УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/458/13Головуючий суду першої інстанції:Мурзенко М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.

"05" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О.,

СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу у м. Феодосії за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_13 на заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям 25 квітня 2010 року з вини відповідачів приміщення квартири, в якій мешкає позивачка, та пошкодженням у зв'язку з цим її майна.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_6 просила суд стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 11 121, 00 грн. - витрати для проведення відновлювального ремонту квартири, та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 у зв'язку з пошкодженням її власності, необхідністю додаткових зусиль для організації свого життя, погіршенням стану здоров'я.

Заочним рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений частково:

стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 солідарно на користь позивачки матеріальну шкоду у розмірі 11 121, 00 грн.; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивачки у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_7, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд скасувати зазначене рішення суду.

Так, апелянт посилається на безпідставне ігнорування судом першої інстанції даних щодо причин залиття та розміру пошкодженого майна, що містить акт від 26 квітня 2010 року; відсутність у матеріалах справи належних доказів підтвердження розміру завданої позивачу шкоди; неповного з'ясування суб'єктного складу винних у затопленні квартири позивачки осіб, оскільки відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не проживають у квартирі багато років; крім того, позивачка не є єдиним власником житла.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить відхилити її, вважаючи доводи апеляційної скарги неспроможними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника ОСОБА_7, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_6 проживає у АДРЕСА_2 (а.с. 6,) та є однією зі співвласників цієї квартири (а.с. 190)

Відповідачам ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що розташована поверхом вище належної позивачці квартири (а.с. 8), у якій також проживають ОСОБА_7, ОСОБА_8, що підтверджено при розгляді справи у суді.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира, належна позивачці, вранці 25 квітня 2010 року під час подачі води у мережу, була залита водою, яка проникла з квартири № 15 зазначеного будинку у зв'язку зі зривом крану у туалеті.

Внаслідок залиття у квартирі були пошкоджені стеля, підлога, стіни кімнат, у наслідок чого відшарувалась штукатурка на стелі, відклеїлись шпалери в кімнатах, кухні, прихожій, в ванні та туалеті відстала плитка від стін, що підтверджується актом від 27 лютого 2012 року, складеним у складі майстра та слюсаря сантехніка комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Приморський -1» (а.с. 10).

Залиття відбулося внаслідок неналежного виконання відповідачами (власниками та мешканцями житла) своїх обов'язків з утримання в належному стані водопровідних мереж та технічного обладнання, а саме, запірного крану.

Вирішуючи спір та покладаючи на відповідачів обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди (відновлювальний ремонт) та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для цього, оскільки позивачка внаслідок залиття квартири, яке сталося з вини відповідачів, зазнала майнових збитків у наслідок необхідності проведення відновлювальних робіт у квартирі, та моральної шкоди, яка виразилася у психологічних переживаннях у наслідок ушкодження належного їй майна, втрати звичайного образу життя.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Згідно зі ст. 1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Заперечуючи проти наявності підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди, представник ОСОБА_7 посилається на відсутність вини відповідачів у завданні шкоди позивачці, оскільки причиною затоплення належної позивачці квартири є зрив крану у квартирі відповідачів внаслідок гідроудару, що підтверджено актом обстеження від 26 квітня 2010 року, який не був досліджений судом першої інстанції.

Зі змісту вказаного акту, складеного 26 квітня 2010 року представниками комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Приморський-1» за участю позивача та мешканців квартири № 15, який долучений до матеріалів справи та досліджений судом апеляційної інстанції (а.с. 133), убачається, що залиття квартири позивачки сталося шляхом проникнення води з квартири № 15. Вказаний акт також містить інформацію про те, що запірний кран у туалеті виведений зі строю у зв'язку з гідроударом води; вказаний кран виготовлений з силуміну, у результаті електрохімічної корозії відбулося його швидке руйнування.

За клопотанням представника апелянта - ОСОБА_13 у суді апеляційної інстанції у якості свідка був допитаний головний інженер КЖЕП «Приморський-1» ОСОБА_14., за участю якого складений вищевказаний акт.

