УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №273/1578/12-к Головуючий у 1-й інст. Михалюк О.П.
Категорія ст. 291 КК України Доповідач Шенін П. О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2013 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Головуючого - судді Шеніна П.О.
суддів: Мельничук Н.М., Крижанівського В.В.
з участю прокурора Сидоренка О.П.
засудженого ОСОБА_1
в його інтересах адвоката ОСОБА_2
представника потерпілого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, у його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_2 та державного обвинувача у справі Воронюка С.О. на вирок Баранівського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2013 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, працюючого механізатором у приватному сільськогосподарському підприємстві ім. Шевченка в с. Радулино Баранівського району, неодруженого, раніше не судимого, -
було засуджено за ст. 291 КК України на 2 роки виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням у дохід держави 20 % заробітку.
Строк відбування покарання обчислено з часу приведення вироку до виконання. До вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому залишено попередній - підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Баранівської комунальної центральної лікарні Житомирської області кошти, витрачені на лікування потерпілих від злочину, в сумі 2378 грн., а також на користь Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф.Гербачевського кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілої від злочину, в сумі 5958 грн. 96 коп.
Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 15 372 грн., моральну шкоду в сумі 40 000 грн., в тому числі на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неповнолітньому ОСОБА_8 - в сумі 15 000 грн., а всього 55 372 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 900 гривень та моральну - в сумі 12 000 грн, а всього 12 900 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 заподіяну моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 судові витрати в сумі 3 000 грн., пов'язані з наданням їм правової допомоги, а саме: на користь ОСОБА_5 - 2 000 гривень, на користь ОСОБА_6 - 1 000 грн.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-технічної, автотехнічної, комісійної автотехнічної експертиз в сумі 1 563 грн. 72 коп., за проведення автотехнічної експертизи - 932 грн. 90 коп..
Речовий доказ - кузов автомобіля "ЗАЗ 1102704", номерний знак НОМЕР_1, який знаходиться в Баранівському РВ УМВС України в Житомирській обл., повернуто потерпілому ОСОБА_6
Згідно вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_1 засуджено за те, що 04.09.2011 року близько 21-ї години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи гужовим возом, завантаженим сіном, рухаючись по автодорозі Дубрівка - Висока Піч між селами Йосипівка - Середня Баранівського району Житомирської області, в темну пору доби на 15 кілометрі + 100 метрів, порушуючи п.п. 7.2, 7.3, 7.7 (б), 7.8., 11.14, 19.1 (б) ПДР України, він створив аварійну ситуацію водієві автомобіля ЗАЗ- 1102704 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6, який рухався ззаду в попутному напрямку. Останній, вживаючи заходи для уникнення зіткнення з гужовим возом, здійснив його об'їзд з лівої сторони, однак не впоравшись з керуванням по завершенню даного маневру, з'їхав у правий кювет, де зіткнувся з деревом.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири вищевказаного автомобіля отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_5 - у вигляді тупої поєднаної травми тіла, забійних ран волосяної частини голови, струсу головного мозку, перелому тіла 3 го шийного хребця зі зміщенням уламків в спинно-мозковий канал, забою головного мозку з порушенням функції тазових органів, забійно-рваної рани лівого передпліччя, закритого перелому обох стегнових кісток та синця в ділянці лівої стопи, яка ускладнилася розвитком постгеморагічної анемії, які відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя, а ОСОБА_8 - у вигляді тупої поєднаної травми тіла, забійної рани лобу, струсу головного мозку та закритого перелому середньої третини лівого стегна, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, тобто такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до довготривалого розладу здоров'я.
Таким чином, порушення візником ОСОБА_1 пунктів 7.2, 7.3, 7.7 (б), 7.8, 11.14, 19.1 (б) „Правил дорожнього руху України" з технічної точки зору знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки і виникненням ДТП.
