ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
06.06.13р. Справа № 904/2481/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСПРОМ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Приватного підприємства "РЕМБУДМАШ-КР", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про заміну неякісного товару
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Ковальчук - представник ( дов. від 19.12.12р.)
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача та просить суд зобов'язати відповідача замінити неякісний товар металоконструкцій ущемлення «Енвіро» УП 00,000 на новий якісний, відповідно до умов договору купівлі-продажу №1/08 від 16.08.2011 року (надалі «Договір»).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач виготовив та поставив товар неналежної якості, чим порушив умови Договору, а тому відповідно до п.7.6 Договору повинен замінити неякісний товар.
Позовні вимоги обґрунтовані ст. 678 Цивільного кодексу України, яка встановлює правові наслідки передання товару неналежної якості.
21.05.2013 року від відповідача до суду надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України.
Відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву від 18.04.2013 року, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи на наступному:
- позивачем пропущений строк для приймання продукції за якістю, згідно ст. 680 Цивільного кодексу України та Інструкцією П-7;
- відсутність повідомлення відповідача про виявлені недоліки;
- відсутність акта про недоліки, складеного з дотриманням вимог інструкції П-7;
- пропуск строків позовної давності, які передбачені ст. 258 Цивільного кодексу України.
05.06.2013 року від позивача до суду надійшло клопотання про проведення судової товарознавчої експертизи, для підтвердження якості, відповідності стандартам та потреби у заміні поставленого товару, а також для встановлення чинників, що вплинули на його неякісність. Позивач пропонував поставити на розгляд експерта наступні питання:
1. Вимогам якого стандарту або яких технічних умов має відповідати даний товар?
2. Які дефекти у конкретному товарі? Чи можлива його експлуатація за наявності виявлених дефектів та недоліків?
3. З якого виду матеріалу виготовлено даний виріб? Якими даними характеризується сировина та матеріали, що використовуються для виготовлення досліджуваної продукції?
4. Чи відповідає товар вимогам супровідної нормативно-технічної документації до нього?
5. Під впливом яких чинників змінилась якість товару та виникли різного роду дефекти? Чи мають останні виробничий характер або виникли у результаті механічних або інших пошкоджень при транспортуванні, зберіганні, експлуатації?
6. Який процент втрати якості товару через ознаки зносу або наявність дефектів?
7. Які кількісні дані товару (розмір, об'єм, вага тощо) та його комплектність? Чи відповідає вона вимогам супровідної технічно-нормативної документації?
8. Які причини сприяли виникненню на товарі дефектів при його виробництві, зберіганні або транспортуванні?
9. Чи можлива подальша експлуатація даного товару? Чи підлягає даний товар заміні через його неякісність?
Відповідач заперечував, вказуючи на те, що клопотання про призначення експертизи задоволенню не підлягає.
Суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про проведення судової товарознавчої експертизи, з мотивів наведених в мотивувальній частині рішення.
Також, 05.06.2013 року від позивача до суду надійшло клопотання, в якому підтримує своє клопотання про проведення судової товарознавчої експертизи в повному обсязі та просить суд провести судове засідання без участі його представника.
В судовому засіданні 06.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, у їх сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
16.08.2011 року між Приватним підприємством «Рембудмаш-КР» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривбасспром» укладено договір купівлі-продажу « 1/08.
Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник бере на себе зобов'язання виготовити в своїх цехах металоконструкції, відповідно до документації, отриманої від покупця та передати їх у власність покупця, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених даним Договором.
В п.1.2. Договору передбачено, що найменування, асортимент (номенклатура), державні стандарти, технічні умови, номера креслень, яким повинен відповідати товар, та інші його характеристики, кількість та комплектність, ціна та загальна вартість, вказуються в Специфікаціях, які невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до специфікації №1 відповідач повинен поставити позивачу: ущільнення печі Енвіро УП 00.000 у кількості 2 штук, на суму 355 200,00 грн.
Згідно п.6 специфікації, строк поставки на протязі 60 календарних днів з моменту отримання 50% передоплати.
На виконання умов Договору, позивач здійснив передоплату в розмірі 50%, на суму 175 000,00 грн. , що підтверджується платіжним дорученням №53 від 29.08.2011 року на суму 100 000,00 грн., платіжним дорученням №106 від 12.10.2011 року на суму 20 000,00 грн., платіжним дорученням №125 від 10.11.2011 року на суму 55 000,00 грн..
Відповідно до видаткової накладної №3/11 від 21.11.2011 року, відповідач поставив на адресу позивача ущільнення печі Енвіро УП 00.000 у кількості 2 штук, на суму 355 200,00 грн.
У ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.
В ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Відповідно до п.5.4. Договору приймання товару проводится за якістю, відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1996 №П-7 із змінами та доповненнями (надалі "Інструкція №П-7").
Згідно п. 6 Інструкції №П-7, приймання продукції за якістю і комплектності робиться на складі одержувача в наступні терміни, а саме: при поставці з одного міста - не пізніше 10 днів, а швидкопсувній продукції - 24 годин, після надходження продукції на склад одержувача.
Лише, 22.12.2011 року, тобто через місяць після поставки товару, позивачем було складено відомість дефектів металоконструкцій ущільнення "Енвіро", які виявлені при проведенні монтажу на печі №4 (а.с. 22). Отже, приймання товару за якістю розпочалось з порушенням строків, передбачених в п.6 Інструкції П-7.
Згідно п.16 Інструкції № П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркіровки продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркіровці і супровідних документах, що засвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішанню з іншою однорідною продукцією. Одержувач, також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника виробника з іншого міста (відправник), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах постачання, інших обов'язкових правилах або договорі. При постачанні з одного міста виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складання акту є обов'язковими.
В порушення п.16 Інструкції № П-7, позивач відповідний акт не склав.
В п. 17 Інструкції № П-7 зазначено, що у повідомленні про виклик, спрямований виробнику (відправнику), повинно бути вказано: найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документу, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий; основні недоліки, виявлені в продукції; час, на який призначено приймання продукції за якістю або комплектності (в межах встановленого для приймання терміну); кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.
Згідно п. 18 Інструкції № П-7, повідомлення про виклик представника виробника (відправника) має бути спрямоване (передано) йому по телеграфу не пізніше 24 години, а відносно швидкопсувної продукції негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркіровки продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені Основними і Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами або договором.
У строки, передбачені Інструкцією № П-7, виклик представників відповідача не здійснювався.
Отже, як вбачається із вищевикладеного, позивачем в порядку та у строки, передбачені Інструкцією № П-7, взагалі не здійснено прийняття товару за якістю.
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивач не довів належними доказами, що відповідачем було поставлено товар неналежної якості. Приймання товару за якістю в порядку, передбаченому Інструкцією П-7, позивач не здійснив.
Натомість, з тексту викликів №1212-141 та №03/12 чітко вбачається, що претензії щодо якості товару виникли у позивача лише під час експлуатації товару.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 14.12.2012 року та 09.01.2013 року, було направлено на адресу відповідача виклик №1212-141 та виклик №03/12.
В зазначених викликах, зазначається про те, що в зв'язку з постійно виникаючими неполадками, відповідно до п.5.5 договору, потрібно направити представника відповідача для складання двостороннього акту з метою усунення виникненних недоліків в поставленому товарі, під час експлуатації.
Тобто, у викликах зазначена вимога про недоліки, які виникли під час експлуатації товару, а не одразу після поставки.
В позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог, позивач посилається на ст. 678 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Але, як вбачається зі змісту ст. 678 Цивільного кодексу України, вказана стаття може бути застосована лише у разі передачі товару неналежної якості, а не у разі виявлення недоліків під час експлуатації товару.
Позивач належними доказами не довів, що товар був неякісним в момент його поставки, а тому вимога позивача щодо зобов'язання відповідача замінити неякісний товар на підставі ст. 678 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягає.
Клопотання позивача про призначення по справі експертизи не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
В п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Оскільки позовні вимоги позивача ґрунтуються на ст. 678 Цивільного кодексу України, яка передбачає правові наслідки передання товару неналежної якості, то питання №2,5,6,9 не стосуються предмету доказування, оскільки ці питання стосуються виявлення недоліків вже під час експлуатації товару. Відповідь на ці питання не дозволить виявити чи мали місце ці недоліки під час передання товару.
Щодо питання №1, яке позивач пропонує поставити на розгляд експерта, то відповідь на нього міститься у Додатку №2 до Договору (а.с.14), де зазначено перелік креслень, за якими потрібно виготовити товар.
Відповідно до п.6.1. Договору, товар, що поставляється за своєю якістю та технічним параметрам повинен відповідати державним стандартам, технічним умовам, кресленням, які вказані в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору та підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виготовлювача товару. Тобто, товар виготовлювався за індивідуальними кресленнями.
Питання №3,4,8 повинні були досліджуватись під час приймання товару за якістю, відповідно до вимог Інструкції П-7.
Відповідно до ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тому, позивач повинен доводити невідповідність товару якісним показникам під час поставки за допомогою Актів, які мали складатись у відповідності з Інструкцією П-7.
Питання №7 стосується кількості поставленого товару та його комплектності, тоді як дослідження цих питань взагалі не входить до предмету доказування по даній справі.
Вказане дає підстави для відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Таким чином, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягає, оскільки судом в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Керуючись ст.ст.1, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати по справі покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.06.2013 року
Суддя Я.С. Золотарьова