Свідок підтвердив, що причиною затоплення стало повне руйнування запірного крану у туалеті. Кран був виготовлений з матеріалу - «силуміну», який піддається швидкій корозії у результаті електрохімічної реакції з іншим матеріалом на стояку, на який він кріпився. Кран з такого матеріалу взагалі не повинен був встановлюватися мешканцями квартири, які відповідають за стан технічного обладнання. При ранковій подачі води у систему руйнований кран зірвався. Дані щодо до гідроудару води у цей день засновані на його припущеннях, вони нічим не підтверджені.

Матеріали справи містять також довідку Кримського республіканського підприємства виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосія вих. № 2684 від 14 жовтня 2011 року, згідно з якою відповідно до записів у робочому журналі ділянки смт. Приморський 25 квітня 2010 року не зафіксовано поривів на сітях водопроводу по вул. Гагаріна, що є підтвердженням відсутності гідравлічного удару в міській мережі (а.с. 61).

За таких обставин довід апеляційної скарги щодо недоведеності вини відповідачів у спричиненні шкоди позивачці у зв'язку з залиттям квартири, оскільки причиною затоплення явився гідравлічний удар в міській мережі, не можуть бути прийняті до уваги.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність належних доказів підтвердження розміру завданої позивачу шкоди, то колегія суддів виходить з наступного.

Так, в підтвердження розміру завданих збитків, позивачкою надано кошторис на ремонтно-будівельні роботи, здійснений ПП «ОСОБА_15. (а.с. 11), у якому зазначені кількість, вартість необхідних матеріалів та вартість робіт, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця - ОСОБА_15 (а.с. 13).

Свідоцтво про сплату єдиного податку вказаної особи свідчить про вид його діяльності: ремонтно-будівельні роботи (а.с. 12).

Довід апеляційної скарги про те, що вказаний кошторис не підписаний власноручно особою, якою він здійснений, не може бути визнаний безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки розмір необхідних витрат нічим не спростований.

Довід апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції даних площі пошкодженого майна, що містить акт обстеження квартир від 26 квітня 2010 року, також не може бути визнаний підставою для скасування або зміни судового рішення, оскільки зміст цього акту щодо визначення місць затоплення не має розходжень з актом, який був досліджений судом першої інстанції (а.с. 10), лише має місце наявність розходжень щодо площі пошкоджень по окремих позиціях, а площа слідів затоплення у великій кімнаті взагалі не визначена. Крім того, відповідачами не надано доказів щодо необхідності проведення ремонтних робіт лише саме на вказаних у акті від 26 квітня 2010 року площах пошкодження.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом апеляційної інстанції була роз'яснена можливість проведення експертизи для з'ясування питань, що стосуються предмета спору, але проти призначення та проведення експертизи представник відповідача заперечував.

Довід апеляційної скарги щодо безпідставного покладення обов'язку по відшкодуванню завданої шкоди на власників житла - сім'ю ОСОБА_12, що на протязі тривалого часу не проживає у квартирі, не може бути прийнятий до уваги, оскільки апелянтом не надано доказів на наявність у нього повноважень на представництво інтересів вказаних осіб.

Не може бути визнаний підставою для скасування або зміни рішення суду і довід про те, що позивачка є лише одним зі співвласників пошкодженої у наслідок залиття квартири, інші співвласники до розгляду справи не залучалися.

Питання щодо розподілу прав та обов'язків між співвласниками стосовно пошкодженого майна є предметом самостійного регулювання вказаних осіб.

Підстави для визнання незаконним оскаржуваного рішення суду в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 грн. у апеляційній скарзі відсутні, оскільки в цій частині апеляційна скарга не містить вказівок на порушення норм матеріального, неправильне застосування норм процесуального права чи інші підстави для зміни чи скасування рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_13 відхилити.

Заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 грудня 2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

Л.О Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова