Справа №22 1413                       Головуючий у першій інстанції Письменний О.А.

Категорія 38,40                                                                Доповідач Черниш Т.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2006 року                                  Колегія судців судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі головуючого   Кривохижі В.І., суддів   Черниш Т.В.,

Чорнобривець О.С., при секретарі      Тітенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кіровоградського музичного училища на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 грудня 2005 року,

встановила:

8 липня 2005 року ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського музичного училища з позовом про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивувала тим, що музичне училище, де вона з 1974 року працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 і їй з 1991 року була присвоєна вища кваліфікаційна категорія, за період з 1 вересня 2002 по 23 листопада 2004 року проводив оплату за концертмейстерські години за кваліфікаційними категоріями „Спеціаліст" та „Спеціаліст 1 категорії", внаслідок чого їй не доплачено 359 грн.64 коп. Просила стягнути зазначену суму з урахуванням компенсації втрати частини заробітку, а також щомісячну надбавку за вислугу років за цей період, кошти на оздоровлення за 2002-2003 роки і 1000 грн. за заподіяну в результаті порушення її трудових прав моральну шкоду.

В листопаді, а потім і в грудні 2005 року позивачка доповнювала і змінювала позовні вимоги, які в цілому зводились до виплати 249 грн.97 коп. заборгованості по заробітній платі ,74 грн. 99 коп.-щомісячних надбавок за вислугу років, 38 грн.83 коп. компенсаційних виплат, 570 грн.37 коп. за придбання ліків, 3325 грн.54 коп. надбавки за вислугу років та 683 грн. допомоги на оздоровлення за період з 1997 по 2002 роки і 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 від стягнення 570 грн.37 коп. відмовилась, в решті позов підтримала.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 грудня 2005 року постановлено про стягнення з Кіровоградського музичного училища на користь ОСОБА_1 3225 грн. 54 коп. надбавки за вислугу років, 683 грн. допомоги на оздоровлення та 1000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою цього ж суду від 17 березня 2006 року музичному училищу відмовлено в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.     

Не погоджуючись з заочним рішенням та ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначав, зокрема, що висновок суду про стягнення 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди не грунтується на законі і доказах, а при задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України „Про освіту", суд не врахував, що частково ця заборгованість погашена на виконання відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що справа судом розглянута з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та ухвалюючи заочне рішення, районний суд виходив з того, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не надав. При цьому суд вважав встановленим, що позивачці, яка працює ІНФОРМАЦІЯ_1 музичного училища, протягом 1998-2002 років не виплачувались надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення; такі порушення законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків працівника, заподіяння йому моральної шкоди.

Між тим, як вбачається зі змісту позовної заяви та доповнень до неї, ОСОБА_1 пред'являла позов і про стягнення заборгованості по заробітній платі, що утворилась внаслідок неправильного її обчислення у відповідності зі встановленою кваліфікаційною категорією.

Проте суд у порушення вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК цих позовних вимог не розглянув і не прийняв відповідного рішення, що згідно п. 5 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд. Цей недолік не міг бути усунутий ухваленням додаткового рішення в порядку ст. 220 ЦПК.

Допущені судом і інші процесуальні порушення, зокрема, щодо дотримання умов проведення заочного розгляду справи. Згідно даних відповідних протоколів, 26 серпня, 20 вересня 2005 року суд за заявами відповідача відкладав розгляд справи, а 9 листопада відбулося судове засідання у відсутності представника музичного училища і була оголошена перерва до 23 листопада. 23 листопада з'явились сторони, за клопотанням представника відповідача суд повторно оголосив перерву до 13 грудня і того ж дня постановив заочне рішення.

Однак , розглядаючи справу у відсутності відповідача, який був повідомлений судовою повісткою про час цього судового засідання, суд залишив поза увагою, що ОСОБА_1 29 листопада та 9 грудня позовні вимоги доповнила(а.с.51,53,54,83), про це до відому відповідача не було доведено. За таких обставин суд не мав підстав для проведення 13 грудня заочного розгляду справи, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст. 225 ЦПК повинен був його відкласти для повідомлення відповідача про зміну позивачем предмету і підстав позову.

Крім того, на порушення вимог ч. 1 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 ЦПК ухвалу про заочний розгляд справи не постановлено, не з"ясовано згоди позивача на такий розгляд.

Частиною 1 статті 232 ЦПК передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню в результаті розгляду заяви про його перегляд, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з"явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Ухвалюючи 17 березня 2006 року про залишення без задоволення заяви представника музичного училища про перегляд заочного рішення, суд не перевірив належним чином обставини, якими відповідач обгрунтовував вимоги про перегляд, тому висновок про відсутність передбачених ст. 232 ЦПК підстав для перегляду заочного рішення не є правомірним.

Не повною мірою узгоджується обгрунтування правового висновку про наявність підстав для стягнення 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди з роз"ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними , зокрема, в п. 5, 9 постанови від 31 березня 1995р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"( з наступними змінами) щодо з"ясування підстав покладення обов"язку по відшкодуванню такої шкоди та обставин, які мають враховуватись при визначенні розміру відшкодування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду не можна визнати законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню. При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.5 ст. 307, п.5 ч. 1 ст. 311, ст. 315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградського музичного училища задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 грудня 2005 року скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.      

Головуючий