В поданих на вирок суду апеляціях просять:
- засуджений ОСОБА_1 - про скасування вироку райсуду від 17.04. 2013 року по його обвинуваченню за ст. 291 КК України, винесення нового вироку і виправдання його за вказаним законом за недоведеністю вини у вчиненні злочину.
Свої вимоги мотивує тим, що, на його думку, причиною втрати ОСОБА_8 керованості автомобілем було саме перевищення ним швидкості, так як він після обгону воза з сіном той проїхав 85 метрів, і з'їхавши в кювет, проїхав ще близько 20 метрів по лісі, ламаючи кущі і невеликі дерева. Також указує, що згідно до висновку експертизи № 3/90 від 28.02.2013 року у ньому зазначено, що ОСОБА_6 мав технічну можливість безпечно випередити гужовий віз. Однак, на думку апелянта, суд безпідставно не взяв до уваги цей висновок, що призвело до неправильної його оцінки та помилки при встановленні істини у справі;
- адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_10 - аналогічно про скасування вироку райсуду щодо ОСОБА_1 та його виправдання за недоведеністю вини у вчиненні злочину.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ні досудовим слідством, ані під час судового розгляду не було здобуто переконливих доказів у вчиненні його підзахисним злочину, кваліфікованого судом за ст. 291 КК України, та в причинному зв'язку між його діями та заподіяними потерпілим тілесними ушкодженнями і їх моральними стражданнями. Указує також, що досудове та судове слідство в справі проведено однобічно, не повно, з обвинувальним ухилом, а висновки суду ґрунтуються на суперечливих доказах, яким не дано належної правової оцінки;
- державний обвинувач у справі, не оспорюючи доведеність вини засудженого ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій, про скасування вироку Баранівського райсуду щодо останнього в частині призначеного покарання із-за його м'якості та необхідності застосування більш суворого покарання. Просить постановити по справі новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 291 К України, і призначити покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити того від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього вирок судом обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. В решті вказаний райсуду залишити без зміни.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що у відповідності до положень ст. 12 КК України вчинений ОСОБА_1 злочин відноситься до категорії середньої тяжкості. Призначаючи тому покарання у виді виправних робіт, суд не в повній мірі врахував, що ОСОБА_1 як під час досудового слідства, так і судового розгляду кримінальної справи свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав і не розкаявся, шкоду потерпілим не відшкодував, до наслідків, які настали, віднісся байдуже, потерпілим після скоєння ДТП ніякої допомоги не надав та поїхав з місця пригоди, від вчиненого злочину постраждали чотири особи, у тому числі - 1 неповнолітня, 2-є з яких отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості та тяжкі.
Від потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_6 на апеляцію засудженого надійшло заперечення, в якому ставиться питання про залишення вироку Баранівського райсуду від 17.04.2013 року щодо ОСОБА_1 без зміни, а апеляції його адвоката - без задоволення, оскільки перший вважає вказане рішення суду законним та обґрунтованим.
Наголошує на тому, що під час досудового слідства і в суді було встановлено, що ДТП сталася з вини візника ОСОБА_1, даний факт підтверджено матеріалами кримінальної справи. Останній вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння. Зазначає, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 навмисно спотворює зібрані по справі докази, наводячи дані, які не відповідають дійсності, вказує на покази, які ні в ході досудового слідства, ні в суді ним, потерпілими та свідками взагалі не давались.
Також вказує, що ні в ході досудового слідства, ні в суді засуджений свою вину не визнав, не розкаявся у вчиненому, шкоду потерпілим не відшкодував і після ДТП ніякої допомоги ним не надав та поїхав з місця пригоди, ніколи і після цього не поцікавився станом здоров'я потерпілих; від злочину постраждали чотири особи, у тому числі його неповнолітній син, який отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а його дружина отримала тяжкі тілесні ушкодження та стала інвалідом на все життя.
