№ справа:122/13458/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Спасьонова Олена Анатоліївна

№ провадження:11-кп/190/275/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Соловйов М. В.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСоловйова М.В.

СуддівПетюшевої Н.М., Капустіної Л.П.

за участю прокурора Ярошенко Л.Д.

при секретарі адвоката представника потерпілої Іоновій С.Я. ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі матеріали кримінального провадження № 12012130410000372 стосовно ОСОБА_9 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чойбаслан Монголії, громадянина України, не працюючого, проживаючого і зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 07.05.2010 року Центральним районним судом м. Сімферополя за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням 3 роки, 2) 31.01.2013 року Залізничним районним судом м. Сімферополя за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 164, ст. 71 КК України до 1 року 7 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань, до призначеного покарання частково приєднано покарання, призначене вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 31.01.2013 року у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2300 гривень.

Питання з речовими доказами вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку, 13.12.2012 року приблизно о 17 годині ОСОБА_9, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_10, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 2300 гривень.

17.12.2012 року приблизно о 1 годині 30 хвилин, знаходячись АДРЕСА_1, таємно викрав майно, що належить ОСОБА_10, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 1200 гривень.

В апеляції захисник ОСОБА_7 не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду першої інстанції змінити, пом'якшивши покарання призначене обвинуваченому за вироком, посилаючись на незаконність і неправильність застосування норм кримінального закону.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор, який приймав участь у розгляді кримінального провадження ОСОБА_11 просить апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду без зміни.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_8 вважає, що суд першої інстанції врахував усі пом'якшуючи та обтяжуючи вину обвинуваченого обставини і просить вирок суду також залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, думку представника потерпілої, який просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції і заперечення до неї, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_9, в судовому засіданні суду першої інстанції ніким, в тому числі обвинуваченим не оспорювались і згідно ст. 349 ч. 3 КПК України не досліджувались.

Дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, судом першої інстанції кваліфіковано - правильно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України призначаючи покарання, суд у кожному окремому випадку повинен враховувати мотиви скоєнного злочину, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, и призначати покарання необхідне та достатнє для виправлення засудженого і попередження ним нових злочинів.

При обранні міри покарання судом першої інстанції належним чином враховано тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які відносяться до злочинів середньої тяжкості, та обставини скоєних правопорушень.

В повному обсязі враховані дані, що характеризують особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, не працевлаштований, на обліку лікарів психіатра не перебуває, перебуває на обліку лікаря - нарколога.

При призначенні покарання у відповідності до ст. 66 КК України суд першої інстанції правильно визначені обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_9, як повне визнання вини і щире каяття. Крім того, судом вірно встановлено відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.

Судом першої інстанції в повному об'ємі враховані пом'якшуючі вину обставини, в тому числі і ті, на які посилається апелянт.

Твердження захисника обвинуваченого щодо не відповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є безпідставними.

Крім того, при визначенні та обранні міри покарання обвинуваченому судом першої інстанції було враховано думку прокурора і потерпілої, які вважали, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_9 призначено в мінімальних межах санкції статті, за якою його притягнуто до кримінальної відповідальності, враховуючи, що обвинувачений неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, суспільно-корисною працею не займається, має негативну характеристику, а також з урахуванням не відшкодування потерпілій матеріальної шкоди, підстав вважати, що його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства у колегії суддів не має.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що саме таке покарання є достатнім, необхідним для виправлення обвинуваченого та лише в умовах ізоляції від суспільства. Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_9, колегія суддів не знаходить.

Рішення районного суду, з яким погоджується колегія суддів, належним чином мотивоване, не суперечить вимогам кримінального процесуального закону та відповідає меті покарання, а тому апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишити без задоволення.

Вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 квітня 2013 року стосовно ОСОБА_9, залишити - без зміни.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 залишити у виді тримання під вартою.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді

Н.М. Петюшева М.В. Соловйов Л.П. Капустіна