УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/696/13Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

"11" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»» на заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» звернулось до суду з позовом до відповідачів, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість за кредитними договором №2203-Ф/08/ФП-32 від 24 травня 2008 року за період з 02 квітня 2009 року по 01 жовтня 2012 року у розмірі 116 373 грн. 30 коп.

В обґрунтування позову товариство зазначало, що 24 квітня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» (правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та кредит») та ОСОБА_6 укладений кредитний договір №2203-Ф/08/ФП-32, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 12 100 грн. з терміном повернення до 22 квітня 2011 року та з умовою сплати по процентній ставці - 0,0001% річних, щомісячного ануїтетного платежу - 336,11 грн., щомісячної комісійної винагороди у розмірі - 211,75 грн.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 24 квітня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та відповідачами ОСОБА_6 й ОСОБА_7 був укладений договір поруки.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань щодо своєчасного погашення кредиту, заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополь АР Крим від 18 червня 2009 року з відповідачів солідарно стягнута заборгованість, станом на 01 квітня 2009 року, у розмірі 11212, 54 грн.

Оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, за період з 02 квітня 2009 року по 01 жовтня 2012 року склалася заборгованість у розмірі - 116 373, 30 грн., яка складається: з суми нарахованих та непогашених відсотків - 4 866, 73 грн.; суми нарахованої та непогашеної комісії - 4 870,25 грн.; суми нарахованої та непогашеної пені - 106 636,31 грн.

Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2013 року позову АТ «Банк «Фінанси та кредит» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором №2203-Ф/08/ФП-32 від 24 травня 2008 року за період з 02 квітня 2009 року по 01 жовтня 2012 року у розмірі 116 373,30 грн. яка складається: з суми нарахованих та непогашених відсотків - 4866,73 грн., суми нарахованої та непогашеної комісії - 4870,25 грн., суми нарахованої та непогашеної пені - 106636,31 грн. В частині стягнення заборгованості з поручителя відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Банк «Фінанси та кредит», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування заочного рішення в частині відмови у стягненні заборгованості з поручителя з ухваленням нового - про задоволення позову у повному обсязі.

На думку апелянта, відмовляючи у солідарному стягненні заборгованості, суд не врахував положень ч. 4 ст. 559 ЦПК України, та не звернув уваги на те, що банк вчасно звернувся з вимогою до відповідача, оскільки до настання строку остаточного виконання звернувся з позовом, тобто з вимогою до поручителя, за яким 18 червня 2009 року ухвалено рішення про стягнення заборгованості.

В запереченнях на скаргу ОСОБА_7, посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, виходив з того, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином та, покладаючи обов'язок по стягненню заборгованості за кредитним договором лише на ОСОБА_6, вважав, що договором поруки не встановлено строку припинення поруки, строк виконання зобов'язання визначений до 22 квітня 2011 року, тому позивач, пред'явивши позов у листопаді 2012 року, пропустив визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення вимог до поручителя.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та узгоджується нормами матеріального права.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Установлено, що на забезпечення виконання кредитного договору укладено договір поруки, яким поручитель зобов'язувався відповідати в повному обсязі перед кредитором за своєчасне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п.5 договору поруки №1 від 24 квітня 2008 року його із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за Кредитним договором не заявив вимоги до поручителя. Порука припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України. ( а.с.25,26).

Кредитний договір № 2203-Ф/08/ФП-32 від 24.04.2008 року укладено з кінцевим терміном повернення кредиту 22 квітня 2011 року (а.с.21-23).

До суду з позовом банк звернувся 16 листопада 2012 року.

Пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Проте матеріали справи не містять доказів, що до своєчасного звернення позивача з вимогою до поручителя про погашення боргу, протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за Кредитним договором - 22 квітня 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_7 задоволенню не підлягають у зв'язку з припиненням поруки, оскільки строк виконання зобов'язання за кредитним договором закінчився 22.04.2011 року. Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до поручителя не направляв, до суду із позовом не звертався. Позивач скористувався своїм правом на повернення кредиту достроково, рішенням суду від 18.06.2009 року стягнув солідарно заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у повному обсязі.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що у договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, оскільки умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки та суперечить ч. 1 ст. ст. 251, 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Доводи апеляційної скарги про те,що таким зверненням є позовна заява про дострокове стягнення кредитного боргу до відповідачів у 2009 році, що підтверджується рішенням Центрального районного суду м. Сімферополь АР Крим від 18 червня 2009 року, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки не узгоджуються із вимогами ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно яких порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Крім того, з наданої суду апеляційної інстанції постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що 16 березня 2011 року закінчене виконавче провадження по примусовому виконання виконавчого документу, виданому Центральним районним судом м. Сімферополь АР Крим від 18 червня 2009 року про стягнення з боржника ОСОБА_7 на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» 11212, 54 грн.

Тобто, рішення Центрального районного суду м. Сімферополь АР Крим від 18 червня 2009 року виконане саме поручителем ОСОБА_7 ще у березні 2011 року.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості солідарно з поручителя ОСОБА_7,. Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і підстав для скасування рішення суду не містять.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 п.1 ч1, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» відхилити.

Заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько