ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2013 р. (12:48) Справа №801/4560/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,
розглянувши за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № 38 від 20.02.2013 року,
відповідача № 1 та представника відповідача № 2 - Кучерявих М.О., довіреність № 2 від 22.05.2013 року,
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції в АР Крим Кучерявих Марини Олександрівни
Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції в АР Крим
про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій,
Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції в АР Крим Кучерявих Марини Олександрівни, Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції з позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення №636159 від 28.02.2013 року та зобов'язання зареєструвати право власності на 1/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель АДРЕСА_1 за позивачем.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відмова відповідача у реєстрації права власності не заснована на законі та порушує права позивача, оскільки він не має змоги через відмову здійснити своє право власності на 1/3 частку належного йому будинку, користуватися і розпоряджатися ним.
Представник позивача, присутній у судовому засіданні 10.06.2013 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові.
Відповідач Кучерявих М.О., яка одночасно є представником другого відповідача, проти позову заперечувала. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована правомірністю відмови позивачу у здійсненні за ним реєстрації права власності на нерухоме майно, у зв'язку з тим, що опис об'єкта нерухомого майна відсутній у рішенні суду. Таким чином, надані позивачем документи не відповідають вимогам і не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Враховуючи це, провести державну реєстрацію прав власності на житловий будинок з відповідною часткою господарських будівель АДРЕСА_1 неможливо.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вимоги позивача у даній справі звернені до Реєстраційної служби та Державного реєстратора і стосуються рішень останнього щодо відмови у державній реєстрації речових право на нерухоме майно.
У відповідності до частині 1 статті 8 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту - Закон № 1952) проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмову у їх реєстрації покладено на орган державної реєстрації прав.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону № 1952 органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, входять до системи органів державної реєстрації.
Частиною 4 статті 9 Закону № 1952 встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Указом Президента України від 06.04.2011 року №401/2011 затверджено Положення про Державну реєстраційну службу України.
Згідно з пунктом 1 цього Указу Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.
Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.
Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру (пункто 7 Указу).
Враховуючи зазначене, Реєстраційна служба Сакського міськрайонного управління юстиції в АР Крим та її посадова особа - державний реєстратор Кучерявих М.О., здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктами владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
Як слідує з матеріалів справи, Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 30.08.2012 року по справі №117/2062/2012 (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 10.10.2012 року) частково задоволено позов ОСОБА_4 до Новофедорівської селищної ради Сакського району АР Крим, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування. Частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Новофедорівської селищної ради Сакського району АР Крим про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на Ѕ частку спадкового майна. Визнано факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 2/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка сталася 13 квітня 2006 року. В решті позову відмовлено. Визнано факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель АДРЕСА_1 в порядку спадкоємства за законом після смерті ОСОБА_7, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1. В решті позову відмовлено (а.с.4-6).
ОСОБА_3 12.02.2013 року звернувся до Державного реєстратора Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції в АР Крим із заявою № 179401 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21-22).
Рішенням №636159 від 28.02.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Кучерявих М.О. відмовлено у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), прийнятої 12.02.2013 року 14:24:33 за реєстраційним номером 179401, яку подав ОСОБА_3, податковий номер/серія, номер паспорту НОМЕР_1 (а.с.45). У рішенні зазначено, що підставою для відмови стало те, що подані документи не відповідають вимогам, і не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
В рішенні ОСОБА_3 повідомлено про можливість його оскарження відповідно до законодавства.
Враховуючи зазначене вище, рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень було оскаржено позивачем у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене вище, під час розгляду справи судом оцінено правомірність прийнятого відповідачем рішення, його обґрунтованість, відповідність вимогам чинного законодавства та встановлено наступне.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з частинами 1 та 3 статті 3 Закону № 1952 державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.4 Закону № 1952).
У відповідності до статті 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначений Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 22.06.2011 року № 703 (далі по тексту - Порядок № 703).
Пунктом 7 Порядку № 703 встановлено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
Заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу (п.9 Порядку №703).
Пунктом 10 Порядку встановлено, що заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
Згідно з пунктом 25 Порядку № 703 у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право.
При цьому, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком (п.26 Порядку № 703).
Згідно з підпунктом 10 пункту 27 Порядку № 703 таким документом є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 28 Порядку № 703 встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).
Статтею 17 Закону № 1952 встановлені певні вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Відповідно до названої норми текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю.
Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.
Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 15 Закону № 1952 встановлено, що державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів (крім випадків, встановлених у частині сьомій цієї статті) з моменту надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію та передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.
Статтею 24 Закону № 1952 визначені підстави для відмови у державній реєстрації прав. Так, у проведенні державної реєстрації може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (п.4 ч.1 ст.24 Закону № 1952).
Як зазначалось вище, саме з посиланням на цю підставу рішенням №636159 від 28.02.2013 року державним реєстратором Кучерявих М.О. відмовлено позивачу у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - 1/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель АДРЕСА_1.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією облікової справи № 179401 позивачем разом із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно також було надано до Реєстраційної служби низку документів, а саме: документ на підтвердження сплати державного мита, копію паспорту громадянина Російської Федерації разом з перекладом з російської на українську мову, картку платника податків, рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 30.08.2012 року у справі 117/2062/2012, а також копію технічного паспорту від 28.12.2010 року на житловий будинок АДРЕСА_1.
За наслідками вивчення цих документів, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Надані реєстратору документи у повній мірі посвідчують право власності позивача на 1/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель АДРЕСА_1. Дане право позивача визнано рішенням суду, яке набрало законної сили.
Крім того, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.42-43) станом на 25.02.2013 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_6, спадкоємцем якого є позивач. Будь-які обтяження щодо названого нерухомого майна у Єдиному державному реєстрі відсутні.
Зазначене вище свідчить про відсутність перешкод для оформлення за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель АДРЕСА_1.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про протиправність відмови державного реєстратора у проведенні державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно з тієї підстави, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Під час розгляду справи відповідачем були надані пояснення щодо прийнятого ним рішення. Обґрунтовуючи рішення про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно, відповідач вказав на те, що у відповідності до пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 26.10.2011 року № 1141, державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості:
- тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо);
- призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий);
- площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); - відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю);
- адреса об'єкта нерухомого майна.
Проте, за висновками державного реєстратора з наданого позивачем рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим встановити загальну та житлову площу об'єкта нерухомого майна, складові частини з присвоєнням літер неможливо.
При цьому, на думку відповідача, посилатися на дані технічного паспорту, який подав з заявою громадянин ОСОБА_3, є незаконним, бо згідно із статтею 29 Закону для державної реєстрації прав власності технічний паспорт надається у разі реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна.
Розглянувши доводи відповідача, суд дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки відсутність в наданих на реєстрацію документах певних даних, необхідних для формування Державного реєстру, за умови повної відповідності цих документів Закону, не може бути перешкодою для реалізації особою конституційного права щодо вільного користування та розпорядження належним йому на праві власності майном.
Крім того, суд зазначає, рішенням №636159 від 28.02.2013 року державним реєстратором відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням на Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703.
Однак, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Ці положення також кореспондуються з положеннями пункту 23 Порядку № 703, відповідно до якого державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Враховуючи зазначене вище, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у задоволенні заяви №636159 від 28.02.2013 року є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відносно позовних вимог про зобов'язання Реєстраційної служби зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель АДРЕСА_1, то суд вважає за необхідне залишити їх без задоволення.
Рішення суду в цій частині обґрунтовано тим, що суд не може підміняти орган, рішення якого оскаржується, зобов'язуючи його приймати замість рішення, яке визнається протиправним інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції відповідного державного органу.
При цьому суд зауважує, що при розгляді справ за позовами до суб'єктів владних повноважень, суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу протиправним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство.
Частиною 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Реєстраційну службу Сакського міськрайонного управління юстиції в АР Крим повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.02.2013 року № 179401.
У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною 1 статті 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Як свідчать матеріали справи, позивачем за подання адміністративного позову до адміністративного суду було сплачено судовий у розмірі 34,41 грн., що підтверджується квитанцією № 32 від 23.04.2012 року.
Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір в сумі 34,41 грн. з Державного бюджету України.
В судовому засіданні, яке відбулось 10.06.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанову оформлено та підписано 17.06.2013 року.
Керуючись ст. ст. 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції в АР Крим про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 №636159 від 28.02.2013 року.
3. Зобов'язати Реєстраційну службу Сакського міськрайонного управління юстиції в АР Крим повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.02.2013 року № 179401.
4.В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
5.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 34,41 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції в АР Крим.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сидоренко Д.В.