У запереченні на апеляцію прокурора захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого просить залишити її без задоволення, а вирок суду - скасувати та виправдати засудженого, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину не доведена ні під час досудового слідства, ні в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1 та його захисника, адвоката ОСОБА_2, які заперечили проти апеляції прокурора та підтримали свої апеляції, представника потерпілого ОСОБА_6, ОСОБА_3, який заперечив проти апеляцій засудженого та його адвоката і погодився із судовим рішенням, міркування прокурора, який заперечив проти апеляцій засудженого та його захисника і підтримав апеляцію державного обвинувача, обговоривши доводи апеляцій та перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, а прокурора - не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На думку колегії суду, висновки суду 1-ої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами і є обґрунтованим. Діям ОСОБА_1 дана правильна юридична оцінка. Твердження в апеляціях засудженого та його адвоката про необхідність виправдання першого по справі є безпідставними.
Дорожньо-транспортною пригодою (ДТП) - називається подія, що виникла в процесі руху механічних транспортних засобів і спричинила за собою загибель або тілесне ушкодження осіб, пошкодження транспортних засобів, споруд, вантажів або інший матеріальний збиток.
Кожний учасник дорожнього руху повинні мати уявлення про різновиди ДТП, їх причини і механізм переростання нормального режиму руху транспортного засобу в аварійний. Дорожньо-транспортні пригоди поділяються на групи в залежності від тяжкості наслідків, характеру ДТП, місця події та інших ознак.
Винуватість засудженого ОСОБА_1 підтверджується зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності. Так, ОСОБА_1, незважаючи на подані ним та в його інтересах адвокатом апеляції, вину визнав частково, про що заявив і під час апеляційного розгляду справи. Він не заперечує, що у вказаному місці керував у нетверезому стані гужовим возом, який був не обладнаний ліхтарями і світлоповертачами. Він вважає, що винуватим у ДТП є потерпілий, який перевищив швидкість руху.
Часткове визнання вини ОСОБА_1 суд 1-ої інстанції обгрунтовано розцінив як його намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин та не відшкодовувати потерпілим заподіяну матеріальну та моральну шкоду, вірно не взяв показання в частині невизнання вини засудженого до уваги, так як вони спростовуються конкретними доказами по справі. Головним моментом її розслідування і судового розгляду є встановлення такого факту: що є основною причиною виникнення ДТП, тобто деяке перевищення потерпілим швидкості автомобіля чи створення засудженим перешкод для руху цього автомобіля і порушення ОСОБА_1 конкретних пунктів ПДР, які наведені у вироку.
Судом 1-ої інстанції у вироку правильно зроблений висновок про те, що вина останнього підтверджується доказами, зібраними під час досудового слідства та перевіреними під час судового розгляду.
Так, потерпілий ОСОБА_6 показав, що під час руху він побачив перед автомобілем гужовий віз, навантажений сіном, без будь-яких світловідбиваючих знаків, який рухався в попутному напрямку по проїзній частині дороги. Щоб уникнути зіткнення з ним, він почав маневрувати, об'їхав віз з лівої сторони, після чого його автомобіль став не керованим, з'їхав праворуч. У результаті цього автомобіль знесло з дороги, він зіткнувся з деревом та загорівся.
Потерпіла ОСОБА_5, яка знаходилась у цьому автомобілі, дала аналогічні покази.
Свідок ОСОБА_11 показала, що 04.09.2011 року близько 21-ї години вона разом з чоловіком на своєму автомобілі повертались додому. Було практично темно. Під час руху їх автомобіль ледве не зіткнувся з гужовим возом, завантаженим сіном, який рухався їм назустріч посередині проїзної частини дороги, без світлоповертачів, а проїхавши деяку відстань, за межами проїзної частини вони побачили, що в кущах горів легковий автомобіль. Свідок ОСОБА_12 підтвердив покази дружини.
