ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" листопада 2006 р. | 11:30 | Справа № 3/460/06 |
м. Миколаїв
За позовом: ВАТ ЕК “Миколаївобленерго”(в особі філії м. Миколаєва), м. Миколаїв, вул. Чигрина,94
До відповідача: АТЗТ фірма “Наш Дом”, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 29
Про стягнення 1967,45грн.
Суддя Смородінова О. Г.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: Крижанівська І.М. довіреність № 023/06-790 від 20.11.06р. ;
Від відповідача: не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за перевищення договірних величин в розмірі 1967,45 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі додатку №1 до договору №34/1152 від 21.12.99р., ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»та п.7.26 Правил користування електричною енергією.
Відповідач у відзиві заперечує проти позову в повному обсязі, стверджує що позивач втратив можливість досудового захисту порушеного права в зв’язку з закінченням строку позовної давності, крім того, при розрахунку позовних вимог позивач мав зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до змін внесених в Закон України «Про електроенергетику».
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.11.06р. В означений час, на підставі ст. 85 ГПК України за згодою сторін, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
21.12.1999 р. між ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" в особі Миколаївських міських електричних мереж правонаступником яких є філія м. Миколаєва та Акціонерним товариством закритого типу фірмою "НАШ ДОМ" було укладено Договір № 34/1152 на користування електричною енергією для непромислових споживачів.
В преамбулі до Договору зазначено, що при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язалися керуватися Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), нормативними документами Кабінету Міністрів України, Національної комісії регулювання електроенергетики України та іншими чинними законодавчими актами України.
Відповідно до вимог Закону України "Про електроенергетику ", Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2002 р. № 475 , Правил користування електричною енергією, затвердженим Постановою НКРЕ від 31 липня 1996 р.№ 28, сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору, яким було встановлено обсяги реалізації електричної енергії споживачу. Згідно п.6 Додатку №1 він є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п.2.1 Договору позивач зобов'язався постачати електричну енергію як різновид товарної продукції в межах дозволеної до використання потужності. Відповідно до п. 3.2 до Договору відповідач зобов'язався здійснювати щомісячні авансові платежі за спожиту електроенергію у межах величини 100 % місячного електроспоживання, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок їз спеціальним режимом використання "Енергопостачальної організації "до 11 числа та відповідно до п.3.3 Договору та п.7.8 ПКЕЕ здійснювати у п'ятиденний строк після 11 числа щомісячно оплату рахунків позивача при остаточному розрахунку з урахуванням ПДВ та інших платежів.
Позивач стверджує, що вказані договірні умови з боку відповідача були порушені, а саме - авансових платежів відповідач у встановлений строк до 11.05.2005 р. не здійснив.
З наданого Звіту за використану у травні 2005 р. електроенергію встановлено, що відповідач спожив електроенергії у кількості - 2071 кВт.г. та отримав 10.05.05 р. рахунок за спожиту активну електричну енергію у травні 2005 р. на суму 590,30 грн., але за використану електричну енергію у встановлений строк, згідно п.3.3 Договору, не розрахувався.
Згідно Додатку № 1 до Договору, на підставі "Порядку постачання електроенергії споживачам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002 р., відповідачу була встановлена договірна величина електроспоживання на рівні обсягу, за який здійснена фактична оплата в терміни обумовлені Договором за спожиту у цьому розрахунковому періоді електроенергію.
Таким чином, гранична величина споживання електричної енергії відповідачу за травень 2005 р. була скоригована позивачем до рівня фактично сплаченої за цей місяць, тобто до нульового рівня. Тому спожита у травні 2005 р. електрична енергія у кількості 2071 кВт.г. відповідачу розраховано по п'ятикратному тарифу. Відповідно до п.7.26 ПКЕЕ, факт перевищення договірних було зафіксовано Актом про перевищення договірних величин у травні 2005 р. від 20.05.2005 р.
При цьому слід зазначити, що перевищення договірної величини споживання електроенергії у відповідача сталося у травні 2005 року, що не підпадає під дії Закону "Про електроенергетику" від 23.07.2005 р. та ПКЕЕ, які набрали чинність з 29.11.2005 року. Тому у даному випадку норми Закону у новій редакції, а саме ч.5 ст. 26, не застосовуються до відповідача про стягнення двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електроенергії, так як на момент перевищення договірної величини споживання електроенергії відповідачем діяли норми Закону про стягнення п'ятикратної вартості електроенергії.
Законом України “Про електроенергетику”, зокрема, визначені правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Відповідно до ст.ст. 24, 26 цього Закону постачання та споживання електроенергії здійснюється на підставі договорів укладених між енергопостачальниками та споживачами.
Із зазначеними приписами Закону України “Про електроенергетику” кореспондуються норми Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року №28 (із змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 6.1. цих Правил відпуск електричної енергії всім споживачам здійснюється електропостачальною організацією відповідно до укладених договорів.
Згідно з пунктом 8.1. Правил розрахунки із споживачами за користування електричною енергією, яка відпускається електропостачальними організаціями і електростанціями споживачів (блок-станціями), здійснюються відповідно до діючих тарифів згідно з договором на користування електроенергією.
Тобто договір, укладений між енергопостачальником та споживачем, є основним документом, який відповідно до законодавства визначає права і обов’язки сторін, у тому числі і щодо проведення розрахунків.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої електричної енергії та договірної величини у зв’язку з споживанням електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період травень 2005 року.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України “Про електроенергетику” споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, що тягне за собою встановлену законодавством України відповідальність.
Отже, передбачена ч.5 ст.26 Закону України “Про електроенергетику” санкція, про що зазначається і в ст.27 цього Закону є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до вимог п. 2, п.п 1 ст. 258 Цивільного Кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.
Згідно за правилами ст.ст. 260, п. 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 Цивільного Кодексу України. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
По даній справі початок перебігу строку позовної давності починається з 25 травня 2005 року та закінчується відповідно 25 травня 2006 року. Позивач звернувся до суду 05 вересня 2006 року, тобто після спливу строку позовної давності.
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові.
Отже на підставі цього позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку з дня його підписання.
Рішення підписано ______________________________.
Суддя | О.Г. Смородінова |