ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

23.10.08 р.                                                                                 Справа № 22/49пд

Суддя господарського суду Донецької області Лавриненко Л. В.

при секретарі судового засідання Настич Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Красноармійського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ

                        2.   Приватного підприємства “Тахіон” с. Ювілейне

   

про визнання недійсною угоди купівлі-продажу шин 320Р-508 від 08.10.2004 р., укладеної між Приватним підприємством “Тахіон” с. Ювілейне та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ, та стягнення на користь Державного бюджету України всього, одержаного за цією угодою

За участю:

прокурора: Лисенко С.І.      

представників сторін:

 

від позивача: Удод М.І., Букреєва  С.М. –за довір.      

від відповідача 1: Павліков С. Л. – дир.       

від відповідача 2: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Красноармійський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ та Приватного підприємства “Тахіон” с. Ювілейне про визнання  угоди недійсною.

23.03.2006 р. прокурор уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсною угоду купівлі-продажу шин 320Р-508 у кількості 9 шт. від 08.10.2004 р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ та Приватним підприємством “Тахіон” с. Ювілейне, на підставі ст. 207 ГК України, стягнути з відповідача 2 на користь відповідача 1 вартість придбаного товару в сумі 6 480 грн., стягнути з відповідача 1 на користь Державного бюджету України 6 480 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що 08.10.2004 р. між відповідачами  було укладено усну угоду купівлі – продажу, на підставі якої Приватне підприємство “Тахіон” с. Ювілейне здійснило продаж відповідачу 1 шин 320Р-508 в кількості 9 штук (за ціною 600 грн. за 1 шт. без ПДВ). В свою чергу у виконання вказаної угоди Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ були сплачені грошові кошти в сумі 6 480 грн., що підтверджується податковою накладною від 08.10.2004 р. № 82.

Прокурор вважає, що зазначена угода є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, з тих підстав, що 12.05.2003 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі № Б15/85/02 юридичну особу Приватне підприємство „Тахіон” с. Ювілейне було ліквідовано.

Згідно з вказаною ухвалою, 04.08.2004 р. відповідача 2 було знято з податкового обліку у Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції, в той час як спірна угода була укладена 08.10.2004 р., тобто вже після ліквідації відповідача 2 та зняття його з податкового обліку.

19.05.2003 р. Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією було складено акт № 72 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 03612075, виданого Приватному підприємству “Тахіон” с. Ювілейне.

Прокурор звертає увагу на те, що на момент укладання спірної угоди відповідач 2 як платник податків на обліку в податковому органі не знаходився, податкові декларації з податку на прибуток підприємств та податок на додану вартість не подавав і податків не сплачував. Видача податкової накладної без реєстрації відповідача 2 як платника податку на додану вартість свідчить про відсутність у нього права на видачу такої податкової накладної.

Прокурор стверджує, що наведені обставини свідчать про те, що вся діяльність осіб, які діяли від імені відповідача 2, суперечить інтересам держави та суспільства, внаслідок наявності умислу, спрямованого на безпідставне та протиправне отримання прибутків (доходу), ухилення від сплати податків та обов’язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів від результатів такої діяльності.

Відповідач 1, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ, проти позову заперечує, зазначивши у відзиві на позовну заяву від 18.04.2006 р. про те, що Приватне підприємство “Тахіон” с. Ювілейне до цього часу не виключено з державного реєстру, а ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2003 р. по справі № Б15/85/02 про ліквідацію відповідача 2, не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ та Приватним підприємством “Тахіон” с. Ювілейне, зокрема спірну угоду від 08.10.2004 р.

Відповідач 2, Приватне підприємство “Тахіон” с. Ювілейне, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином,  проте вимоги суду не виконав, представника в судове засідання не направив. Враховуючи викладене, а також те, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття постанови, суд вважає необхідним вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи, додаткові докази та заслухавши пояснення  прокурора та позивача,  господарський суд, встановив :

25.02.2000 р. Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області була здійснена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ (код ЄДРПОУ 30761950).

З 18.01.2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” перебуває на обліку у виконавчому комітеті Красноармійської міської ради.

Відповідач 2, Приватне підприємство “Тахіон” с. Ювілейне, був зареєстрований рішенням Дніпропетровської районної державної адміністрації від 02.02.1998 р. № 39/4-Р, включений до ЄДРПОУ за номером 25020920.

08.10.2004 р. між відповідачами було укладено усну угоду купівлі-продажу, за якою Приватне підприємство “Тахіон” с. Ювілейне здійснило продаж Товариству з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ шин 320Р-508 в кількості 9 штук, що підтверджується виданою відповідачем 2 податковою накладною від 08.10.2004 року № 82 на суму 6 480 грн. та накладною від 08.10.2004 р. № 82 на суму 6 480 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі  1 080 грн.

Отриманий за зазначеною угодою товар Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ був оплачений в повному обсязі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 08.10.2004 р. № 8 на суму 6 480 грн., авансовим звітом від 08.10.2004 р. № 29 та книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) відповідача -1.

Таким чином, матеріалами справи доведений факт укладення та виконання між відповідачами  усної угоди купівлі-продажу шин 320Р-508 в кількості 9 штук від 08.10.2004 р., а саме передача відповідачем 2 та отримання відповідачем-1 товару на загальну суму 6 480 грн., та оплата відповідачем 1 отриманого за спірною угодою товару в такій же сумі.

Прокурор наполягає на визнанні угоди купівлі-продажу від 08.10.2004 року недійсною на підставі ст. 207 ГК України та на застосуванні наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004р., господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 цього Кодексу визначені підстави виникнення господарських зобов'язань.

Так, за приписами цієї норми, господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Кодексу майново-господарськими зобов’язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Прокурор наполягає на наявності між сторонами господарських зобов’язань, які є укладеними та виконаними 08.10.2004 р., з чим суд погоджується з огляду на наведені приписи законодавства, пояснення відповідача 1 та додані до матеріалів справи документи щодо наявних між відповідачами правовідносин, які посвідчують факт виконання господарських зобов’язань.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом ст. 207 ГК України, у разі недійсності господарського зобов’язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, правові наслідки такого господарського зобов’язання залежать від наявності умислу у обох сторін або у однієї сторони та від виконання господарського зобов’язання – обома сторонами або однією.

Отже, для застосування вимог вищенаведеної статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), які уклали та виконали угоду, завідомо діяли з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Наявність умислу у сторін чи однієї сторони угоди означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчиненого (вчинених) господарських зобов’язань і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, при цьому, достатньо умислу у однієї сторони.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати  докази за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Визначення мети угоди такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, здійснюється судом.

Як вбачається із позовної заяви, прокурор вважає, що при укладанні та виконанні спірного господарського зобов’язання умисел, спрямований на безпідставне та протиправне отримання прибутків (доходу), ухилення від сплати податків й обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів від результатів такої діяльності, мав відповідач 2. Метою, суперечною інтересам держави та суспільства, як зазначає прокурор, є здійснення діяльності, суперечної інтересам держави та суспільства.

Доказом наявності протиправного умислу у відповідача 2 прокурор вважає ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2003 р. по справі № Б15/85/02, порушеній за позовом Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції до Приватного підприємства „Тахіон” с. Ювілейне. Такою ухвалою було затверджено звіт та ліквідаційний баланс Приватного підприємства „Тахіон” с. Ювілейне, ліквідовано юридичну особу - Приватне підприємство „Тахіон” с. Ювілейне.

Відповідно до ст.. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь  ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Прокурор вважає, що наведена ухвала підтверджує наявність у відповідача 2 умислу на здійснення діяльності, суперечної інтересам держави та суспільства, у зв’язку з чим просить визнати недійсним господарське зобов’язання, укладене між відповідачами, на підставі ст. 207 Господарського кодексу України, та застосувати наслідки, які передбачені ст. 208 ГК України.

Як вбачається з ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2003 р. по справі № Б15/85/02, в ході розгляду господарської справи не розглядалися обставини укладення угод між відповідачами, зокрема спірної угоди. Навіть сам факт такого укладення не був предметом дослідження, а тому така ухвала не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2003 р. по справі № Б15/85/02, не може бути визнана судом за належний доказ наявності умислу у відповідача 2 на укладання спірної угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Щодо посилань позивача на недійсність спірної угоди через те, що її укладено після фактичної ліквідації відповідача 2, то такі посилання не узгоджуються з вимогами законодавства та спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті, зокрема, ліквідації. При цьому, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідки Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 07.02.2006 р. № 22/11-754, Приватне підприємство „Тахіон” с. Ювілейне станом на 07.02.2006 р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України виключене не було.

Тобто, на момент укладання та виконання між відповідачами спірної угоди, до Єдиного державного реєстру не було внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи відповідача 2.

З огляду на наведені положення законодавства, цивільну правоздатність відповідача 2 не припинено, а ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2003 р. по справі № Б15/85/02 не є доказом недійсності спірної угоди, укладеної між відповідачами.

Сама по собі обставина неподання податкової звітності до податкового органу також не свідчить про наявність протиправного умислу на ухилення від сплаті податків при укладенні саме спірної угоди.

Надані прокурором акт від 26.05.2003 року № 72/12 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість – Приватного підприємства „Тахіон” с. Ювілейне, № 03612075, довідка від 04.08.2004 р. № 728 про зняття з обліку платника податків відповідача 2, акт перевірки відповідача 1 від 17.10.2005 року № 120/23-3-30761950/172, копії яких долучені до матеріалів справи, також не доводять того, що, укладаючи спірне господарське зобов’язання, відповідач 2 діяв з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Інших доказів, які б свідчили про протиправність укладеної угоди, прокурором та позивачем не надано, не доведений належними та допустимими доказами той факт, що укладаючи спірне господарське зобов’язання, хтось з відповідачів завідомо діяв з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги прокурора необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 01.06.2006 р., то вона не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивачем не наведено ніяких підстав та не надано доказів, того, що невжиття арешту може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.  

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.  

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про визнання недійсною угоди купівлі-продажу шин 320Р-508 в кількості 9 штук від 08.10.2004 р., укладеної між Приватним підприємством “Тахіон” с. Ювілейне та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ ,задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст. 91, 104 Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 66, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

Красноармійському міжрайонному прокурору у задоволенні позову, поданого в інтересах держави в особі Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Прогрес” м. Красноармійськ та Приватного підприємства “Тахіон” с. Ювілейне про визнання недійсною угоди купівлі-продажу шин 320Р-508 в кількості 9 штук від 08.10.2004 р. відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 24.10.2008 р.

          

Суддя                                                                                                Лавриненко Л.В.