Свідок ОСОБА_13 дав показання, які є аналогічними з показаннями свідків ОСОБА_12 у тій частині, що проводячи 04.09.2011 року огляд місця події по факту ДТП, він виявив сліди юзу та ковзання шин автомобіля на проїзній частині дороги і на узбіччі, що йшли по лісі в напрямку автомобіля, який горів. При цьому вказані сліди на узбіччі були одні, слідів, які б їх пересікали інші транспортні засоби, у тому числі гужового воза, не було. Також не було ніде сіна на узбіччі дороги в цьому місці. Тобто цей факт /відсутність слідів сіна на узбіччі або кушах, деревах, тощо/ спростовує пояснення засудженого про те, що він нібито їхав частково по узбіччю, а частково по проїзній частині і перешкод нікому не створював.
Вказані показання потерпілих та свідків судом визнані узгодженими між собою та з іншими матеріалами справи, а тому і були взяті до уваги. З таким висновком місцевого суду погоджується і колегія суддів, він є правильним і спростовує версію засудженого Також, на думку колегії суддів, суд вірно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_14 /який їхав разом із засудженим і дав пояснення на його користь, наприклад - у частині ніби-то швидкості автомобіля потерпілого 100 км/год., що було спростовано останнім/, належним чином вмотивувавши прийняте рішення. З тих же підстав суд не взяв до уваги дані відтворення обстановки та обставин події за участю цього свідка ОСОБА_14 (т.1, а.с. 86-89) та аналогічного відтворення від 18.04.2012 року за участю ОСОБА_1 (т.1, а.с. 83-85), з цих же підстав суд обгрунтовано не взяв до уваги висновок комісійної судово-автотехнічної експертизи № 3/90 від 28.02.2013 року по п.2 у т.2 на а.с. 57-61 в частині того, що водій ОСОБА_6 мав технічну можливість безпечно випередити гужовий віз, так як вихідні дані для неї були взяті із даних відтворення обстановки та обставин подій за участю ОСОБА_1
У вироку суду вірно зазначено, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується також наступними доказами:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.09.2011 року та доданої схеми до нього (т.1, а.с. 3- 5);
- протоколом огляду автомобіля НОМЕР_1 (т.1, а.с. 15);
- протоколом огляду гужового воза, яким керував засуджений в момент ДТП, при цьому на возі відсутні світлоповертаючі елементи, слідів пошкодження воза не виявлено (т.1, а.с. 17);
- даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 58-59);
- висновками судово-медичних експертиз № 3591 та № 3595 від 07.10.2011 року, згідно яких, ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до довготривалого розладу здоров'я (т.1, а.с. 40), а ОСОБА_5 - тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя (т.1, а.с. 42-43);
- за висновками судово-автотехнічних експертиз № 234 від 21.11.2011 року (т.,1 а.с. 63-70), № 3/203 від 25.04.2012 року (т.1, а.с. 97-100) і № 362 від 27.07.2012 року (т.1, а.с. 151-153) саме невідповідність дій візника гужового воза ОСОБА_1 технічним вимогам п. 7.2; п. 7.3; п. 7.7б); п. 7.8; п. 19.1 б) Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки й виникненням дорожньо-транспортної пригоди у заданих умовах руху. Допитаний в судовому засіданні 05.02.2013 року експерт ОСОБА_15 підтвердив висновки експертних досліджень, які він робив і які викривали саме засудженого;
- проведена по справі комісійна судово-автотехнічна експертиза № 3/90 від 28.02.2013 року підтвердила висновки попередніх судово-автотехнічних експертиз в частині того, що водій автомобіля ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути наїзду на гужовий віз шляхом застосування маневру безпечного об'їзду перешкоди з моменту виникнення небезпеки для руху (т.2, а.с. 57-61).
Той факт, що потерпілий ОСОБА_6 дещо перевищив швидкість автомобіля під час руху у порівнянні з необхідною у даний момент, не виправдовує основного винуватого у ДТП, а може вважатись пом'якшуючою щодо ОСОБА_1 обставиною. Практично суд і взяв це до уваги при обранні йому покарання.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що дії останнього за ст. 291 КК України, які виразились в порушенні чинних на транспорті правил, що убезпечують рух і які що спричинили тяжкі наслідки у вигляді заподіяння тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим, кваліфіковані судом першої інстанції вірно. Для скасування цього обгрунтованого вироку і виправдання ОСОБА_1 по справі підстав не знайдено.
