборони України щодо оплати заборгованості за проведений капітальний ремонт військових їдалень на суму 970,5 тис. грн. у 2006р. та 753 тис. грн. у 2007р. (64 а.с.) з огляду на вимоги ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 38257,28 грн. пені, суд І інстанції правомірно відмовив у її задоволенні з огляду на приписи статей 230 Господарського кодексу України, 546 та 547 Цивільного кодексу України за умови встановлення відсутності укладання сторонами у письмовій формі  правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання шляхом стягнення пені.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2008р. у справі № 6\192 залишити без змін

2.          Справу № 6\192 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді