ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2006 р. | 10:00 | Справа № 3/486/06 |
м. Миколаїв
За позовом: Державна інспекція з контролю за цінами в Миколаївській області, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 41.
Відповідач: КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" м. Миколаїв, вул. Шевченка, 40.
Суддя –Смородінова О.Г.
При секретарі судового засідання Вязовському М.А.
П Р Е Д С Т А В Н И К И
Від позивача: не з’явився
Від відповідача: Архипов Д.О. за довіреністю від 04.02.2006р. №550.
СУТЬ СПОРУ: 05 вересня 2006р. позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з адміністративним позовом про стягнення з КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" в доход державного бюджету м. Миколаєва необґрунтовано одержану виручку в сумі 465,00 грн. та штрафу в сумі 930,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав у повному обсязі рішення про застосування економічних санкції від 15 березня 2005р. №40. До того, позивач усно клопоче про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду.
Відповідач у наданих запереченнях, а також в усних поясненнях проти позову заперечує. Свої заперечення мотивує наступним:
- позивач пропустив без поважних причин встановлений ст. 99 КАС України річний строк на звернення до адміністративного суду,
- позивачем також були пропущені встановлені ст. 250 ГК України строки для застосування адміністративно-господарських санкцій
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ
З 08 лютого по 25 лютого 2005р. позивачем було здійснено перевірку відповідача з питання дотримання державної дисципліни цін. В ході перевірки було виявлено, що відповідач, в порушення офіційного документа, який має статус регуляторного акта “цин на роботи державної реєстрації права власності та технічної інвентаризації об”єктів нерухомого майна", які задекларовані в Миколаївській облдержадміністрації 17.06.202р. №1, затверджених наказом директора КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 27.06.2002р. №60/ОС де передбачено, що при виконанні робіт в умовах низьких температур застосовуються такі виправні коефіцієнти: К= 1,1 при температурі від 00С до -50С; К= 1,15 при температурі від -50С до -10 0С, К= 1,25 при температурі від -100С до -200С, застосував середній зимовий коефіцієнт К= 1,15 з 15.12.2004р. (згідно наказу директора КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 15.12.2004р. №122/ОС). Також, в окремих випадках відповідачем при наданні послуг з порушенням обумовленого терміну їх виконання були застосовані підвищуючи коефіцієнти за терміновість від 1.6 до 2,0.
За результатами перевірки був складений акт перевірки від 28.02.2005р. №008 в якому був встановлений розмір необґрунтовано одержаної виручки в сумі 815,57 грн. В подальшому, позивачем був зменшений розмір необґрунтовано одержаної виручки 67,23 грн. та складає 748,51 грн. 15 березня 2005р. позивачем було прийнято рішення №40 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого відповідач повинен був сплатити 748,00 грн. необґрунтовано одержаної виручки та 1496,00 грн. штрафу.
Матеріали справи свідчать, що відповідач визнав частину порушень, які стосуються застосування підвищуючих коефіцієнтів та сплатив необґрунтовано одержану виручку в сумі 283,00 грн. та штраф розмірі 566,00 грн. Таким чином відповідачем було частково виконано вказане рішення.
Ці факти в судовому засіданні представник відповідача визнав.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про ціни і ціноутворення", Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами). Підпунктом 5 п.5 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819, встановлено, що державна інспекція з контролю за цінами має право приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Отже, рішення про застосування адміністративно-господарської санкції –стягнення необґрунтовано одержаного доходу та штрафу у подвійному розмірі, передбаченої ст. 240 ГК України яке вправі приймати державна інспекція з контролю за цінами, і лише у разі невиконання суб’єктом господарювання даного рішення, державна інспекція з контролю за цінами вправі звернутись до суду за позовом про стягнення необґрунтовано одержаної виручки та штрафу у подвійному розмірі, відповідно до ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення".
Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, які були допущені позивачем протягом періоду з 15.12.2004р. по 28.02.2005р. були виявлені позивачем 28.02.2005р. Отже, рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 15.03.2005р. №40 було прийнято в межах встановлених ст. 250 ГК України строків застосування адміністративно господарських санкцій, чим спростовуються відповідні доводи відповідача.
Водночас, суд не знаходить підстав для поновлення позивачу пропущеного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав виходячи з наступного.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку.
Додатком 1 до Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2001р. за №1047/6238 встановлена форма рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, де, зокрема зазначено, що дане рішення підлягає виконанню у 10 денний термін. За таких обставин, вищевказане рішення позивача повинно було виконано не пізніше 25.03.2005р. Отже, встановлений ст. 99 КАС України річний строк для звернення з відповідним адміністративним позовом сплинув ще 26.03.2006р. Однак, позивач звернувся з адміністративним позовом лише 05.09.2006р., тобто, більше ніж через 5 місяців після спливу строку для звернення до адміністративного суду.
Слід зазначити, що 22.12.2005р. позивач вже звертався до господарського суду Миколаївської області з аналогічною позовною заявою. Зі змісту первісної позовної заяви вбачається, що вона була подана до господарського суду Миколаївської області помилково саме за правилами ГПК України, а не КАС України.
Зазначеним спростовуються доводи позивача про те, що у первісній позовній заяві позивачем не було визначено порядок розгляду справи, а господарським судом Миколаївської області з власної ініціативи було прийнято первісну позовну заяву до розгляду за правилами ГПК України, а не КАС України.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.07.2006р. по справі №7/607/05 провадження по справі за позовною заявою Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області до КП ММБТІ від 22.12.2005р. №10/15-1899 про виконання рішення держінспекції цін було припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України. Даною ухвалою було встановлено, що "відповідно до п.4 ч.1 ст. 17 КАС України, даний спір підлягає вирішенню в адміністративних судах. Звертаючись 23.12.2005р., тобто після набрання законної сили КАС України ... позивач не звернув уваги на те, що відповідно до абз.1 п. 7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України, заяви і скарги, у спорах, що виникають з адміністративно-правових відносин повинні подаватись і розглядатись в порядку, встановленому КАС України". Статтею 45 ГПК України встановлено, що одним з видів судових рішень є ухвала. Отже, відповідно до ст. 72 КАС України, факти, встановлені вищевказаною судовою ухвалою не доказуються під час розгляду цієї справи.
Відповідно до ст. 102 КАС України, поновленим може бути процесуальний строк, пропущений з поважних причин. Однак, допущена з боку позивача під час підготовки та подачі до господарського суду первісної позовної заяви від 22.12.2005р. №10/15-1899 недбалість не може вважатись поважною причиною пропуску строку. За таких обставин, суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач у своїх письмових запереченнях наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 86, 101,160-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя | О.Г. Смородінова |