ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" червня 2013 р. м. Київ К/800/1814/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Темкіжева І.Х. (головуючий), Лосєва А.М., Нечитайла О.М.,
при секретарі судового засідання: Руденко А.М.,
за участю представників сторін:
позивача - Іваніщева Г.В., представник, довіреність № б/н від 22.05.13 р.,
відповідача - Гончаренко А.І., старший державний податковий інспектор юридичного відділу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької обл. Державної податкової служби,
прокурора - Чубенко В.В., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посвідчення № 00337 від 18.07.2012 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 р. у справі №2a-3787/10/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Річбуд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Річбуд" (далі - ТОВ "Річбуд", товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000332302/0 від 09.04.2010 р. та № 0000352302/0 від 09.04.2010 р. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі -ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя)
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2010 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2010 р. скасовано, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000332302/0 від 09.04.2010 р. та № 0000352302/0 від 09.04.2010 р.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2010р.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Річбуд» з питань виявлених розбіжностей за результатами автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за період квітень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2008р., травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2009р.
За результатами перевірки складено акт №82/23-2/312250254 від 26.03.2010 р. Податковим органом визначені порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ТОВ «Річбуд» у перевіряємому періоді неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на загальну суму 2569367,00 грн. з придбання робіт згідно нікчемного правочину з ТОВ «Восток Променерго», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 642343,00 грн. у тому числі по періодах: 1 півріччя 2009р. - 324674,00 грн., 9 місяців 2009р. - 481612,00 грн., 2009рік - 642342,00 грн.
Перевіркою визначено порушення п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 513873,00 грн., у тому числі по періодах: червень 2009р. - 259740,00 грн., липень 2009р. - 39358,00 грн., серпень 2009р. - 39673,00 грн., вересень 2009р. - 46519,00 грн., листопад 2009р. - 85931,00 грн., грудень 2009р. - 42652,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000332302/0 від 09.04.2010р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 851439,00 грн. (642342,00 грн. за основним платежем, 209097,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та від 09.04.2010р. №0000352302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 770809,50 грн. (513873,00 грн. за основним платежем, 256936,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ТОВ «РІЧБУД» окружний адміністративний суд виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі- валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.01.2009 р. між відокремленим структурним підрозділом ВАТ «Мостобуд» Мостоотряд №12 та ТОВ «Річбуд» укладено договір субпідряду №2 на виконання робіт по будівництву мосту через р. Дніпро в м. Запоріжжя. Предметом цього договору є виконання підводно-гідротехнічних робіт, вартість робіт орієнтовно визначено в розмірі 3816957, 60 грн.
01.06.2009 р. між ТОВ «Річбуд» та ТОВ «Восток - Променерго» укладено договір субпідряду №6/09-02 на виконання робіт по будівництву мосту через р. Дніпро в м. Запоріжжя. Предметом зазначеного договору є виконання підводно-гідротехнічних робіт на автотранспортній магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжя, вартість усіх робіт, що доручено ТОВ «Восток -Променерго» встановлено в розмірі 4 000 000 грн.
Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Статтею 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено, що ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.
Відповідно до частини 2 статті 8 вказаного Закону, суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.
Таким чином, судом першої інстанції зроблений правильний висновок про те, що, оскільки в переліку робіт, зазначених в додатку до ліцензії, виданої ТОВ «Восток-Променерго» на господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури, відсутні гідротехнічні роботи, у ТОВ «Восток-Променерго» були відсутні необхідні засоби та умови для здійснення гідротехнічних робіт, визначених у договорі субпідряду №6/09-02 від 01.06.2009 р.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи постанову про задоволення адміністративного позову, судом апеляційної інстанції були помилково витлумачені положення наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27 січня 2009 р. № 47, яким затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Останнім передбачається організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні вимоги для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Остаточний перелік робіт, відповідно до ліцензійних умов, визначається у кожному окремому випадку у виданій Державною архітектурно-будівельною інспекцією ліцензії та є свідченням відповідності виробничо-технічної бази, складу працівників, технології виробництва, інформаційно-правового, нормативно-технічного забезпечення суб'єкта підприємницької діяльності Ліцензійним вимогам.
З урахуванням наведеного, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвалене відповідно до закону рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 р. скасувати.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2010 р. залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.Х. Темкіжев
Судді А. М. Лосєв
О. М. Нечитайло