Справа № 361/1158/13-ц Головуючий у І інстанції Серединський В.С.

Провадження № 22-ц/780/2713/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 30 14.06.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 червня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 9 жовтня 2012 року на території парковки фітнес-клубу «Акваріум» по вул.Героїв Сталінграду 45 в м.Києві відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Мерседес» р.н. НОМЕР_1 і рухаючись заднім ходом, порушив ПДР, допустивши зіткнення із автомобілем «Хонда» р.н. НОМЕР_2, яким керував позивач і який внаслідок ДТП був пошкоджений. Посилався, що за домовленістю між ним та відповідачем співробітники ДАІ на місце пригоди не викликалися, а завдані його автомобілю пошкодження зафіксовані у складеній відповідачем розписці, де останній зобов'язався оплатити ремонт автомобіля. Вказував, що сума матеріальних збитків, спричинених пошкодженням автомобіля складає 6500 грн., що стверджується рахунком-фактурою № 0001 від 28 січня 2013 року. Відповідач запевнив його, що відшкодує завдані збитки шляхом проведення ремонту на станції технічного обслуговування, де працюють його знайомі, проте на день подачі позову не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим просив стягнути із відповідача на його користь 6500 грн. матеріальної шкоди та судові витрати.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм процесуального права.

Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, в тому числі відповідач ОСОБА_3 згідно ч.5 ст.74 ЦПК України, не з'явився, його неявка відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд в тому числі вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 9 жовтня 2012 року близько 11-00 години на території парковки фітнес-клубу «Акваріум» по вул.Героїв Сталінграду 45 в м.Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Хонда» р.н. НОМЕР_2, належного позивачу і під його керуванням, та автомобіля «Мерседес» р.н. НОМЕР_3 під керуванням відповідача ОСОБА_3 Вказана ДТП сталася в результаті того, що відповідач, керуючи автомобілем «Мерседес», рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху і не створить їм перешкод, порушивши п.10.1,10.9 ПДР та допустивши зіткнення з автомобілем «Хонда».

За взаємною згодою сторін працівники ДАІ на місце пригоди не викликалися і протокол про вчинення винуватцем ДТП адміністративного правопорушення не складався з огляду на те, що відповідач ОСОБА_3 добровільно визнав свою провину у скоєнні ДТП про що склав письмову розписку, де вказав, що він на автомобілі «Мерседес» р.н. НОМЕР_3 вдарив в передню частину автомобіль «Хонда» р.н. НОМЕР_2, пошкодивши капот, фару, поворотник, молдинг над бампером, та зобов'язується виконати ремонт автомобіля (а.с.9).

В результаті ДТП, належний позивачу автомобіль «Хонда» одержав механічні пошкодження. Вартість завданого власнику автомобіля матеріального збитку становить 6500 грн. (а.с.10).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки тим, що позивач не довів вину відповідача у завданні шкоди, а розписка, надана відповідачем не є доказом його вини у скоєнні ДТП, бо згідно ст.215 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є інші докази, зокрема протокол про вчинення адміністративного правовопрушення.

Також суд виходив з того, що в результаті ДТП позивач не вжив заходів, передбачених законами України «Про дорожній рух» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

З матеріалів справи вбачається, що шкода завдана позивачу транспортним засобом, тобто джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до положень ч.2 ст.1187 ЦК України, яка регулює спірні правовідносини, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснено, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії

останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, аколи це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Посилаючись на те, що позивач не довів вину відповідача у спричиненні йому матеріальної шкоди, суд не звернув уваги на те, що у деліктних правовідносинах щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини, тобто діє презумпція вини особи, яка завдала шкоду. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу не позивач доводить наявність вини відповідача, а саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

На порушення вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, ст.1166,1187 ЦК України суд поклав обов'язок доведення підстав позову (вини відповідача) на позивача, що є недопустимим.

Крім того, суд першої інстанції у порушення ст.ст.212-214 ЦПК України не дав належної оцінки наданим позивачем на підтвердження своїх доводів доказам, зокрема письмовому доказу у вигляді розписки ОСОБА_3 та показам свідка ОСОБА_4, який перебував в автомобілі «Хонда» на час скоєння ДТП. Дані докази є належними і допустимими доказами за вимогами позивача про відшкодування матеріальної шкоди.

При цьому, відповідачем у порушення вимог ст.ст.10,60 ЦПК України під час розгляду справи не надано доказів, які б спростовували наявність його вини у порушенні Правил дорожнього руху під час ДТП і завданні шкоди позивачу. Сам по собі факт не притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не може бути підставою для звільнення його від цивільної відповідальності.

Посилання суду на те, що дані докази не є належними доказами вини відповідача у завданні шкоди, суперечать положенням ст.57 ЦПК України, згідно якої доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і зщаперечення сторін. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Посилання суду на необхідність надання доказів, передбачених ст.215 КУпАП необгрунтовані, бо справа розглядається в порядку цивільного судочинства, де діють відповідні норми щодо доказів, а не в порядку КУпАП, який встановлює інші докази.

Вказані порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на обставинах справи та ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог та наданих доказів, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності суд вважає доведеною ту, обставину, що ДТП сталася внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_3, який керуючи джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем «Мерседес», порушив Правила дорожнього руху. Порушення ним ПДР знаходиться в причинному зв'язку із заподіянням позивачу шкоди. Зворотніх доказів відповідачем не надано.

З огляду на те, що розмір завданої позивачу шкоди складає 6500 грн. і рахунок-фактура щодо пошкоджень повністю відповідає пошкодженням, вказаним відповідачем в розписці, які він зобов'язався оплатити як винуватець, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вказані кошти.

Відповідно до приписів ст.88 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2013 року скасувати і ухвалити нове.

Позов задоволити. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану внаслідок ДТП шкоду в розмірі 6500 гривень, судовий збір в розмірі 229 гривень 40 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________