ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2013 року Справа № 5009/4614/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Панової І.Ю.,
суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.04.2013
у справі господарського суду№ 5009/4614/12 Запорізької області
за заявою Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
доУкраїнсько-німецького спільного підприємства "АЛКОР"
про банкрутство,
за участю представників сторін:
ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" - Шило Н.Є. (дов. від 12.07.2012),
УНСП "АЛКОР" - Деревянко Д.В. (дов. від 25.01.2013),
встановив:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2013 (суддя Шевченко Т.М.) припинено провадження у справі про банкрутство Українсько-німецького спільного підприємства "АЛКОР".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2013 (колегія суддів у складі: М'ясищев А.М. - головуючий, Будко Н.В., Москальова І.В.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.01.2013 залишено без змін.
В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Перший Український Міжнародний Банк" просить постанову апеляційного господарського суду від 01.04.2013 та ухвалу суду першої інстанції від 28.01.2013 скасувати, справу передати на розгляд місцевого господарського суду. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 7, 11, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.43 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу УНСП "АЛКОР" просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що наданий ПАТ висновок про вартість заставного майна, виконаний суб'єктом оціночної діяльності Поляковим Т.Г., містить значну кількість помилок та невідповідностей дійсним обставинам справи, які полягають, зокрема в кількості оціненого заставного майна, оскільки договір застави рухомого майна № 1349/0713/07 від 24.10.2007 містить 163 інвентарних номерів майна, що передано в заставу, а оцінено лише 104; договір застави рухомого майна № 462/0713/08 від 26.08.2008 містить 29 інвентарних номерів майна, що передано в заставу, а оцінено лише 12.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до вимог статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).
Загальні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство визначені п. 3 ст. 6 Закону. Цією нормою передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.
Як вбачається, ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2012 за заявою ініціюючого кредитора ПАТ "ПУМБ" м. Донецьк, на підставі ст.ст. 1, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушена справа про банкрутство УНСП "АЛКОР" м. Запоріжжя.
В заяві ініціюючий кредитор посилається на наявність у боржника безспірної заборгованості у розмірі 9 994 445,04 грн., яка виникла внаслідок невиконання боржником кредитних зобов'язань за договором від 24.10.2007 № 1348/071К/07, що підтверджується судовим рішенням господарського суду Запорізької області від 12.10.2011 у справі № 10/5009/357/11, постановою відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області від 09.11.2011 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 24.10.2011 № 10/5009/357/11.
При цьому, безспірність вимог кредитора в сумі 950 000 доларів США основної суми кредиту та 297 648,10 доларів США боргу за відсотками за користуванням кредитом (що, за розрахунком кредитора, еквівалентно 9 968 709,04 грн. станом на 29.09.2012) та вищенаведеним судовим рішенням від 12.10.2011 у справі № 10/5009/357/11, відповідним наказом суду та постановою відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області від 09.11.2011 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного наказу.
Разом з тим, судами встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 24.10.2007 № 1348/071К/07 між сторонами укладені іпотечний договір № 461/071in/08 від 26.08.2008; іпотечний договір №1350/071ІП/07 від 24.10.2007; договір застави рухомого майна № 1349/071З/07 від 24.10.2007; договір застави рухомого майна № 462/071з/08 від 26.08.2008.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.
Отже, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, може ініціювати справу про банкрутство лише у випадку, якщо сума його вимог до боржника перевищує вартість переданого в заставу майна, за умови відповідності цих вимог приписам ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, у забезпечення зобов'язань боржника за вищевказаними кредитними договорами між сторонами були укладені відповідні договори іпотеки, у яких сторони за взаємною згодою визначили вартість нерухомого майна боржника, що передається в заставу ініціюючому кредитору, в сумі 13 522 629,97 грн.
Саме цією вартістю майна, тобто визначеною за згодою кредитора та боржника, обґрунтовано керувалися суди попередніх інстанцій при встановленні розміру грошових вимог ініціюючого кредитора - заставодержателя, які забезпечені заставою, оскільки вартість заставного майна у подальшому може змінюватись.
Враховуючи, що загальна сума визнаних судом грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника становить 950 000 доларів США основної суми кредиту та 297 648,10 доларів США боргу за відсотками за користуванням кредитом (що, за розрахунком кредитора, еквівалентно 9 968 709,04 грн. станом на 29.09.2012), то ці вимоги повністю забезпечені заставою, а тому не можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій.
Посилання скаржника на те, що недостатність вартості майна підтверджується висновком суб'єкта оціночної діяльності Асоціації "УкрЕксПроБуд" про вартість майна від 04.09.2012, згідно з яким оцінювачем встановлено вартість майна в розмірі 9 465 860грн., обґрунтовано не прийнято судами попередніх інстанцій, оскільки така оцінка проведена кредитором в односторонньому порядку, тому не може слугувати підставою для визначення розміру не забезпечених заставою грошових вимог ініціюючого кредитора.
Загальна суму кредиторських вимог заявника, яка забезпечена заставою, обраховується виходячи з вартості заставного майна, що визначена в договорі іпотеки та договорах застави. Зміна вартості заставленого майна, як істотної умови договору застави, можлива за згодою сторін договору і не може на протязі дії договору застави визначатися заставодержателем самостійно.
При цьому, слід враховувати, що вартість заставного майна може змінюватись і при здійсненні оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження по виконанню рішення суду про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості, вимоги щодо якої забезпечені заставою майна боржника. У цьому випадку вартість заставного майна визначається за умови його реалізації, виходячи із суми, за яку буде реалізоване передане кредитору у заставу майно боржника та за наявності відповідних підтверджуючих документів (договір купівлі - продажу тощо).
У зв'язку з чим, проведена будь - якою із сторін договору в односторонньому порядку або проведена органами виконавчої служби оцінка заставного майна під час здійснення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення з боржника на користь ініціюючого кредитора (кредиторів) заборгованості за відсутністю доказів реалізації (продажу) заставного майна у виконавчому провадженні не може слугувати підставою для визначення розміру вказаних грошових вимог ініціюючого кредитора.
За таких обставин, місцевий господарський суд, оцінивши наведені вище обставини справи та подані докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п. 7) ч. 1 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п. 11) ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору) (п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року).
Враховуючи вказане, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарських судів про наявність підстав для припинення провадження у справі та зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених ст.ст. 1115, 1117 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновок господарського суду апеляційної інстанції відповідає цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 5009/4614/12 залишити без змін.
Головуючий Панова І.Ю.
Судді Білошкап О.В.
Хандурін М.І.