При обранні міри покарання суд врахував його вік, стан здоров'я, відомості про особу, те, що він характеризується за місцем проживання та роботи позитивно, працює, раніше не судимий, потерпілі щодо міри покарання йому покладались на думку суду. Суд прийняв вірне рішення, що є підстави призначити йому покарання у виді виправних робіт максимального терміну. Це призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України і воно визначено з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, у тому числі і тих, на які є посилання в апеляціях.
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції прокурора, скасування вироку ніби-то за м'якістю призначеного покарання, оскільки воно є справедливим і відповідає тяжкості вчиненого оскільки воно є справедливим і відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та даним про його особу. В апеляції ж фактично йдеться про заміну призначеної реальної міри покарання засудженому на позбавлення волі строком лише на 1 рік із застосуванням ст. 75 КК України.
Що стосується розглянутих цивільних позовів, то суд першої інстанції вірно задовольнив заявлений по справі позов прокурора Баранівського району в інтересах Баранівської комунальної центральної районної лікарні та Житомирської обласної клінічної лікарні імені О.Ф. Гербачевського (т.1, а.с. 167 і 170), оскільки вони доведені матеріалами справи та підтверджуються відповідними довідками (т.1, а.с. 168,169, 171).
На думку колегії суду, також вірно були частково задоволені позовні вимоги потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_5 щодо відшкодування спричиненої ним і неповнолітньому ОСОБА_8 матеріальної та моральної шкоди. При цьому суд врахував тяжкість отриманих ними тілесних ушкоджень, відношення засудженого до вчиненого, який не надав ніякої допомоги ні відразу після ДТП, ні до даного часу, а також вимоги розумності і справедливості.
Що стосується цивільного позову потерпілого ОСОБА_7, заявленого у ході судового розгляду справи, то по ньому прийняте судом рішення не є безспірним. Свій позов у т.1 на а.с. 235-240 він мотивував тим, що є власником пошкодженого і фактично знищеного під час ДТП автомобіля. Однак він заявив позов не про відшкодування матеріальної, а моральної шкоди на суму 15 000 грн., мотивуючи його також переживаннями і стражданнями із-за членів сім'ї. Ніяких медичних або інших довідок про погіршення стану свого здоров'я внаслідок подій по справі вказаний потерпілий не надав. Суд задовольнив цей позов у розмірі 10 000 грн. моральних збитків. Між тим, даний потерпілий судом допитаний не був. Позов про відшкодування моральної шкоди в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 заявила його мати, ОСОБА_5, і суд задовольнив його в обсязі 15 000 грн. Учасником ДТП ОСОБА_7 не був, на його автомобілі їхав ОСОБА_6, на користь якого суд стягнув з винного моральну шкоду в розмірі 12 000 грн.
Тому вирок суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_7 колегія суддів касує і у його позові на даний час відмовляє.
Також не відповідає вимогам ст.ст. 92-93 КПК судове рішення в частині стягнення із засудженого витрат на надання потерпілим правової допомоги в сумі 3000 грн. По ньому колегія суддів приймає аналогічне рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 365 і 366 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та в його захисника-адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково, апеляцію державного обвинувача у справі - залишити без задоволення.
Вирок Баранівського районного суду Житомирської обл. від 17 квітня 2013 року відносно засудженого ОСОБА_1 - змінити в частині вирішення цивільних позовів і заяв потерпілих.
Скасувати у цій частині судове рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_7 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди і прийняти рішення про відмову у позові.
Аналогічно скасувати судове рішення у частині стягнення із засудженого ОСОБА_1 судових витрат потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по наданню правової допомоги в сумі 3000 грн. і відмовити в заяві потерпілих у цій частині.
У решті апеляції засудженого та його адвоката залишити без задоволення, а вказаний вирок суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді: